Напевно ніхто з пересічних трускавчан толком не знає, скільки ж у нашому місті громадських організацій. Те, що з кілька десятків – це точно. Є серед них дієві, активні, а є й такі, які функціонують лише на папері. Частина із ГО активізується перед виборами, є й такі, які дають про себе знати постійно. Проте не про їхню діяльність чи специфіку ми сьогодні поведемо мову, а про проблему, з якою стикається чи не кожна ГО.
Мова йде про приміщення, де кожна громадська організація може збиратися. Колись в нашому місті був будинок навпроти церкви святого Миколая (вулиця Стебницька, 3), де формально могли б збиратися різні угруповання, клуби тощо. Багато із ГО своєю юридичною адресою вказали саме цю. Але реально не всі ГО користувалися цими приміщеннями, та й не всіх раді були там бачити. Але що було, те було, поглянемо, як є сьогодні. Будівля, про яку ми згадали, належить церковній громаді св. Миколая. Таке рішення ухвалили депутати ще минулої каденції. Справедливо це чи ні – були різні позиції. Греко-католицька церква, до якої належить близько 90% віруючих трускавчан, була після війни репресована і мала право вимагати компенсацій та відшкодувань. Тепер цей будинок – церковне майно.
Є в Трускавці Народний дім. Дякуючи ЗАТ “Трускавецькурорт”, приміщення на Бориславській, 1 було передано у володіння громади. Сталося це теж за часів попереднього мера міста Лева Грицака у час відлиги стосунків між ЗАТом та міською владою. Звичайно, що це не ПК Шевченка, не “Мир” чи “Злата”, невелика площа, та все ж. Ремонт цього приміщення, який розпочав Грицак, завершив Козир і маємо хоча б щось. Для концертів, для зборів, для сесійних засідань тощо. Чи ж можуть розраховувати на це приміщення і громадські організації міста? В принципі, так. Сотня місць, можливість перегляду відеопрезентацій, освітлення, озвучення, а найголовніше – центр міста.
Проте в діяльності ГО є певна специфіка. В певних випадках їм підходила б зала Народного Дому, проте не завжди доцільно займати це приміщення, коли б вистачило значно меншого. І не завжди комфортно проводити збори чи засідання у форматі “президія – зал”, інколи б вистачило зібратися у значно меншому приміщенні за круглим столом. Переважно так і відбуваються засідання основної маси громадських організацій, які діють у місті – від десяти до двадцяти осіб, які збираються десь, щоб обговорити та вирішити щось. Місце зустрічі найрізноманітніше. Для прикладу, ГО “За розвиток Трускавця – курорту всеукраїнського значення) під керівництвом Антона Левицького збирається в приміщеннях, які належать ЗАТ “Трускавецькурорт”. Під опікою ЗАТу засідає і Федерація футболу Трускавця. В “Карпатах” відбуваються засідання ГО “Рада Старійшин”, в “Арко” ГО “Рада міста”, можна навести і інші приклади. Проте є певні організації, які, так би мовити, не мають постійної “прописки”. Це створює певні незручності, коли перед тим, як зібратися і вирішити питання, потрібно ще узгоджувати місце, когось просити за зал, або й орендувати його. Це є проблема, яку кожна ГО вирішує поодинці. Якщо ГО створюється “під когось”, то таких проблем переважно немає. Коли ж люди збираються за інтересами, то їм головне, щоб в певному часі хтось не попросив їх змінити їхню думку взамін за надання приміщення чи подібну допомогу.
Отже, мова йде про те, щоб громадські організації міста залишалися незалежними, якщо вони такими є. І про те, щоб спільно подумати, чи можна вирішити проблему виділення якогось приміщення суто під потреби ГО. В різних містах цю проблему вирішують по-різному, проте ми не дивитимемося на когось, а підемо власним шляхом. Незважаючи на теперішні економічні труднощі, проблеми з бюджетом, певне протистояння між владою та громадою Трускавця, різні позиції різних господарюючих суб’єктів, в даному випадку можна знайти спільну точку дотику. Адже питання не є аж настільки коштовним – все впирається в бажання його піднімати та вирішувати.
По-перше, зініціювати його мали б самі громадські організації міста перед владою, влада мала б вислухати їхні пропозиції та внести свої. Наприклад, запропонувати як варіант приміщення в Будинку учнівської творчості, або ж навіть в адмінкорпусі мерії. Маємо відомості, що влада хоче “вижити” в “Укртелеком” міське радіомовлення із двох кімнат, які воно займає на даний час по Бориславській, 1. Тоді те приміщення, що знаходиться на другому поверсі, цілком підійшло б для потреб ГО.
По-друге, потрібно чітко викласти свої позиції та пробувати стукати в різні двері, адже під лежачий камінь вода не тече. Мова йде про те, що таке приміщення (просто необхідно, щоб воно було не десь на окраїнах, а в центрі міста) запросто могли б надати певні господарюючі суб’єкти. Наприклад, той же ЗАТ “Трускавецькурорт”. Що ЗАТ отримає взамін? А буде їм честь і хвала, а може ще й якісь вигоди.
По-третє, варіантом є надавати приміщення в безоплатне користування не тільки в центрі, але і в житлових мікрорайонах, якщо це підходить якимось ГО. Можна продовжувати подавати і інші варіанти, проте, без сумніву, тільки після узгоджень позицій хоча б кількох зацікавлених ГО.
Думаємо, що вони знайдуться, адже в нашому місті хоча і є ГО, яких ця проблема фактично не стосуються (для прикладу, молодіжні ГО, які діють від тої чи іншої політичної сили, а відтак і базуються вони за адресами партійних осередків), та є й такі, для яких вона стоїть надзвичайно гостро та актуально. Давайте пригадаємо хоча б деякі – “Пласт”, “Українська молодь Христові”, “Клуб туризму “Інстинкт”, Клуб ділових людей, Асоціація підприємців та роботодавців м. Трускавця, товариства національних меншин (принаймні точно є польське та єврейське), земляцтва (Хмельниччина та інші), “Клуб виборців”, “Меморіал”, Спілка політв’язнів та репресованих, Товариство політв’язнів та репресованих, Братство вояків ОУН-УПА, Союз Українок, Ліга Українських Жінок, чорнобильці, афганці, козаки, ГО “Відкрите суспільство”, інші. Звісно, є й такі, які мають приміщення, як от Асоціація інвалідів чи Рада ветеранів, але чи згідні вони давати його в користування іншим? Та й не дуже ті приміщення пристосовані для проекту, який ми бачимо в майбутньому – проекту, подібного до “Читальні “Просвіти” 20 – 30-хх рр. ХХ ст. чи, інакше кажучи, Народного дому в мініатюрі.
Навряд чи дана стаття стане поштовхом нашій владі самій підняти дане питання. Не є це питання таке й просте та однозначне, як могло б здаватися на перший погляд. Від часів незалежності України його піднімають, ніби вирішують, а воно й досі не вирішене. Була Координаційна рада і спочила в Бозі, було Об’єднання громадсько-політичних організацій міста, та не всі хотіли бути під прапором пана Бурика, були інші задуми, але жоден з них не був реалізований до кінця. Звісно, нелегко об’єднати під прапором цієї ідеї молодого хіпі, воїна УПА та старого партапаратника чи працівника спецслужб, важко собі уявити, щоб ультраправий спокійно сидів за столом з представником нацменшини чи лібералом-космополітом. Та не нав’язувати комусь свої ідеї, а виробити спільну позицію щодо того, якою мала б бути така собі “громадська хата Трускавця” – ось перший крок, який мав би бути зроблений у цьому напрямку.
Не обговорювати це питання та не заговорювати його, а спробувати вирішити, піднявши перед владою – такий варіант ми пропонуємо для розгляду громадським організаціям нашого міста. Крапля камінь точить, а проба грошей не коштує. Тож думаємо, що варто їм спробувати.
А може, справа не варта виїденого яйця і такої проблеми в Трускавці не існує?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень