Збираючись вперше цього року на зустріч із читачами, відчуваю, як мені не хочеться порушувати внутрішню тишу, без якої я б ніколи не змогла здійснитись як письменниця. Мені не переламати ту дивну ситуацію, що склалась в українському книжковому просторі: ти мусиш вилізати на люди, бо про тебе забудуть. Не має значення, що ти пишеш, як ти пишеш. Головне – як ти себе подаєш публіці і як на цьому заробляє видавництво. А тут – конкуренція, цинічна і безжальна, бо можна з будь-якого лайна зробити бестселер, вклавши туди гроші. І найчастіше саме з нього і роблять бестселери.
Габріель Гарсія Маркес вставав щодня о 5 родині ранку. Перед ним лежало 500 аркушів чистого паперу, які він списував, шматував,жмакав за 5-6 годин роботи. Сучасний автор прокидається з головою тяжкою від похмілля в готелі, бо гастролі займають у нього цілий рік, шукає в Інтернеті, хто там про нього що написав, і їде на першу зустріч. Навіть, якщо він не вживає того зілля, то в його голові так само порожньо, як у похмільній.
Секрет успіху – мати в друзях медійників, покровителя рівня Фірташа, власний музичний гурт, лексикон постмодерну для круглих столів і лексикон Аллочки-людожерки для простої публіки, а також час від часу демонструвати своє політичне глупство на всю Україну (останнє це вже наслідок успіху).
Уповаючи на час, який все розсудить по ділах ваших, ми лукавимо. На місці відпрацьованого матеріалу з’явиться свіжий, ще гібридніший, а попередній закріпиться у гіпсових формах щелеп балакунів від літератури як «канон». Ресурси для канону з того самого джерела, що й ресурси на підтримку гібридної літератури: купівля науковців, вікна Овертона в критиці і ліберальні (проросійські) медіа. Все, що не вписується в «канон» гібридності, вважають апологети гібридності, це соцреалізм. Брехня настільки очевидна, наскільки ж і нахабна, і розрахована не на розумних мислячих людей, а на неосвічену молодь. Та молодь може навчатись і в Гарварді, і в Могилянці, це не рятує від неосвіченості.
Знання – це не мудрість. Розумний не стане сперечатися з дурним про смаки, і не буде намагатись з ним конкурувати, бо програє. Шляхетний римлянин Андрій Содомора не стане виступати у Львівському цирку. Він – приятель Горація, а не кінь Калігули. Так само шляхетний львів’янин Ігор Калинець чи біженець Василь Голобородько не стануть підбирати крихти зі столу Адміністрації Президента і їхні книжки не куплять на Львівській торговиці, яка колись була Книжковим Форумом, міністри та всіляка дрібнота, що продала давно душу дияволові. По тому й будемо дивитись, що є літературою, а що є покручем швейної машинки і анатомічного стола, здебільшого переспівом (плагіатом) з неперекладених у нас літератур інших народів. Або просто графоманськими сльозами, за які, може, й не платять багато, але видавництва, що спеціалізуються на третьосортних світових бестселерах, диктують попит.
Існує незмінна константа: скажи мені, що ти читаєш, і я знатиму, чи варто мені з тобою приятелювати. Аспірантки філологічного факультету зачитуються Люко Дашвар, бо вона більше відповідає їхньому інтелекту, ніж «Дім на горі» Валерія Шевчука. Коли годувати мозок фастфудом, він деформується і зменшується в об`ємі. Тут уже час не допоможе. Укрсучліт та інші йому подібні сучліти працює на дебілізацію населення і дуже гарно йому це вдається наразі вкупі з системою освіти, що теж стає гібридною замість того, щоб стати прогресивною.
Гібридна література ніколи не стане національною, і це, мабуть, її головна ознака. Ба, вона її найбільший і найлютіший ворог, бо виключає будь-який альтруїзм.
P.S. Зустріч з Галиною Пагутяк відбудеться сьогодні, 23 лютого, в УРБАН-бібліотеці у Трускавці (вул. Бориславська, 36). Початок – о 17.00.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень