3 квітня 2015 р. виконком Трускавецької міської ради зробив черговий «подарунок» трускавчанам. Тариф на водопостачання та водовідведення за 1 куб. м. зріс з 11 грн. 37 коп. до 14 грн. 28 коп., тобто на 23%. Інші споживачі за куб води платитимуть 15,98 грн. Як кажуть, не пройшло і року – піднімали тариф на водопостачання у Трускавці буквально в липні 2014. Та в мерії людей заспокоюють – могло бути і 19 грн. за 1 м. куб.
Про те, що КП «Дрогобичводоканал» готовий подавати цілодобово воду трускавчанам за майже вдвічі нижчим тарифом (таким як для мешканців Дрогобича і Стебника), у просторих кабінетах Трускавецької міської ради говорити не люблять. Не люблять тут і коли розмова заходить на тему «А що ж було зроблено за останні чотири роки для водопостачання у Трускавці?». Бо покращення водопостачання, якого вдалося досягнути у 2011 році – це заслуга виключно попередньої влади і конкретно попереднього міського голови Трускавця Лева Грицака. Тож сьогодні спілкуємося з колишнім керманичем Трускавця про те, чому по сьогодні не вирішено питання з водопостачанням Трускавця.
– Леве Ярославовичу, не надто компетентні люди пробують Вас звинувачувати у тому, що земля біля озера продана, а проблеми з водою залишилися. Як їм пояснити, що вони не праві?
– Розпочну з передісторії цього питання. Коли я прийшов на посаду міського голови Трускавця, то бюджет був дуже мізерним, а бюджет розвитку становив біля 400-500 тисяч гривень на рік. Зрозуміло, що для того, аби щось зробити у місті по всіх ділянках (ЖКГ, будівництво, соціальна сфера, освіта, культура, медицина тощо), потрібні були значно більші кошти. Ми з моєю командою і з депутатським корпусом не нарікали, а почали шукати ці кошти.
Нагадаю, що бюджет розвитку формується з виручених коштів від продажу комунального майна, або ж із коштів від продажу землі. А орендна плата за землю йде в загальний бюджет.
Що ми вирішили? Ми зробили інвентаризацію земельних ділянок і роздавали землю в оренду практично всім бажаючим – для того, щоб збільшити поступлення коштів в загальний бюджет. Якщо пригадуєте, тоді ТзОВ «Альфа Плюс» взяло 130 га землі біля питного озера в оренду і відтоді в місто почали поступати значно більші кошти, які ми могли використати для розвитку Трускавця. Після віддання землі в оренду в бюджет поступало 1 млн. грн. від орендної плати.
Коли інвестор звернувся з пропозицією викупити земельну ділянку, ми погодилися. Це була позиція абсолютної більшості представників депутатського корпусу – за рішення продати земельну ділянку ТзОВ «Альфа Плюс» проголосував, якщо не помиляюся, 41 депутат із 45.
За 2008 рік до бюджету розвитку міста надійшло 31 млн. 530,8 тис. грн., в тому числі: надходження коштів від відчуження майна – 376,4 тис. грн., коштів від продажу земельних ділянок – 31 154,4 тис. грн.
140 тисяч гривень в місяць і 1 мільйон 600 тисяч гривень в рік надходило наприкінці моєї каденції в міський бюджет від «Альфи плюс» за користування землею.
Динаміка поступлень в бюджет з 2002 по 2008 роки зросла з 552,4 тис. грн. до 31,5 млн. грн. Це дало можливість реалізувати багато програм у Трускавці, завдяки чому місто і зараз, в цей складний час, тримається на плаву. Це і проекти з енергозбереження в освіті, культурі, медицині, це модернізація, впровадження новітніх технологій, підтримка житлово-комунального господарства та багато інших проектів, завдяки реалізації яких Трускавець станом на 2009-2010 роки займав провідне місце не тільки в області, але і по Україні, про що свідчили рейтинги журналу «Фокус».
Так що продаж землі інвестору – це дуже позитивний для міста крок. Трускавець вже майже десять років отримує кошти за землю в міський бюджет, щороку надходять податки, які дають можливість реалізувати багато програм.
– Як пов’язані продаж землі біля озера та водопостачання Трускавця?
– Тоді інвестор мав на меті реалізувати новий сучасний проект, який передбачав будівництво нового мікрорайону у Трускавці на березі озера в межуванні з лісом. Якщо б цей проект вдалося реалізувати, то була б створена інфраструктура, нові робочі місця. Там мали бути стадіони, театри, санаторії, ресторани. Це мав бути такий мікрорайон як Піцунда в Сочі – саме Сочі красиве, а Піцунда є перлиною цього курорту. Отак і ця територія мала бути перлиною Трускавця, окрасою міста-курорту. І все йшло до того, що цей проект мав бути реалізованим.
Для реалізації проекту потрібно було вивести питне озеро з експлуатації, а щоб зробити це, треба було надійно забезпечити Трускавець водою. Тому в договорі купівлі-продажу земельної ділянки було передбачено, що інвестор вкладає кошти у розвиток водопостачання Трускавця і аж тоді питне озеро виводиться з експлуатації. Четверту частину (25%) в проект водопостачання Трускавця мала внести Трускавецька міська рада, а три чверті (75%) – інвестор.
Система водопостачання Трускавця планувалася таким чином – автономний водозабір у с. Гірне, 40 км водяної магістралі, станція І підйому, резервуар і станція ІІ підйому в с. Доброгостів, ремонт водогону від Доброгостова до Трускавця, будівництво станції ІІІ підйому у Трускавці, заміна мереж водопостачання в місті-курорті.
Станцію ІІІ підйому потрібно було відновити, оскільки вона була в аварійному стані.
Доброгостівське озеро вирішили залучити як резервне. «Альфа Плюс» взяла в оренду доброгостівське озеро – на це було відповідне рішення Стебницької міської ради.
«Альфа Плюс» своїми силами почала робити станцію ІІІ підйому – і на 90% вдалося це зробити.
Було досягнуто домовленості з сільськими радами щодо прокладення нового водогону. Ми працювали з львівським водоканалом, вивчали досвід, проводили зустрічі з міським головою Львова Андрієм Садовим, в результаті теж було досягнуто певних результатів.
– Ви розказуєте, що все йшло так гладко, але чому ж тоді питання водопостачання у Трускавці не вирішено до сьогоднішнього дня?
– Питання слід ставити у площині – чому припинилася співпраця між інвестором та місцевою владою? Причина очевидна – зміна влади в Трускавці. Інвестору було заблоковано детальний план розвитку території.
Зараз стоїть питання – чому не було продовжено реалізацію програми водопостачання Трускавця?
За часів мого головування була збудована нова насосна станція, нові резервуари питної води, замінено обладнання для перекачування води, замінено трубопроводи ряду вулиць, а це великі вартісні роботи. Окрім цього, замінено 11 з 65 км магістральних водопроводів. Це дуже серйозна цифра, за 2006-2010 роки робіт виконано більше, ніж за 15 попередніх років. Жодне місто в Україні не виконало такого обсягу робіт з реконструкції водопостачання як Трускавець.
На закінчення моєї каденції для налагодження цілоденного водопостачання у Трускавці потрібно було запустити два насоси – перший в районі магазину «Світоч» на вул. Мазепи, який качав би воду на вул. Сагайдачного, і другий на вул. Сагайдачного для подачі води в резервуар біля «Колиби». Виконання проекту коштувало всього лиш 120 тисяч грн. Закінчивши цей проект, в 2011 році вдалося досягти покращення водопостачання у Трускавці. Фактично це була і є наша заслуга, що справа водопостачання міста-курорту зрушила з мертвої точки. Проте на цьому не слід було зупинятися. А нова трускавецька влада після виборів 2010 року зупинила цей процес.
Ми вкладали чимало грошей у житлово-комунальну сферу, зокрема і в ремонт водопровідних мереж. В альбомі «Трускавець 2002-2010», який я підготував на закінчення своєї другої каденції, в цифрах подано що і скільки було зроблено.
Хотілося б почути, що зроблено для покращення водопостачання Трускавця за останні чотири роки. В мене складається враження, що абсолютно нічого…
– Леве Ярославовичу, яка, на Вашу думку, основна причина того, що Трускавець зараз має такий великий борг перед Дрогобичем за спожиту воду – біля 9 млн. грн.?
– Основна причина, чому місто має борг перед Дрогобичем – це те, що через витоки втрачається біля 80% води. Не вкладаються кошти в ремонт водопровідних мереж, тому й є витоки. Скільки труб поміняли за чотири роки, щоб зменшити втрати? Ніхто про це не говорить, бо труби не міняють. Мережі витрачають дорогоцінну воду, а оплату за втрати поклали на плечі споживачів. Влада Трускавця зараз йде шляхом постійного підвищення тарифів для населення, ми ж старалися завжди відшуковувати кошти, щоб зменшити навантаження на плечі споживачів.
Встановивши дешевий насос для підняття тиску в трубопроводі, що йде по вул. Сагайдачного, нова влада заявила, що зробила цілодобове постачання води в Трускавці і на цьому проект розвитку водопостачання припинила виконувати.
Нову насосну станцію, що на 90% була збудована, «розкурочили», а труби великого діаметру, які мали з`єднати її з міською водопровідною мережею, псуються на сонці і вітрі поблизу стебницького кільця як символ безгосподарності «чесної» влади.
Інвестору був заблокований детальний план розвитку території, все пішло на самоплив. А всім відомо, що якщо нема прогресу – тоді є регрес, занепад. На жаль, саме це і спостерігаємо зараз у Трускавці. Бездарне «господарювання» призвело до того, що проблеми з водопостачанням міста-курорту не вирішені по сьогодні, а водоканал має борги, які невідомо коли сплатить. Хочу зазначити, що коли я в 2010 році передавав символічні ключі від міста теперішньому меру Трускавця, то наш водоканал фактично не мав жодних боргів.
– І останнє запитання, Леве Ярославовичу. Чи є якісь рецепти виходу з ситуації? І чи готові Ви знову, в третій раз взяти на себе відповідальність за долю нашого Трускавця?
– Вважаю, що шляхи виходу є завжди, потрібно вміти їх знаходити. Щодо майбутніх виборів міського голови Трускавця, то я ще остаточно не визначився…
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень