Про стягнення коштів у системі електронного адміністрування ПДВ
Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженного постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 зі змінами і доповненнями (далі – Порядок № 569), передбачено, що суми ПДВ, зазначені в податковій звітності, перераховуються до бюджету та/або на поточний рахунок платника – сільськогосподарського підприємства, яке відповідає п. 209.18 ст. 209 ПКУ, з електронного рахунка платника податку (п. 19 Порядку № 569).
Пунктом 22 Порядку № 569 визначено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань:
1) платник податку у строки, встановлені ПКУ для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;
2) Державна казначейська служба (далі – Казначейство) перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов’язань платника податку, не сплачений до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПКУ, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПКУ коштів, що перераховуються на електронний рахунок.
Таким чином, для погашення податкового боргу з ПДВ, що виник у зв’язку з недостатністю коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, платник податку повинен поповнити свій електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ. По мірі надходження коштів на електронний рахунок Казначейством такі кошти перераховуються до бюджету та зараховуються в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.
Якщо податок заплатили на неправильний рахунок
Випадки помилкової сплати узгоджених податкових зобов’язань платником податків на неправильні бюджетні рахунки трапляються часто та з різних причин: чи то переплутали рахунки, чи вказали застарілі, й т.і. Відповідно, виникає ситуація, коли платник вважає, що він розрахувався з бюджетом й спокійно займається подальшими справами, й тут несподівано з’являється проблема у вигляді несвоєчасної сплати податку до бюджету з усіма наступними «приємними» наслідками у вигляді фінансових санкцій.
Слід пам’ятати, що частиною п’ятою ст. 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України. Відповідно до п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Отже, якщо платник податків в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов’язання зазначив неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку, а сума податку не буде вважатися сплаченою. Дуже добре, коли помилку виявили й повторно перерахували податковий платіж на рахунок з правильними реквізитами до завершення граничного терміну сплати податкових зобов’язань. У такому разі штрафних санкцій та пені не буде. А от коли термін сплати податкових зобов’язань вже минув, то згідно статті 126 Податкового кодексу за порушення правил сплати (перерахування) податків платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
– при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
– при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Крім того, пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Що ж робити з грошима, які зараховані на неправильний бюджетний рахунок?
Порядок їх повернення регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України. Обов’язковою умовою для здійснення повернення помилково сплачених грошових зобов’язань є подання платником податків до податкової інспекції за місцем податкового обліку заяви у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку або ж на погашення грошового зобов’язання чи податкового боргу з інших платежів. У разі відсутності у платника податків рахунку в банку можливе повернення готівковими коштами за чеком. Заява про повернення помилково сплачених грошових зобов’язань подається протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Чи сплачувати земельний податок членам садівничого товариства, якщо їх земельні ділянки приватизовані?
Якщо земельні ділянки приватизовані громадянами – членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то такі громадяни, крім тих, кому надані пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст.281 Податкового кодексу України, є платниками земельного податку.
При цьому, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.
Садівниче товариство є платником земельного податку за земельні ділянки, включаючи земельні ділянки загального користування, надані такому товариству для ведення садівництва і щодо яких члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку.
Дивіденди, виплачені у товарній формі оподатковуються ПДВ за ставкою 20%
Суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Водночас, якщо виплата дивідендів проводиться у товарній формі (продукцією, товарами), то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах як продаж товарів.
Тобто виплата дивідендів у натуральній формі оподатковується ПДВ у загальному порядку за ставкою 20 %.
При цьому емітент, який виплачує дивіденди у товарній формі, має скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та включити суму ПДВ до податкових зобов’язань звітного періоду.
Зазначений порядок оподаткування дивідендів визначено пп. 196.1.6 ст. 196 Податкового кодексу України.
Щодо відображення в податковому обліку непогашеної дебіторської заборгованості
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу). Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу встановлено у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
У разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.
При цьому, на суму витрат від списання понад суму резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування (лист ДФС України від 15.06.2016 р. № 13372/6/99-99-15-02-02-15).
Чи підпадає під санітарно-гігієнічні потреби використання води для миття обладнання, вітрин чи інвентарю?
Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 255.2 ст. 255 ПКУ визначено, що не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку.
Для цілей ст. 255 ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Згідно з п. 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» приміщення – це частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ (п. 5.2 ст. 5 ПКУ).
Тобто під використанням води для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані слід розуміти використання води для підтримання чистоти безпосередньо в будівлях (зокрема, миття підлоги, вікон, стін, підвіконня).
Оскільки торговельне та механічне обладнання, вітрини та інвентар, що знаходяться в приміщеннях, не належать до категорії будівлі чи будівельних елементів, використання води для миття обладнання, вітрин та інвентарю не є використанням води для санітарно-гігієнічних потреб.
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень