Актуальною проблемою сучасної медицини є захворюваність на інфекційну патологію. На сьогоднішній день вакцини створили можливість профілактики багатьох інфекційних хворіб, а також ліквідацію такого захворювання як натуральна віспа. Перелік важких інфекцій, які можна контролювати засобами імунопрофілактики, поступово збільшується. Щорічно завдяки вакцинації вдається врятувати близько 3 млн. дітей, а у 750 тис. – запобігти тяжким ускладненням інфекційних захворювань.
На даний час існує багато протиріч щодо доречності та безпечності проведення специфічної імунопрофілактики (вакцинації) населення. У засобах масової інформації повідомляють про жахливі випадки «можливих» післявакцинальних реакцій і ускладнень, які не завжди є обґрунтованими та доведеними. Однак на думку більшості спеціалістів – педіатрів, імунологів, алергологів, щеплення якісними вакцинами, проведене кваліфікованим медичним персоналом відповідно до встановлених правил, здоровій на момент вакцинації дитині, є цілком доцільним і безпечним. І навпаки, повна відмова від щеплення внаслідок батьківської чи лікарської некомпетентності в подальшому призводить до важких наслідків: тяжкий перебіг інфекцій у дорослому віці з розвитком ускладнень з боку різних органів і систем, розвиток безпліддя, сліпоти, розумової відсталості, паралічів тощо.
Імунопрофілактика – це метод індивідуального чи масового захисту населення від інфекційних хвороб шляхом створення або підсилення імунітету. Вона може бути специфічною (вакцинація/імунізація), спрямованою проти конкретного збудника, та неспецифічною (активація імунної системи в цілому медикаментозними чи немедикаментозними засобами). Природна активна імунізація відбувається в результаті контакту з мікроорганізмами під час інфекції, а природна пасивна імунізація – в разі потрапляння антитіл у плід через плаценту чи в організм новонародженого з молозивом/молоком матері.
Як діють вакцини?
Зазвичай вакцини постачають імунну систему нешкідливими копіями антигена: фрагментом поверхневої оболонки бактерії/віруса чи неактивним різновидом токсину, на який імунна система реагує як на «чужорідний». Як тільки антиген виявлено імунною системою, білі кров’яні клітини (В-лімфоцити) починають виробляти антитіла (імуноглобуліни), що мають бути прикріплені саме до цього антигена. Імунна система має здатність «запам’ятовувати» та зберігати імунітет до вірусів чи бактерій на роки, десятиріччя або навіть на все життя, тому готова перемогти наступну інфекцію і навіть зробити це швидко. Така здатність є значною перевагою імунної системи: для вироблення ефективного захисту від мікроба, що вперше потрапив в організм, потрібно від 7 до 12 днів, а за цей час (якщо людина не щеплена проти зазначеного патогена) може розвинутися серйозне захворювання та навіть смерть.
Імунізацію населення проти інфекційних захворювань потрібно проводити відповідно до Національного календаря щеплень, який регламентовано наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011 р.№ 595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів.
Ефективність імунізації є найвищою в разі дотримання зазначених у календарі вікових строків вакцинації та ревакцинації. Хоч вакцини і захищають організм від певних мікроорганізмів, жодна з них не дає 100% ефекту. Так, ефективність деяких вакцин незначна через генетичну мінливість патогена. Цим пояснюють ті випадки, коли навіть за дотримання всіх правил вакцинації все-таки настає захворювання.
Важливим є таке поняття як «колективний» імунітет. Що більше людей мають імунітет до тієї чи іншої хвороби, тим менша ймовірність виникнення захворювання та розвиток епідемії. Наприклад, якщо в дитячому колективі є одна не щеплена дитина, вона все одно не захворіє, оскільки їй нема від кого інфікуватись.
С. Круц, лікар-епідеміолог відділення організації епідеміологічних досліджень ДМВЛД ДУ «ЛОЛЦ Д СЕС У»,
В. Паращак, начальник відділу здійснення держсанепіднагляду у мм. Дрогобич і Трускавець
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень