Пільги зі сплати земельного податку для юридичних осіб
Надання пільг щодо сплати земельного податку для юридичних осіб передбачено статтею 282 Податкового кодексу України.
Від сплати земельного податку звільняються:
– санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
– громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці;
– бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 496;
– дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п.284.2 ст.284 ПКУ).
Платники земельного податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Операція, що омине податкову накладну складену за щоденними підсумками операцій
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
– здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
– виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
– надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Нагадаємо, що Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307.
У податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій при здійсненні поставки товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ), суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.
Якщо до Z-звіту включено суму поставки платнику ПДВ, на таку операцію було складено окрему податкову накладну, така сума поставки та відповідно сума ПДВ до зведеної податкової накладної, складеної за щоденними підсумками операцій, не включається.
Яким чином у податковій звітності з ПДВ відображається операція, пов’язана з виправленням помилки в ІПН покупця шляхом складання РК до ПН та другої ПН?
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Пунктом 192.1 ст. 192 ПКУ передбачено, зокрема, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.
У випадку зазначення «невірного» ІПН при складанні податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платник податку – продавець, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної (з «невірним» ІПН), який підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21).
До податкової декларації з податку на додану вартість (далі – декларація) вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий п. 1 розд. ІІІ Порядку № 21).
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший п. 6 розд. ІІІ Порядку).
Оскільки у декларації зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов’язання, визначені на дату складання податкової накладної з «невірним» ІПН. Розрахунок коригування та друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов’язання, тому операція, пов’язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню у податковій звітності з ПДВ не підлягає. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п.201.10 ст. 201 ПКУ).
Який порядок повернення коштів зайво зарахованих на електронний рахунок СЕА ПДВ?
Згідно з п. 2001 6 ст. 2001 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст. ст. 200 та 209 ПКУ.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:
а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку;
б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.
Згідно з п.п. 4 п. 10 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, для перерахування до бюджету/на поточний рахунок зайво зарахованих коштів платник податку повинен заповнити до декларації додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)».
При цьому, п. 2001 5 ст. 2001 ПКУ встановлено, що перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у такому звітному періоді.
Таким чином, у разі наявності у платника перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку у такому звітному періоді, повернення зайво зарахованих коштів платнику не відбувається, незалежно від суми таких зайво зарахованих коштів.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню з електронного рахунку до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної п. 2001 3 ст. 2001 ПКУ, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення електронного рахунку в системи електронного адміністрування ПДВ з поточного рахунку платника (SПопРах).
Для відповідного перерахування зайво зарахованих коштів Державна фіскальна служба України надсилає Державній казначейській службі (далі – Казначейство) реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру Казначейство протягом п’яти робочих днів після граничного терміну, встановленого ПКУ для самостійної сплати платником сум податкових зобов’язань, здійснює перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
Така сума коштів включається Державною фіскальною службою України до відповідного реєстру, який направляється Казначейству. Казначейство на підставі отриманого реєстру не пізніше п’ятого робочого дня, після закінчення граничного строку для сплати податкових зобов’язань з ПДВ, перераховує такі кошти до бюджету або на поточний рахунок платника (в залежності від напряму, вказаному платником у заяві).
Щодо найбільш поширених помилок при декларуванні податкових зобов’язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України
На підставі проведеного аналізу даних Розрахунку з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом до Податкової декларації з рентної плати, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (далі – Розрахунок) звертає увагу на найбільш поширені помилки, які допустили платники податків при декларуванні податкових зобов’язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за І квартал 2016 року.
1. Неправильне застосування ставок оподаткування, які визначені п.254.4 статті 254 Податкового кодексу України, а саме:
– не враховано збільшення ставок з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (тобто застосовані ставки, які діяли у 2015 році).
2. Не заповнено всі реквізити Розрахунку Податкової декларації з рентної плати (зокрема, гр.3 «Регіон», гр.4.1 «Вид дозвільного документа», гр.4.2 «Номер дозвільного документа», гр.4.3 «Дата видачі», гр.4.4. «Строк дії»; гр.4.5 «Кількість днів», гр.5 «Ширина смуги», гр.6 «Коефіцієнт», гр.7 «Ставка рентної плати».
3. Не перенесено дані з гр.8 «Податкове зобов’язання» Розрахунку в гр.4.3 Податкової декларації з рентної плати, або вказано суму, яка не відповідає Розрахунку.
Враховуючи наведене, просимо платників рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України врахувати дану інформацію при декларуванні податкових зобов’язань за наступні звітні періоди 2016 року та забезпечити дотримання встановленого порядку заповнення усіх реквізитів звітності та застосовувати ставки оподаткування згідно п.254.4 ст.254 Податкового кодексу України (у редакції, яка діє у поточному році).
При заповненні Податкової декларації та Розрахунку з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України рекомендуємо користуватися роз’ясненнями із загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної фіскальної служби України, які розміщені у категорії 124 «Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України». Крім того, у разі наявності підстав відповідно до ст.50 Податкового кодексу України пропонуємо внести необхідні зміни до раніше поданої до ДПІ податкової звітності з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.
Про порядок заповнення податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ нагадує, що за другий квартал 2016 року та наступні податкові періоди платники рентної плати звітують за новою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за №1051/27496 (далі – наказ №719).
Невід’ємною частиною Податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) є 11 додатків. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування тип додатка, у якому обчислюється податкове зобов’язання, для такого об’єкта оподаткування до Декларації не додається.
Платники рентної плати за спеціальне використання води надають до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації Декларацію та відповідний тип додатка, а саме: – додаток 5 «Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води» (далі – додаток 5); – додаток 6 «Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту»;
Як повідомила Державна фіскальна служба України, під час аналізу даних податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата) за І квартал 2016 року встановлено найбільш поширені помилки, яких припускаються платники під час декларування податкових зобов’язань з Плати, а саме:
– неправильне застосування платниками ставок Плати, встановлених статтею 255 Податкового Кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI з внесеними змінами та доповненнями, що призводить до невірного обчислення податкових зобов’язань (додатки 5 та 7);
– неправильне визначення коду водного об’єкта (додаток 5- неправильне заповнення додатку 5: за умови заповнення рядка 11 «податкове зобов’язання з початку року» не заповнено рядок 13 «податкове зобов’язання за податковий (звітний) квартал».
Таким чином, з метою правильності обчислення, своєчасності і повноти справляння Плати платникам необхідно дотримуватись порядку заповнення податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води.
Чи необхідно подавати до контролюючих органів Довідку про використані РК, зареєстровані на РРО, які використовувались у період виходу з ладу РРО або в у разі тимчасового відключення електроенергії?
Згідно з абз. 1 п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосовуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані подавати до органів державної податкової служби звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункових книжок (далі – РК), не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку. Пунктом 6 глави 4 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, із змінами (далі – Порядок № 417), визначено, що використання книги обліку розрахункових операцій (далі – книга ОРО), зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій.
Порядком подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Мінфіна від 21.01.2016 р. № 13 (далі – Порядок № 13), передбачено подання суб’єктом господарювання звітності за формою № ЗВР-1 щодо всіх книг ОРО, зареєстрованих на господарську одиницю, які ведуться разом із РК у випадках, визначених Законом № 265.
Звітність, пов’язана з використанням розрахункових квитанцій, подається у складі Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма № ЗВР-1) та Довідки про використані розрахункові книжки до органу державної фіскальної служби за місцем реєстрації РК у терміни, визначені чинним законодавством. Форма Довідки про використані розрахункові книжки наведено у додатку до Порядку (п. 4 та п. 5 Порядку № 13).
Враховуючи викладене вище, суб’єкти господарювання подають до контролюючих органів Довідку про використані РК у разі використання розрахункових квитанцій на період виходу з ладу РРО або у разі тимчасового відключення електроенергії.
Щодо сплати рентної плати за спеціальне використання води виробником мінеральної води, який закуповує воду у власника свердловини (первинного водокористувача)
Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платниками Плати є водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 255.2 ст. 255 Кодексу визначено, що не є платниками Плати водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку.
Для цілей ст. 255 Кодексу під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Згідно з п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу Плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок Плати та коефіцієнтів.
Ставки Плати за воду, яка входить виключно до складу напоїв, визначені у п.п. 255.5.6 п. 255.5 ст. 255 Кодексу.
Слід зазначити, що Національний класифікатор України видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, містить клас 11.07 «Виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки» групи 11 «Виробництво напоїв», що включає, зокрема, виробництво природних мінеральних вод та інших вод із джерел і свердловин, розлитих у пляшки.
Таким чином, суб’єкт господарювання, який придбаває воду у власника свердловини на підставі договору купівлі-продажу, при використанні обсягів води для виготовлення напоїв є платником Плати в частині фактично використаних ним обсягів придбаної мінеральної води для виготовлення напоїв.
У випадку використання суб’єктом господарювання придбаної мінеральної води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, Плата за фактично використані для таких потреб обсяги води не справляється.
Придбання ТМЦ у сумі понад 10 тис. грн.
Чи є порушенням граничної суми готівкових розрахунків у розмірі 10 тис. грн. оплата працівником підприємства власними готівковими коштами ТМЦ на виробничі (господарські) потреби підприємства в сумі понад встановлені норми, у разі проведення платежів через РК або РРО?
Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізособами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою. При цьому граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня установлено в розмірі 10 тис. грн.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінустанови, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.
Установлене обмеження стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу.
Фіскальний касовий чек на товари (послуги) — це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який повинен містити такий обов’язковий реквізит, як, зокрема найменування господарської одиниці.
Тобто працівник підприємства, який за власні готівкові кошти придбаває товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) для потреб підприємства, отримає касовий чек, в якому буде зазначено назву підприємства (підприємця) — продавця товарів (послуг).
Отже, операція з придбання ТМЦ за власні кошти на виробничі потреби в сумі понад 10 тис. грн. є порушенням вимог законодавства.
До кого застосовується штраф за порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН РК до ПН у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, якщо розрахунок коригування надіслано постачальником після закінчення граничного терміну його реєстрації?
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної (далі – розрахунок коригування), складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:
– постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
– отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Порушення платниками податку на додану вартість встановлених ст. 201 ПКУ граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до них тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог ст.ст. 192, 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, передбаченому пп. 120 1.1, 1201 2 ст. 1201 ПКУ.
При цьому якщо розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг на користь їх постачальника зареєстровано покупцем в ЄРПН з порушенням встановленого ПКУ терміну, то штрафні санкції відповідно до ст. 1201 ПКУ визначаються виходячи з абсолютної величини суми податку, зазначеної в такому розрахунку коригування.
Враховуючи викладене, штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування застосовуються контролюючими органами в порядку та розмірах, передбачених ст. 1201 ПКУ, до особи, на яку покладено обов’язок щодо такої реєстрації, незалежно від причин, які призвели до порушення.
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень