«Гаряча лінія» в податковій
16 червня 2016 року відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» завідувача сектору оподаткування фізичних осіб Садлівської М.І. та головного державного інспектора Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Дікун М.В. на тему «Контроль за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів». Пропонуємо Вашій увазі деякі питання та відповіді.
– Що є базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
– Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Згідно з п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
– Яка нерухомість відноситься до об’єктів нежитлової нерухомості?
– Відповідно до п.п. 14.1.129 Прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
– Підкажіть, хто здійснює контроль за оподаткуванням підакцизних товарів?
– Контроль за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів здійснюється Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області та його територіальними підрозділами у межах повноважень.
– Чи необхідно вносити місце торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами до Єдиного реєстру місць зберігання?
– Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
– Чи необхідно отримувати ліцензію та РРО для реалізації слабоалкогольних напоїв?
– Роздрібна торгівля слабоалкогольними напоями здійснюється на підставі ліцензії на право роздрібної торгівля алкогольними напоями із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі.
– Скажіть, чи необхідно отримувати ліцензію для реалізації тютюну у кальянах?
– До тютюнових виробів відноситься – сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування для реалізації яких необхідне отримання ліцензії.
Щодо типових помилок при заповненні Податкових декларацій екологічного податку у 2016 році
Головне управління на підставі проведеного аналізу Податкових декларацій екологічного податку за І квартал 2016 року звертає увагу на основні помилки, які допустили платники податків при складанні звітності.
Під час заповнення Додатків до Податкової декларації не враховано збільшення з 1 січня 2016 року ставок екологічного податку, які визначені статтями 243, 245-246 Податкового кодексу України, відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»), тобто застосовані ставки екологічного податку, які діяли у 2015 році.
Не заповнені колонки у Додатках розрахунків «Коефіцієнт», або замість коефіцієнта «1» проставляється «0», або замість значення коефіцієнта помилково зазначається ставка податку. У Додатках до Декларації зазначено загальний код групизабруднюючих речовин, а не код забруднюючої речовини.
У Додатках до Декларації ставка податку не відповідає коду забруднюючої речовини.
Форма Додатку не відповідає виду забруднення навколишнього природного середовища. Наприклад, замість Додатка 1 до Декларації за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення заповнено Додаток 2 до Декларації – за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, а ставки та коди забруднюючих речовин зазначено, як для Додатка 1.
Враховуючи наведене, просимо платників екологічного податку врахувати дану інформацію при складанні Податкових декларацій екологічного податку та забезпечити дотримання встановленого порядку заповнення усіх реквізитів звітності, правильне застосовування ставок та коефіцієнтів.
Крім того, у разі наявності підстав пропонуємо платникам відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України внести необхідні зміни до поданої ДПІ податкової звітності з екологічного податку.
Порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ нагадує платникам порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС. Відповідно до пп. 2, 3 Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 567 (далі – Порядок), довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС видається за встановленою формою (Додаток 1 до Порядку) за основним місцем обліку платника податків, який звертається за наданням послуги, безоплатно на підставі заяви про видачу довідки.
Зазначена заява має відповідати Додатку 2 вказаного вище Порядку з обов’яковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, положеннями якого визначено необхідність підтвердження відсутності у платника податків податкового боргу, що оформлюється довідкою, яка надається контролюючим органом, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником податків.
Строк розгляду заяви платника податків та видачі довідки або направлення відмови в її наданні становить п’ять робочих днів з дня отримання такої заяви органом ДФС (п. 4 Порядку). Пунктом 6 Порядку визначено, що строк, протягом якого довідка може бути видана, має відповідати визначеному у ній строку дії. Якщо платник податків не звернувся до органу ДФС за отриманням довідки протягом строку її дії, вона підшивається до справи платника податків. Згідно з формою довідки у ній зазначається строк її дії, який становить 10 календарних днів від дня реєстрації такої довідки в контролюючому органі.
За наявності у платника податків податкового боргу контролюючим органом готується лист платнику податків (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо видачі довідки, який надсилається на адресу платника податків (п. 8 Порядку).
До якої дати ЮО повинна сплачувати земельний податок у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності?
Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі – податок) (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 141 ЗКУ визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Таким чином, у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності юридична особа сплачує земельний податок за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати припинення права постійного користування земельною ділянкою, що оформлено відповідно до законодавства.
Які послуги, пов’язані з перевезенням пасажирів та вантажів транзитом, звільняються від оподаткування ПДВ?
Згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) постачання послуг – будь-яка операція, зокрема що не є постачанням товарів, або надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до п. 197.8 ст. 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Звільнення від оподаткування, передбачене абзацом першим цього пункту, не поширюється на операції з постачання послуг, що виконуються (надаються) для забезпечення переміщення (транспортування) природного газу транскордонними газопроводами (транспортування природного газу територією України в митному режимі транзиту).
Відповідно до ст. 90 Митного Кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI із змінами та доповненнями, транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, Закон України від 20 жовтня 1999 року № 1172 -XIV «Про транзит вантажів» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1172) є Законом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1172 транзит вантажів – перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому учасники транзиту – вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
При цьому транзитні послуги (роботи) – безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо (ст. 1 Закону № 1172). Згідно із ст. 6 Закону № 1172 транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається митна декларація або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.
У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до органів доходів і зборів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до органів доходів і зборів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Таким чином, операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також послуг, які безпосередньо пов’язані з транзитом вантажів, що здійснюються в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо, та операції з постачання додаткових (супутніх) послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням), звільняються від оподаткування ПДВ за умови надання відповідних документів.
Як для туристичного оператора та туристичного агента правильно розрахувати встановлений для реєстрації платником ПДВ обсяг операцій з постачання туристичних продуктів (туристичних послуг)?
Згідно з п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до п. 182.1 ст. 182 ПКУ якщо особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
При розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ПКУ, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації та можливості добровільної реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати значення терміну постачання товарів/послуг (п.п. 14.1.185 та п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно із розд. V та розд. ХХ ПКУ до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою та ставкою 7 відсотків ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.
Крім цього, пп. 207.2 – 207.5 ст. 207 ПКУ визначено, що базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
Базою оподаткування туристичного оператора, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб’єктами туристичної діяльності, є винагорода, яка нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб’єктом туристичної діяльності, в тому числі шляхом надання права самостійно утримувати належну такому туроператору суму винагороди із коштів, сплачених замовником (споживачем) туристичних послуг.
Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичним агентом, є винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту (туристичної послуги).
Враховуючи те, що у туристичного оператора при проведенні операцій з постачання туристичного продукту (туристичної послуги) та при здійсненні туристичним агентом операцій базою оподаткування є їх винагорода, то при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду для реєстрації (обов’язкової/добровільної) платником ПДВ, як туристичним оператором так і туристичним агентом, враховується сума їх винагороди.
Підприємцям: про РРО та готівку
Використання реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) з метою фіксації розрахунків з покупцями в разі проведення оплати: готівкою; платіжними картками; платіжними чеками; жетонами передбачено Законом України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі – Закон), зі змінами та доповненнями.
Штрафні санкції за порушення порядку проведення розрахунків із застосуванням РРО до суб’єкта господарювання застосовуються відповідно до статей 17-24 Закону. Норми з регулювання обігу готівки визначені Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Зокрема, передбачена відповідальність за порушення у сфері готівкового обігу:
– проведення розрахункових операцій без використання РРО або розрахункових книжок: вчинене вперше – 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення – 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (послуг);
– контрольна стрічка не надрукована або не створена в електронній формі на РРО тощо: десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за кожний випадок);
– несвоєчасне подання (неподання) звітності з РРО до органу ДФС за місцем реєстрації РРО: десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за кожний випадок);
– реалізація товарів, не облікованих у встановленому порядку: подвійна вартість товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
– неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) у касах готівки: п’ятикратний розмір неоприбуткованої у касах готівки.
Шановні підприємці! Поважайте законні правила підприємницької діяльності аби уникнути значних штрафних санкцій. Дбайте про порядок і порядність під час ведення бізнесу!
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень