Історія Блондина

Жив собі один чоловік на ім’я Блондин. Він був найкращим канатоходцем у світі. Він об’їхав весь світ, демонструючи своє вміння балансувати королям, королевам, президентам та прем’єр-міністрам.

Одного разу Блондин приїхав до Ніагарського водоспаду, який знаходиться в штаті Нью Йорк. Він є дуже великим: висотою 50 м та шириною 200 м. Блондин вирішив, що натягнувши канат з одного боку, який знаходиться на американській стороні до другого, який знаходиться на стороні Канади, він зможе його перейти. Люди ніколи не чули про щось подібне. Водоспад був таким високим та широким, що важко було подумати, що людина здатна на таке. Блондин розклеював афіші, запрошуючи людей на цю подію. Уявляєте, він збирався пройти по 200 м канаті на висоті 50 м над бурхливим водоспадом. Якщо він впаде, він загине. Чи хотіли би ви побачити, як Блондин переходить через водоспад?

Настав довгоочікуваний день і зібрався дуже великий натовп людей, які приїхали здалека. З американської сторони та зі сторони Канади було видно багато людей, які з нетерпінням очікували смертельно-небезпечної вистави відомого канатоходця.

Натовп почав аплодувати, коли перед ними з’явився Блондин. Крізь шум водоспаду було чути: «Блондин! Блондин! Блондин!». Як тільки Блондив дістав шест та став біля канату, натовп почав стихати. Настала повна тиша, коли він зробив перший крок. Блондин рухався дуже повільно, крок за кроком. Натовп затамував подих, дивлячись, як він пересувався по канаті над бурхливим водоспадом. На декілька секунд він зупинився посередині, але потім продовжив йти. Коли нарешті Блондин дійшов до кінця і зійшов з канату, усі глядачі почали бурхливо аплодувати та кричали: «Блондин! Блондин! Блондин!». Блондин низько вклонився. Тоді він повернувся до натовпу і запитав: «Чи ви вірите, що я зможу перевезти 50 кілограмовий мішок картоплі на тачці через водоспад?» Натовп відповів: «Так віримо, віримо!». Тоді він поклав в тачку мішок картоплі та почав повільно пересуватись по канаті. Шум водоспаду нагадав людям про небезпеку, яка чекає Блондина, якщо він зробить хоча б один невірний крок. Знову він зупинився посередині перед тим, як пройти другу половину шляху.

Коли Блондин дійшов до кінця і вже був на іншому боці водоспаду, натовп знову почав кричати: «Блондин! Блондин! Блондин!». Після того, як натовп затих, він запитався: «Чи вірите ви, що я зможу перевезти в тачці через водоспад людину?». Натовп завзято відповів: «Віримо, віримо!». Тоді Блондин продовжив: «Хто з вас погодиться стати тією людиною, яка готова сісти в тачку?». Раптом настала тиша. Ніхто не підняв руки. Ніхто не виявив бажання. Люди мовчали, хоча ще хвилину тому, вони так завзято кричали, що вірять що Блондин може перевезти когось через Ніагарський водоспад. Чи справді вони вірили? Вони говорили, що вірять у те, що Блондин може перевезти когось, але коли йшлося про те, щоб довірити своє власне життя найкращому канатоходцю в світі, це була зовсім інша справа.

Врешті-решт мама Блондина, знаючи про те, наскільки це було легко зробити її синові, підняла руку і сіла в тачку. Була мертва тиша, поки син з мамою рухались по канату. Люди боялись поворохнутись, ніби від цього залежала безпека Блондина та його мами. Тільки Блондин та його мама добрались до іншої сторони, як натовп почав аплодувати так, що шум майже зрівнювався з шумом водоспаду. Чоловіки аплодували, жінки плакали, а діти стрибали від радості.

Того дня дехто з натовпу зрозуміли більше про те, що означає вірити. Одна річ вірити у щось або у когось, а інша підтвердити це дією. Пам’ятаєте, що ті люди, які кричали, що вони вірять в те, що Блондин зможе перевезти людину в тачці через водоспад, відразу затихли, коли він попросив підтвердити їхню віру дією. Але справжня віра змінює наше життя, вона змінює нашу поведінку. Так само, коли ми віримо в Ісуса. Вірити в Ісуса означає довірити Йому все життя. Це означає вірити, що Він вас врятує, захистить, буде направляти доки ви живете. Чи готові ви сісти в тачку, яку тримає Ісус? Чи ви вірите, що Він потурбується про вас?