Щороку церква «Добра новина» проводить у Трускавці Свято подяки Богу за врожай, або ж День подяки. Винятком був хіба що 2009, коли через так званий «свинячий грип» було заборонено проводити відкриті заходи. А так вже традиційно в жовтневі чи листопадові дні в Палаці культури імені Т. Шевченка проходить це дійство, яке має на меті нагадати, що «вся слава – Богу!» і що людина повинна окрім просьб засилати до Творця і свої подяки. Так було і вчора, 18 листопада, коли Україна відзначала День працівників сільського господарства. Повний зал-тисячник не кожному вдається зібрати, та цього разу вільних місць майже не було.
Отже, розпочалося свято подяки Богу за врожай виступом вокально-інструментального ансамблю церкви «Добра новина» (м. Трускавець), організатора дійства. Присутні підвелися при виконанні «Отче наш», поринувши в атмосферу молитви. Група прославлення церкви «Добра новина» виконала після цього композицію на тему подяки Богу за щедрі дари садів, полів та городів.
Оплесками зустріли присутні глядачі маленьких артистів з недільної школи, яка діє при цій релігійній спільноті. Перевтілившись на сцені у картоплину, салатку, яблучко, перець, цибульку, горошину та в інших представників світу овочів та фруктів, діти розказували про користь тих чи інших продуктів, дякували Богу за дари. В перервах між виступами ведучі Ярослав Вороняк та Оксана Мельник розповідали цікаві історії, зокрема, історію виникнення хліба прісного та хліба квашеного, історію пекарської справи, історію Дня подяки у зборі за врожай первоплодів та інші.
Сім мелодій, які зворушували серце, виконали скрипалі народного ансамблю «Чарівні мелодії» під орудою Ольги Терлецької. Із зачаруванням слухав зал твори «Аве, Марія» Гуно, «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Кос-Анатольського, музику Мирослава Скорика з фільмів «Високий перевал» та «Царівна». А завершилося Свято подяки Богу за врожай феєричним виступом Заслуженого народного прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина». Глядачі бурхливими оплесками довго не відпускали зі сцени талановитих артистів, кожен з виступів яких приносив справжню насолоду – і пісні «Бандуристе, орле сизий», «Горіла липка», «Коломийка», і запальні танці, і хореографічні композиції.
Свято Жнив тривало майже 2 години і присутні щедро ділилися враженнями, виходячи із зали у похмурий листопадовий вечір. Зігріті та очищені мистецтвом душі як трускавчан, так і гостей міста, отримали унікальну нагоду замислитися над значенням подяки в житті людини, у тому числі подяки творіння своєму Творцю. Бо дякувати є за що. Незважаючи на постійні нарікання на кризу, безгрошів’я, безробіття, бідність, Україна – багата держава. Багата духовно. Але й багата і матеріально. Невже хтось не має кусника хліба в нашій країні? Невже нам гірше живеться, ніж жилося нашим батькам, дідусям, прародичам? Хіба кращі були умови за часів Радянського Союзу, за часів воєнних лихоліть, або ж під урядуванням Польщі чи Австрії? Та видно вже в нашій крові є схильність нарікати на життя, бідкатись та прибіднятись, порівнювати з кимось, що хтось живе краще. Людино, хіба тобі не вистачає того, що дає тобі Господь Бог, Творець твій? Направду, хто має, тому й додасться, а хто не має, то відберуть від нього те, що має…
Християн повинна вирізняти у світі любов – до Бога і до ближнього, навіть якщо той ближній є ворогом. Християн повинна вирізняти у світі віра – вона має бути міцною, наче та скеля, на якій Христос збудував Свою Церкву. Християн повинна вирізняти у світі єдність – єдність у дусі та поклонінні Творцю, єдність між католиками, православними, протестантами, адже незважаючи на приналежність до різних конфесій, всі ми є учнями Божественного Спасителя. І християн повинне вирізняти у цьому світі вміння дякувати Богові за все, що ми отримуємо, за хліб насущний, який просимо на кожен день. Бог дає нам цей хліб ЩОДНЯ, але чи ЩОДНЯ ми дякуємо Йому за це?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень