У суботу, 23 листопада, Україна відзначала День пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Пом`янули мільйони безневинно убієнних жертв і в Трускавці. Біля церкви св. Миколая відбулася панахида, яку відслужили отці всіх трьох греко-католицьких парафій міста.
Сумно бамкає дзвін. До розуму та свідомості апелює у своїй проповіді отець Ярослав Шафран. Втирають хусточкою кутики очей старенькі дідусь та бабуся. Напружено вдивляються у темінь ночі і пломінчики свічок діти. Життя прекрасне. А в 1932-1933 рр. його позбавили наших земляків з Великої України тільки за те, що вони були українцями.
Неможливо було без жаху слухати слова-свідчення тих страшних часів, особливо у виконанні дітей. «Їсти хочу… Відріжте мій пальчик, щоб я його з`їла, бо він не відкусюється»… Нема слів, щоб передати той жаль за нашими українцями, винищеними сталінським режимом. Як і нема слів, аби передати гнів на виконавців цього жорстокого злочину – геноциду українського народу.
Горять свічки, їхнє полум`я на майданах міст та у вікнах осель нагадує, що Україна повік пам`ятатиме тих, кого скосила голодна смерть. Не лише пам`ятати, але й робити висновки, закликала трускавчан та гостей міста заступниця міського голови Валентина Бодак. А переселена в часи операції «Вісла» п. Марія Гурба розповідала про ті села на Одещині, які зникали з мапи України в результаті Голодомору.
Голодомор – одна з трьох найбільших трагедій людства, поряд із різаниною вірмен в 1915 та Голокостом євреїв у часи ІІ світової війни. Схиляємо голови у скорботі та молитві за невинно убієнними в часи Голодомору. Вічная їм пам`ять…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень