Чи чуєте ви голос землі? Як вона волає німим криком, як вона радіє співом пташок, як вона застерігає розкотистим громом і гучанням шумних потоків повені?
У місті важко почути цей голос землі. Хіба що встати досвіта, вийти в парк, відклавши всю щоденну суєту, і почати вслуховуватися в те, що нам каже земля. Хто має вуха – нехай слухає…
Виставка робіт мисткині з Тернопілля Марії Ворончак під символічною назвою «Голос землі» відкрилася в Трускавецькому музеї історії міста 3 травня. У спекотний день прохолодні зали музею зібрали небайдужих трускавчан та відпочивальників, які побажали насолодитися митецькою учтою.
Марія Ворончак – професійна художниця. Закінчивши художній факультет Прикарпатського національного університету ім. Стефаника, вона працювала на посаді викладача відділу декоративно-прикладного мистецтва Теребовлянського вищого училища культури (1997-2001), а згодом доля закинула її в Австрію. Заробляючи там на хліб насущний, Марія продовжувала творити. В більшості її робіт чітко проглядається український елемент – то глечик з молоком, то криниця, то соняшники, то гуцульська церква на узвишші, то калиновий гай. Майже десять років пропрацювала Марія Ворончак на чужині, і вирішила твердо – потрібно повертатися до своїх джерел, до рідного дому, в Україну.
Виставки творів художниці проходили не лише в Івано-Франківську, Львові, Тернополі чи рідній Теребовлі, а й у Відні (2003, 2004, 2005 роки). Учасниця художнього пленеру в Польщі Марія Ворончак під час свого виступу у Трускавці порівнює наш курорт з польською Криницею-Здруй, зауважуючи, що не бачить суттєвої різниці щодо доглянутості нашого міста, впорядкованості його простору у порівнянні з польським курортом №1.
На стінах – картини, по периметру – поціновувачі мистецтва, по центру – юні вихованці Лесі Баб`як співають під бандуру, а в кутику – сама мисткиня: красива, скромна, світла, як і її твори.
Краєзнавець Ігор Ліщинський зауважує, що роботи митця можна оцінювати по тому, чи хотілося б бачити їх щодня у своєму домі. Роботи Марії Ворончак належать саме до таких творів.
Голова Спілки художників міста Трускавця Олег Олексин порівнює картини теребовлянської мисткині з творами австрійського художника Густава Клімта, а сама Марія Ворончак дякує директору музею Галині Коваль за таку доброзичливу та світлу атмосферу. Дійсно, Галина Коваль вміє так організувати захід, що всі присутні на певний час немов би стають однією великою дружньою родиною, де панує доброзичливість, злагода, порозуміння, де немає місця інтригам чи заздрості.
Завітали на відкриття виставки і представники влади – народний депутат України від Дрогобиччини Богдан Матківський зі своїм помічником Богданом Гальчишаком, та міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. Не бракувало на відкритті виставки і діток, яких яскраві картини Марії Ворончак притягували, немов духмяні квіти бджілок.
Проте картини Марії – це не лише райдужні пасторалки безтурботності. Це і пересторога нам та майбутнім поколінням, що може статися непоправне, якщо не ставитися дбайливо до наших ресурсів. Риба, котра гине з роззявленим ротом, висохла криниця, занедбані джерела – це не лише витвір фантазії художниці. Це та реальність, котра існує в нашому світі. Між іншим, тема збереження джерел є надзвичайно актуальною і для Трускавця, адже саме від них, від цих цілющих джерел мінеральних вод залежить майбутнє курорту. Не буде джерел – не допоможуть Трускавцю встояти на ногах ні китайці, ні корейці, ні представники арабських країн.
– Тема голосу землі близька всім нам, – каже Марія Ворончак. – Ми народжуємося з цим голосом, він нас супроводжує крізь дитинство, крізь юність, переводить нас у доросле життя, і веде нас по житті до самого кінця. Цей голос землі кожен чує по-своєму. Я виросла в селі, де цей голос землі був багатоголосою мелодією, цілою симфонією. Ранок починався з кукурікання півня, весни починалися зі співу пташок, шелесту трав, помаху лелечих крил… І все це знаходить відображення в моїх картинах.
– Цей голос землі кожен з нас чує по-своєму, і в різні періоди життя він промовляє до нас по-іншому, – продовжує художниця. – Він буває гучним, буває урочистим, іноді він переходить у шепіт, а іноді в німий крик – наприклад, коли ми починаємо нищити землю, або навіть коли ми її покидаємо, і не хочемо більше піклуватися про неї…
Виставка «Голос землі» в музеї історії Трускавця триватиме до середини червня. Ті, хто не має змоги фізично оглянути експозицію, мають можливість ознайомитися з картинами Марії Ворончак на її персональному творчому сайті за цим посиланням.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень