Полковник Андрій Мельник назавжди залишиться у вітчизняній історії як однин із визначних державних і політичних провідників нації у ХХ сторіччі. Для широкого українського загалу, він передусім – Голова ОУН, Провідник Організації, яка у всі часи асоціюватиметься із безкомпромісною боротьбою українського народу за свою державу.
А. Мельнику судилося очолити ОУН після того, як у 1938 році в Роттердамі з безпосереднього наказу Сталіна було ліквідовано першого Голову ОУН Євгена Коновальця. На цей час минуло вже десять років, як відбувся Перший Конгрес Українських Націоналістів на якому, власне, постала ОУН на чолі з Є.Коновальцем. Відтак ОУН стала важливим фактором внутрішньої і зовнішньої політики. Без ОУН, а точніше її впливу не можливо було уявити політичне і громадське життя не тільки на теренах, де проживали українці, а й у Європі, яка з появою ОУН була змушена враховувати «українське питання».
Схвалений на Першому Конгресі Устрій ОУН постановив, що кожних два роки буде скликатися Великий Збір Українських Націоналістів. Однак з року в рік проведення Великого Збору відкладалося. І тільки в січні 1938 року Голова ОУН Євген Коновалець видав комунікат про невідкладне скликання ІІ Великого Збору Українських Націоналістів. Збір ОУН мав відбутися осінню цього ж року. Відповідальним за його проведення було призначено Ярослава Стецька. Однак уже в травні 1938 року Євген Коновалець трагічно загинув, а отже довелося відкласти дату проведення Великого Збору.
Ситуація ускладнювалася ще й тим, що Євген Коновалець не призначив з числа членів Проводу Українських Націоналістів (ПУН) свого заступника, як це передбачалося Устроєм ОУН. Крім того, полковник Є. Коновалець суміщав посаду Начального Комданта Української Військової Організації (УВО). І хоч члени УВО влилися в ОУН, структура УВО формально продовжувала існувати. На чолі УВО автоматично опинився полковник Андрій Мельник як заступник Євгена Коновальця. Очевидно, що цей факт мав велике, а можливо й вирішальне значення для обрання нового Голови ОУН. До того ж А. Мельника в’язала давня, ще з часів Першої світової війни, дружба з Є.Коновальцем. Разом з Є.Коновальцем він стояв біля витоків Української Народної Республіки, був активним її захисником, а після його трагічної смерті залишався одним із небагатьох авторитетних діячів національно-визвольного руху.
Тим часом керівництво ОУН взяв на себе так заний «Вужчий ПУН» у складі Омеляна Сеника-Грибівського, Ярослава Барановського та Ріхарда Карпат-Ярого. На своєму засіданні 12 жовтня 1938 року він ухвалив рішення про призначення Головою Проводу ОУН полковника Андрія Мельника, на плечі якого одразу ж впав обов’язок підготовки ІІ Великого Збору Українських Націоналістів.
Передбачалося, що Великий Збір ОУН відбудеться ще у листопаді 1938 року, однак низка подій у Європі, зокрема загострення політичної ситуації на Карпатській Україні, а згодом постання Карпато-Української Держави, до творення якої безпосередньо була причетна ОУН, вплинули на те, що ІІ Великий Збір ОУН було відкладено на серпень 1939 року.
Його підготовкою зайнявся уже згадуваний Ярослав Стецько, до якого долучилися Микола Сціборський та О.Ольжич. ІІ Великий Збір Українських Націоналістів відбувся у Римі 26-27 серпня 1939 року на вулиці Корзо д’Італія, в пансіоні професора Євгена Онацького.
В Архіві ОУН зберігся протокол ІІ Великого Збору, який дуже добре передає атмосферу цього зібрання. Ось його фрагмент: «…Збір відкрив Голова ПУН вступною промовою, в якій вказав на завдання ОУН, II ВЗУН та на вагу часу, який переживаємо. Вождь зголосив перед образом упавшого Вождя приявність 22 учасників II ВЗУН та свою і ОУН готовість іти за геройським прикладом Євгена Коновальця. Промова Вождя, яку присутні вислухали стоячи, зворушила до глибини душі всіх і зосередила їх думки біля Роттердамської Могили та довкола Особи, що перейняла по Євгенові Коновальцеві керму боротьби народу за визволення.
Могутній образ сл. п. Вождя побіч націоналістичного Тризуба пригадував героїку революційного життя та його трагічну велич, що їх Вождь підкреслив сильними словами. Коли, звернений до образу Покійного, Вождь складав свій глибоко передуманий і пориваючий душу звіт, приявні переживали одну з найбільш урочистих хвилин свойого життя.
Вождь з’ясував історичну ролю УВО-ОУН у боротьбі за визволення та епохальне значення Євгена Коновальця в розгортанні цієї боротьби. Вождь подав перспективи розвитку Руху та видвигнув ті принципи, на яких базується Рух, підкресливши зокрема вимоги щодо характеру членства. Наприкінці Вождь висловив признання бійцям за свободу і поклін упавшим героям…
Слідує апель поляглих. Зачитуються імена Поляглих упродовж останніх десяти років, при чому учасники ВЗУН, стоячи, повторяють при кожному прізвищі: «Живе вічно!».
Головуючий відчитав передане йому усно завіщання Вождя Євгена Коновальця про призначення Ним своїм Наступником Андрія Мельника. Приявні, повставши з місць, окликують Андрія Мельника Головою ПУН і Вождем Націоналістичного Руху трикратним: «Слава Вождеві Андрієві Мельникові!..».
Характерно, що всі учасники Великого Збору склали присягу Андрію Мельнику: «Присягаю Богові і Україні честю моєю, честю поляглих у бою героїв на кров славної пам’яті Вождя всіма силами і ціною життя мойого боротися за Українську державність і здійсняти ідеї Українського націоналізму, зберігати таємниці організації, вірність, хоробрість та послух Вождеві й Організації Українських Націоналістів».
Проте ІІ Великий Збір увійшов в історію не тільки тому, що на ньому було обрано Андрія Мельника Головою ОУН. Так, ОУН отримала гідного лідера. Але й означила нові ідейно-політичні орієнтири у боротьбі за визволення української нації. Великий Збір у Римі передусім дав відповіді на виклики перед якими опинилася нація напередодні Другої світової війни. Зокрема, у документах Великого Збору відзначалося, що змагання за повне визволення та створення Самостійної Соборної Української Держави – це питання життя або смерті української нації. При цьому наголошувалося, що українські визвольні змагання всеціло підметні в своїй основі і незалежні від кожночасного укладу міжнародних сил. Іншими словами, проголошувалася засада «опори на власні сили». Виключався будь-який компроміс з окупантами. Врешті, ОУН взяла на себе відповідальність за долю української нації.
Коли учасники Великого Збору роз’їжджалися, почалася Друга світова війна. Але, як образно висловився відомий історик ОУН Зиновій Книш, за «п’ять хвилин перед дванадцятою ОУН під проводом Андрія Мельника стала готова до нового бою».
Богдан Червак,
Голова ОУН
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень