«Моє життя – то доля педагога» – саме ці слова можна вважати життєвим кредо тренера дитячої футбольної команди «Трускавецькурорт», вчителя фізичної культури з 35-річним стажем Івана Івановича Павлика, який усе своє життя присвятив шляхетній справі в ім’я найсвятішого на землі – навчання, тренування і виховання дітей. Уже багато років поспіль він віддає цій справі свою душу і серце, не лише навчає, але й скеровує, підказує, виховує, прищеплює, шукає…
З 2006 року Іван Іванович працює в ЗАТ «Трускавецькурорт» на посаді тренера дитячої футбольної команди з однойменною назвою товариства.
Впевненість у собі, відповідальність, величаве піднесення душі – все це характеризує його як мудрого педагога та наставника. Спілкування з ним приносить лише одне задоволення. Він щоранку з новими помислами та ідеями приходить на центральний стадіон міста-курорту та намагається втілити їх у грі своїх підопічних.
На перший погляд здається, у нього все виходить із легкістю і без проблем. Зрозуміло, що глибоко в душі у нього вирує буря емоцій, але зовні він завжди спокійний і врівноважений, сильний і справедливий.
Повагу колективу він заслужив не лише досконалим знанням своєї справи, але й нелегкою працею своєї щирої та щедрої душі, вмінням бачити і цінувати у дітях і колегах неповторну індивідуальність кожного.
– Іване Івановичу, чому обрали саме цю професію?
– Я завжди надавав пріоритет здоровому способу життя. Тому і обрав таку професію.
– Дозвілля, мабуть, теж не у чотирьох стінах проходить?
– Це правда, адже намагаюся все робити активно. Взимку, наприклад, на лижі вибираюся (кандидат у майстри спорту – прим. автора). Влітку чи восени дуже люблю ходити на гриби. Задоволення приносить не стільки їх кількість, скільки сам процес: ліс, природа, дихаєш на повні груди…
– Маєте власні методики, які застосовуєте у роботі?
– Шукаю те, що могло б зацікавити сучасних дітей. На заняттях із молодшими багато граємо різних цікавих та рухливих ігор. Якщо дорослий йде у спортзал свідомо, то дитину треба зацікавити. Граючись, вони отримують необхідне навантаження. Дітей середнього віку зацікавлюю уроками у змагальній формі. Старшим подобається, коли ти граєш з ними, показуєш приклад. Можемо разом і крос пробігти, у спортзалі баскетбол зіграти. Спроба виграти у вчителя викликає неабиякий азарт. Учням приємно, коли вчитель бере активну участь у вихованні. Головне – проводити заняття з користю, а не для галочки, щоб кожен відчув на собі ефект. У шкільному віці ще не всі усвідомлюють важливість спорту, у більшості нема проблем з фігурою. Розуміння приходить вже з роками. Та й треба йти в ногу із сучасними дітьми. Мої підопічні цікавляться, яку я музику слухаю, які фільми дивлюся, чим захоплююся, в особі вчителя вони хочуть бачити співрозмовника. Підхід треба знайти до кожного.
– Багато школярів зараз важкі на підйом у плані спорту. Як можете охарактеризувати сучасних дітей?
– Їм хочеться все й одразу, не бажають думати про те, що для результату потрібні час і терпіння. У сучасних технологіях є і позитив, і негатив – краще і легше посидіти за комп’ютером аніж пограти у футбол. У моєму дитинстві не було комп’ютерів, але ми знаходили, чим зайнятися: і в “козаки-розбійники” грали, і в “квадрат”, вигадливими були, на місці не сиділи. Тепер діти менш рухливі, цікавляться мобільними телефонами, планшетами тощо. Фізична культура їм важче дається, але суть не лише в самих дітях, а й в харчуванні, екології. Діти більш вразливі і всмоктують у себе середовище, яке їх оточує. Не відкрию таємницю, коли скажу, що спорт і активний відпочинок зараз не у моді. І людина по суті своїй йде найлегшим шляхом. Минули часи, коли хтось кудись рвався, зараз «мандрують» в Інтернеті.
– Думаєте, можна змінити ситуацію?
– Усе починається із сім’ї, залежить від того, як навчають батьки. Має змінитися й політика держави, коли не тільки будуть пропагувати, а й реальні речі робитимуть, наприклад, відкриватимуть нові стадіони. Соціальної реклами мало, зате активно рекламується пиво. Коли діти будуть бачити на тих же біг-бордах, як однолітки займаються спортом, їх це стимулюватиме. Батьки зараз більше зайняті тим, як сім’ю прогодувати. І мені приємно, що саме керівництво ЗАТ «Трускавецькурорт» в особі генерального директора товариства Віктора Жданова та голови Наглядової ради Павла Якубенка розуміють ситуацію та роблять усе якнайкраще для наших дітей. І це не тільки належні умови для дитячої команди, а й літнє оздоровлення, культмасова робота. Все це вселяє оптимізм та надію на краще майбутнє.
– Розкажіть про досягнення своїх учнів.
– Наша футбольна команда є призером чемпіонату Львівської області, призером та переможцем різних всеукраїнських та міжнародних турнірів, грає в Чемпіонаті області та відкритій першості м. Львова. За роки роботи в ЗАТ «Трускавецькурорт» з дитячою командою підготував футболістів для чернігівської «Десни» (Іван Білий), для тернопільської «Ниви» (Василь Білий), для львівських «Карпат» (Михайло Березовий). Можу їх назвати своїми вихованцями, знаю, що десь когось таки направив на правильний шлях, дав перший поштовх.
– З чого порадите починати батькам, які бажають віддати свою дитину у спорт, як обрати правильний напрямок?
– По-перше, потрібно просто почати з того, щоб дитина пішла у секцію, яка її зацікавить. Далі спостерігайте, чи подобається їй, з якими враженнями звідти повертається. Кожен знає про здібності своєї дитини, а тому має це самостійно коригувати. Тільки методом спроб можна визначити найоптимальніший варіант.
Утім, треба не просто відправляти дитину на тренування, а цікавитися її успіхами, спілкуватися з тренером.
– У місті достатньо спортивних секцій?
– Багато їх ніколи не буває, але хотілося б більше до них уваги, розвитку, підтримки, щоб створювалися гідні умови. Дитячий спорт тримається на коштах батьків, на їх плечі лягають витрати на екіпіровку, спорядження. В Трускавці лише «Трускавецькурорт» повністю утримує футбольну команду, групи здоров’я з волейболу, інших секцій, того ж таки футболу.
Якщо держава посилить свою увагу, тоді й результати будуть вищі, стане більше активних і здорових дітей.
– Як відпочиваєте від роботи?
– Якраз на роботі я відпочиваю від буденних турбот. Діти – це моє життя. Окрім цього я завзятий грибар. Це і є моїм активним відпочинком.
– Про що мріється?
– Якнайдовше зберегти ту енергію, здоров’я та сили для віддачі дітям, улюбленій справі.
Розмову вів Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень