Брехнею світ пройдеш та назад не вернешся. Ця народна мудрість неодноразово довела, що той, хто будує своє майбутнє на обмані, брехні, обов’язково погано закінчить. Не хотілося б нічого поганого бажати редактору новоявленої «Трускавецької ґазети», але навряд чи постійними провокативними та брехливими публікаціями він зі своєю «бригадою» здобуде авторитет та популярність в нашому місті. Бо від моменту появи цієї газети, яка за півроку встигла змінити кількох «господарів», аж до сьогоднішнього дня, читачі не знайшли в ній нічого окрім бруду, не отримали нічого, крім гіркого розчарування та негативних емоцій.
Правда будує, неправда руйнує. Саме неправду поклали в основу своєї діяльності видавці «Трускавецької газети» та особисто пан Солонець, саме на негативі намагається він «взяти» читачів, завоювати прихильників, а потім ще й дивується, чому ж її не купляють люди, чому не вірять тому, що там написано. Зухвалістю та бравадою редактор намагається приховати брак виховання та відсутність елементарної порядності, а хизування навчанням в Києво-Могилянській академії лише підсилює думку про наявність в нього певних комплексів, з якими не зміг він знайти своє місце в Києві. І не в тому річ, що людина їде з Києва в Трускавець і хоче бути тут першим при тому, що там не зміг стати і тисячним. Суть в тому, що демонстрація зневаги та презирства до нас, трускавчан, в пана Солонця наскільки відверта та неприхована, що не віриться, щоб громада мовчки терпіла таку ганьбу скільки часу і навіть не пробувала боронити власну гідність.
Задекларувавши своєю метою «Уся правда про наше місто», пан Солонець наче насміхається над міською громадою, адже правди в статтях, написаних на політичне замовлення, не дошукаєшся. Спочатку обравши мішенню своїх атак комунальне підприємство «Наше місто», «Трускавецька газета» не щадила гострих слів на адресу його керівника Юрія Алієва. «Алієву не вистачає грошей на кельню, а пенсіонерці Ользі Федорівні на харчі» – зробила сенсацію дружина редактора Інеса Солонець, роблячи «розслідування» з підміною понять та коментарями таких знавців проблем комунальної сфери як депутат Богдан Процишин. Другою мішенню «обдарованих» журналістів став відділ освіти міської ради та його керівник Орест Лобик. Журналістка Ольга Куц, яка не змогла нормально співпрацювати з колегами в газеті «Джерела Трускавця», осідлала свого улюбленого коника – цифри, факти, фото, аналіз, але все це вирване з контексту, часто надумане, а ще частіше перекручене саме так, як хотілося б бачити їй, а не так, як воно є насправді.
Наступною мішенню «Трускавецької газети» стали депутати міської ради. Обрані громадою за партійними списками в 2006 році, депутати покликані відстоювати інтереси мешканців міста-курорту та інтереси курорту взагалі. «Трускавецька газета» взяла на себе роль судді, ба навіть прокурора, визначаючи, хто робить це майже досконало, а хто заслуговує «на громадську осуд, обструкцію,бойкот». Пан Солонець так поспішає засудити дії трускавецьких депутатів, що навіть не узгоджує рід іменника з прикметником («громадська осуд»), а втім ще й цинічно бреше, вказуючи, що «ми делегували їм представляти наші інтереси». Чому не побоюся написати слово «бреше»? Та хоча б тому, що пан Солонець саме його використав, звертаючись до міського голови під час звіту того перед громадою. Може тому Руслан Солонець вжив це слово, що мав конкретні закиди щодо стану міської господарки чи щодо діяльності мера Трускавця? Зовсім ні, адже конкретних закидів так і не пролунало, натомість свій беззмістовний виступ п. Солонець перетворив на рекламу газети, яку він редагує і яку люди мали б купувати, щоб втримати її на плаву.
Отже, серед «хороших» депутатів, на думку Солонця і його команди, є представники «Нашої України» і то не всі, а з групи Пілько – Іванишин. Окрім цих двох депутатів, інтереси трускавчани, на думку «Трускавецької газети», відстоюють хіба ще Процишин, Шумин та ще кілька трускавецьких обранців, решта – «прогрицаківські», такі, яких треба запам’ятати, щоб згодом «плювати їм в обличчя». До «прогрицаківських» Солонець зі своїми підопічними зараховують «ручних» депутатів», «освоювачів» коштів бюджету та всіх, хто не вписується в їхні ідеали, які їм, напевно, прищепила знана в Трускавці підприємець п. Леся Дідик. «Здається, не знають депутати, що обирали їх до міськради відстоювати інтереси міста, а не свої шкурні. І не треба спихати усю відповідальність за те, що діється в місті, на когось одного. Бо без їхніх піднятих по команді рук у міськраді і земля була б не роздерибанена, і міське майно не розпродане, і використання міських коштів прозоре», – бідкається пан Солонець і тицяє пальцем, наче в старі сталінські часи, у «ворогів народу», Такими «ворогами», на думку Солонця, є Орест Лобик, Йосип Свіжинський, Володимир Маринкевич, Галина Умнова з фракції «Відродження», а ще свободівець Орест Сарахман, бютівка Наталія Пономаренко, секретар міської ради, представники УНП Олег Ковальчин та Степан Яцик, які лише тому стали «героями» публікацій Солонця, що з якихось причин не прийшли на заслуховування звіту міського голови. З чогось (можливо, з повітря, чи з чистого аркуша паперу) журналіст робить висновок, що «не на боці людей» і генеральний директор ТзОВ санаторію «Шахтар» Юрій Остапчук, гнівно осуджує Руслан Солонець і інших депутатів – Романа Проця з БЮТ, відомого арбітра та дійсно порядну і скромну людину, Олександра Шишка з «Нашої України», керівника оздоровниці «Перлина Прикарпаття» і це далеко не повний перелік ворогів Трускавця, як їх хоче представити Солонець.
Щоправда, в останньому номері «Трускавецької газети» здійснено спробу похвалити дії деяких депутатів, але хто б вірив у щирість слів Солонця з його підопічними. Хіба ті, хто не читав попередніх номерів, в яких здійснено «наїзди» і на Володимира Лаврінка з «Нашої України», і на Анатолія Стародуба, Ігоря Гарванка та Олександра Івановича Чебаненка, цих відомих та поважаних в місті людей, які в міській раді представляють фракцію «Третя сила», і на Юрія Яворського, про якого постійно ця газета писала не як про самодостатню людину, а як про «зятя». Невеличка зміна ситуації і Солонець, наче той хамелеон, дослуховується до слів замовника. Аякже, скачи, враже, як пан каже, а то не бачити б цій газеті світа, як сліпому плота. Навіть за керівника БЮТ у Трускавці Руслана Крамара сказали добре слово, хоча перед президентськими виборами саме «Трускавецька газета» серед всіх ЗМІ нашого міста була єдиною, яка активно та в брутальній формі агітувала проти Тимошенко.
Відсутність власної позиції – теж позиція. Схоже, що саме так думав Солонець, коли взявся за редагування газети в Трускавці. Адже це чи не єдине видання в нашому місті, яке може претендувати на статус жовтого та брудного, тенденційного та не те що непотрібного, а навіть небезпечного для громади. За показним радикалізмом ховається добре продумана технологія, за невихованістю та самохизуванням – прагнення дезорієнтувати читача, втертися в довіру, нав’язати думку, яка нормальній людині і в голову б не прийшла. Серед таких думок – намагання довести до банкрутства комунальне підприємство міста із закликами до несплати платежів, спаплюжити добре ім’я багатьох депутатів, які робили добрі справи, в тому числі і для Трускавця, ще тоді, коли Солонець пішки попід стіл лазив. Надумані сенсації про власність поблизу ринку та залізничного вокзалу чи про атракціони поблизу «Миру» намагаються відвернути увагу людей від зловживань справжніх видавців цієї газети. Адже, як не крути, пан Солонець і вся його журналістська братія в складі 3 – 4 осіб, це всього лише виконавці чужої волі, волі людини, яка так прагне влади, що не хоче зупинятися навіть перед святим – іміджем курорту, потребами мешканців Трускавця, добробутом громади як єдиної самоврядної одиниці.
«Готуймося до опору, на нас чекає боротьба. Боротьба за власну гідність, за власне майбутнє», – патетично закликає редактор Солонець. А до чого, власне, закликає – до акцій громадської непокори, до бунту, до революції? І чи не прагне поточний момент використати в інтересах своїх і свого господаря, щоб, пустивши людям туману в очі, втертися в довіру, а згодом обманути? Брехнею світ пройдеш та назад не вернешся. Чи пам’ятає цю істину пан Солонець та справжній власник «Трускавецької газети»? Напевно, ні, адже тоді б вони дійсно грали в чисту гру, базовану на правді та справедливості, на послідовності та порядності. І наостанок ще одне – якщо людина не має поваги до інших та не вміє поводитися в громадських місцях та посеред людей в свої 30 з лишнім років, то марно їй щось пояснювати чи вчити хороших манер. Невченого можна навчити, але недовченого не довчиш. Шкода тільки, що такою недовченою людиною інколи є журналіст, який своїми спекуляціями хоче формувати думку інших людей чи їхню громадянську позицію. І добре, що в людей ще є природній розум, який завжди з підозрою та несприйняттям зустрічає подібне шумовиння на своєму шляху.
Л. Г.
Від розробника сайту: ” Трускавецька газета ” завжди може дати інформацію на сторінках нашого ресурсу. Контактна адреса vyh1976@mail.ru
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень