/Сліди з другого поверху гуртожитку на Мельника, 4 а ведуть до другого поверху дрогобицької прокуратури/
У Стебнику прийшов до влади новий міський голова. Майже повністю оновився депутатський корпус. Але, схоже, в принципі нічого не змінилось, і ті, хто фактично керував містом, продовжують це робити й зараз, знаходячись у тіні, але успішно розв’язуючи власні проблеми, як і раніше.
Ми вже писали про другий поверх гуртожитку на Мельника, 4 А. Попередній депутатський корпус продав його за ціною в 62 долари США за квадратний метр. А потім з’ясувалося, що відповідні документи не підписував колишній секретар міської ради Геннадій Куцан. Та й інші відповідальні працівники міської ради, які й нині обіймають свої посади, стверджують, що нічого подібного не підписували.
Знають про це і в Дрогобицькій прокуратурі. Як кажуть, слідство триває й донині. За великим рахунком, слід було би відмінити фіктивний конкурс щодо продажу злощасного другого поверху гуртожитку і призначити новий.
А що конкурс був фіктивний, видно неозброєним оком. Крім покупця, інші ймовірні учасники конкурсу були явно підставними особами. Оголошення про конкурс чи то було, чи то не було опубліковане в газеті. Порушені й інші умови. Але прокуратура мовчить.
Депутати, ніби загіпнотизовані прокуратурою, не приймають рішення про проведення нового конкурсу, анулювавши результати попереднього, що було би логічно, а продають другий поверх за сто доларів за квадратний метр.
Здається, формально все правильно: вдалося підняти ціну, буцімто відстояти інтереси міста і громади. Але…
Ті ж депутати прекрасно знають, що квартири в Стебнику продаються за набагато вищою ціною. До того ж, невже в Стебнику всі, хто стоїть на квартирній черзі, забезпечені помешканнями? Чому не можна було розв’язати цю проблему саме так, аби люди отримали квартири? І чи не станеться, що покупець або ті, хто за ним стоїть, облаштують на другому поверсі гуртожитку, власне, квартири, які потім продадуть – звичайно, вже за набагато більшою ціною?
Зрештою, куди підуть грошенята, виручені за продаж другого поверху? Кажуть, на святу справу: на ремонт доріг. Але якщо весною ці дороги відремонтують, то з таненням снігу асфальт знову зійде, бо щось не чути, аби міська влада прагнула робити ремонт доріг за новими технологіями. А нові технології передбачають набагато менше витрачання коштів і набагато більшу за часом експлуатацію доріг. Простіше “відмити” гроші й заробити собі дещицю, нібито дбаючи про людей. Доріг як не було, так і не буде, а другий поверх гуртожитку громаді вже не повернеш. Як і меблевий магазин.
Чи депутати вкупі з міським головою не розуміють, що коять? Чи просто не бачать інших шляхів наповнення міської скарбниці, а тому йдуть шляхом попередників і продають усе, що ще можна продати? Звичайно, надурити самого себе можна, але чи на таку діяльність народних обранців сподівалися ті, хто голосував за них якихось чотири з лишком місяців тому?
Що робитиме покупець з другим поверхом гуртожитку, наразі достеменно не відомо. Та й, сміємо думати, невідомо навіть йому. Справа в тім, що цей дрогобичанин, який формально купує другий поверх, – людина незаможна, і таких великих грошей укупі ніколи не бачив. Звичайно, він може взяти гроші в кредит, але в сучасних умовах на таке може зважитися лише людина, яка ніколи не чула про світову кризу, банкрутство банків і не знайома з людьми, які погоріли на тих самих кредитах. Тому логічно буде припустити, що цей дрогобичанин діє не сам, а за ним стоять круті й багаті вуйки і цьотки, які вже не один рік “кришують” Стебник.
А чому мовчить прокуратура? Можливо, хтось із її працівників і є тим багатієм?..
Анатолій Власюк, газета “Воля громади”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень