Нашим співрозмовником є Східницький селищний голова Іван Піляк, кандидат в народні депутати України від 121 виборчого округу, безпартійний, висунутий партією «ВО «Батьківщина». Інтерв’ю публікується в рамках висвітлення виборчої кампанії в нашому окрузі.
– Пане Іване, почнемо з найболючішого питання стосунків Трускавця та Східниці. У Трускавці часто доводиться чути, причому навіть в публічному просторі, на сесіях міської ради, що Східниця рекламується у Трускавці, що сприяє інформаційним вкидам проти нашого курорту, зокрема щодо якості «Нафтусі»…
– А що заважає Трускавцю рекламувати себе так інтенсивно, як робить це Східниця? Для прикладу, в поїздах «Інтер-Сіті». Сто тисяч разів протягом місяця всі «Інтер-Сіті», які їздять Україною, показали Східницю.
Ми з Трускавцем подібні, але ми не однакові. Адже навіть двоє дітей в хаті не є однакові. Я не вважаю, що Трускавець та Східниця є конкурентами, ми скоріше партнери. Ця тема спеціально нагнітається, щоб знайти когось винного на стороні, а не шукати причину в собі.
Що стосується недобросовісної подачі інформації, то хто цим займається? Може той, кому вигідно? Таксисту вигідніше везти клієнта з залізничного вокзалу Трускавця у Східницю, аніж повозити його кількасот метрів по Трускавці. Тому й поширюються різні вигадки. Хай Трускавець розбереться з цим сам, бо Східниця тут ні при чому.
Щодо інших інформаційних вкидів, то як Ви думаєте, хто їх робить? Ті, кому вигідно, ті, хто у Трускавці таким чином хоче побороти свого конкурента. Така моя точка зору.
Ні селищній раді, ні жодному готелю в Східниці такий вкид не принесе жодного клієнта. Вони їдуть, презентують себе на виставках, в тому числі міжнародних, позиціонують себе з позитивної сторони. Я навіть більше скажу – на міжнародних туристичних виставках дуже часто Трускавець та Східниця, які представлені різними готельно-оздоровчими комплексами, стоять або поряд, або й одним стендом.
Хоча мінеральні води є важливою складовою в лікувальному процесі на курорті, проте основні гроші заробляються не на них. Проживання, харчування, лікування – ось три найважливіші складові в доході готельно-санаторних комплексів. Причому в лікування входить не лише прийом мінеральних вод, а й діагностика, лікувальні процедури, і ці послуги є значно дорожчими, ніж мінеральна вода.
І наостанок про конкуренцію. Трускавець має все – мінеральні води, інфраструктуру, сполучення, добру готельну та медичну базу, розваги. І нарікати, що Східниця є конкурентом – це просто видумувати, зміщувати акценти. Адже відомо, що відпочивальники зі Східниці їздять до Трускавця, і Трускавець з того теж має прибутки.
Люди, які приїхали на відпочинок до Трускавця, хочуть побачити Східницю, фортецю «Тустань» в Уричі, Дрогобич, Львів, і це їхнє право. Так само ті, хто приїхав на відпочинок до Східниці, їдуть до Трускавця, гуляють тут, йдуть в ресторан чи кафе, відвідують дельфінарій, інші об’єкти, і це їхнє право. Тож моя думка – від такої «міграції» виграють всі. І ми спільно маємо думати як подати побільше позитивної інформації про наш край, а не вестися на провокації та поширювати негатив.
– Трускавець та Східниця як два курорти на Дрогобиччині мають подібні проблеми. Як їх плануєте вирішувати на рівні Верховної ради?
– Одне з найболючіших питань для Трускавця – це розширення меж. Без цього не буде розвитку. Трускавець не може бути обмежений кільцевою об`їзною дорогою, а Східниця не може бути обмежена Генеральним планом.
Коли є така потуга як Трускавець, то вона може за собою потягнути вперед ще не одне село, правда? І це добре, коли йде розвиток, і так є у всьому світі, що певні території є локомотивами розвитку.
Для прикладу, візьмемо хорватський курорт Макарська Рів`єра. Вона тягнеться на 70 км, але сама Макарська Рів`єра – це село трохи більше від Східниці, хоч тепер трохи розбудувалося. Всі навколишні території пов’язані з рекреаційною зоною Макарської Рів`єри, і ніхто не обурюється, бо всі розуміють, що це інвестиції, це гроші, це робота, це якісно вищий рівень життя.
В Україні держава мала б повернутися лицем до родовищ. Не може бути так, що держава кинула все напризволяще, а ви собі тут мастіть голову – що в Східниці, що в Трускавці. Приклад Польщі показує, як це можна зробити. Криниця Здруй – один з найвідоміших польських курортів. Держава зайшла, дала фінансування, почистила джерела, дослідила води, оприлюднила результати аналізів, тобто показала властивості цих вод, і віддала джерела в управління місту. І держава слідкує, щоб місто правильно розпоряджалося цим багатством – надрами, цілющими джерелами. Не громадські активісти, не партії, а держава!
А в нас як? Хто веде нагляд за цим? Держава самоусунулася від нагляду.
– Але ж в нас є Держгеонадра?
– І який нагляд вони ведуть? Як продати ліцензію?
Коли ти приїжджаєш до Києва і починаєш в Держгеонадрах розповідати про санітарні зони, що треба почистити джерела, винести межі в натуру, то як вони тебе розцінюють? Як людину, яка має їм привезти земельну ділянку. Але ж я не приїхав собі на подвір`я щось робити, я приїхав для держави щось робити. Для селища і для держави. А вони тебе як розцінюють? Як того, кого треба використати – на землю, на гроші чи ще щось. Тож така структура як Держгеонадра себе просто нівелювала.
– Завершуючи курортну тему, хотілося б почути від Вас позицію щодо того треба чи не треба Трускавцю та Східниці статусу курортів державного значення. Бо цією темою часто маніпулюють на місцевому рівні, а прості люди не надто розбираються в тонкощах питання.
– Моя думка – треба.
Маніпулюють ті люди, які лобіюють певні інтереси в будівництві чи інші приватні інтереси. От каже голова – Трускавцю чи Східниці треба статус курорту державного значення. І появляється людина, котра каже: «А ви знаєте, людоньки, що ви будете все погоджувати в Києві?» Чим він мотивує – ніхто не знає. А люди думають – навіщо нам зайві клопоти? І так починається маніпуляція цим питанням, звинувачення в сторону голови, що він щось собі вигадує.
Друге – мусить завжди бути обговорення. Нехай в обговоренні бере участь сто чоловік, нехай бере участь пів міста, але має бути постійна комунікація між людьми. Влада повинна розуміти чого люди хочуть і має спілкуватися з громадою. В дискусіях народжується істина, виробляється спільна позиція, доходиться до консенсусу, до однієї точки зору, яка найдужче відповідає інтересам територіальної громади.
Тож я вважаю, що нашим курортам добре було б отримати статус курортів державного значення, але це моя думка, а буде так, як вирішать громади Трускавця та Східниці.
– Тема Східницької ОТГ досить болюче сприймається в Бориславі, і Вам закидають, що це Ви її лобіюєте…
– Я просто виконую волю громади, висловлюю її думку. Коли три тижні тому в Східниці проходило громадське обговорення на тему ОТГ, то я спеціально не йшов, щоб мене потім не звинуватили у якомусь тиску. Як люди вирішать, так і буде. Якщо люди хочуть окремої Східницької ОТГ, то я виконую їхню волю. Я є рупором волевиявлення громади.
Громада має можливість оцінювати не лише слова, а й діла. Те, що мене на другу каденцію обрало 84% східничан, є доказом цього. І я все роблю для того, щоб виправдати те довір`я, яке виявила мені громада.
Аналогічно з всією Дрогобиччиною. Якщо міста, села та селища Дрогобицького краю довірять мені представляти їхні інтереси у Верховній раді, то зроблю все, щоб через певний період часу цю довіру не лише зберегти, а й примножити.
Найгірше те, що люди починають собі придумувати якісь неймовірні речі, починають шукати собі ворога. Це стосується і Трускавця, і Східниці, і Борислава, і всієї Дрогобиччини. Я ж вважаю, що нам треба шукати не ворогів, а приятелів, партнерів, людей, які зможуть допомогти, інвесторів. Ворогів шукати не треба – вони переважно появляються самі, з числа заздрісників.
– Пане Іване, якщо Вас добре знають у Східниці, Бориславі, Трускавці та гірських селах району, то в Дрогобичі Ви маловідомий. Дрогобич – промислове місто, а Ви як кандидат навряд чи детально розбираєтесь в промислових питаннях. Тож чому виборець з міста Дрогобича має повірити саме Вам?
– А Ви покажіть мені з 21 кандидата хоча б одного серйозного промисловика, котрий детально розбирається в промисловості.
Я нікого не хочу принизити, але не святі горшки ліплять. Я ж теж спочатку закінчив медучилище, але став, як пишуть газети, успішним селищним головою. Людині властиво вчитися, і коли вона хоче щось робити, то вона мусить навчитися це роботи.
Щодо невпізнаваності в Дрогобичі. Я Вам поясню чому такий стереотип. Східниця відноситься до міста Борислава, а Борислав – це місто обласного значення. Відповідно мої сфери діяльності закінчувалися в місті Бориславі і місті Львові як обласному центрі, чи в Києві. Те саме стосується міського голови Трускавця. Він не їде в район, не їде в міську раду Дрогобича, бо там теж місто обласного значення. Тому хоча ми всі в одному районі, але комунікація між містами та селами району ще недостатня.
Люди мають вірити господарнику, який реально щось зробив. Якщо б я був громадським активістом, то мене б знала вся Дрогобиччина. А так, можливо, я не «впізнаваний» в Дрогобичі, бо представники органів місцевого самоврядування зі Східниці, Борислава чи Трускавця не їдуть до Дрогобича вирішувати якісь питання.
І це стосується всіх кандидатів. Для прикладу, хто знає голову районної ради у Східниці чи Трускавці крім людей, які десь з ним стикаються по роботі? Спитайте пересічних людей чи знають вони такого? Ні, не знають. Так само не знають і обласного депутата від району, а тим більше не знають кандидатів, котрі на ці вибори вперше приїхали на Дрогобиччину.
– Виправити ситуацію з консолідацією міст району мав меморандум про співпрацю, підписаний в грудні 2015 року Вами та міськими головами Дрогобича, Борислава, Стебника та Трускавця. Але чомусь цієї співпраці і далі немає…
– Я вважаю, що підписання цього меморандуму було важливим кроком до того, що можна шукати порозуміння. Ясно, що місто зі сто тисячами населення не дуже хоче зважати на село, де умовно живе 2 тисячі. Інколи питання одного міста зовсім не хвилює інше місто. Проте сам факт підписання меморандуму – це дуже важлива декларація, що всі ми розуміємо, наскільки важливо допомагати один одному і спільно відстоювати інтереси всього краю.
Тому хоча зараз цей меморандум і виглядає як недієвий, проте я вірю, що в майбутньому, трохи пізніше він буде життєздатним. Ми мусимо до того дозріти.
Дрогобич є промисловим містом, а Трускавець курортним, але два міста – поряд, і не можуть одне без одного. Це ж стосується всіх міст та сіл Дрогобиччини. Ми приречені на співпрацю, і чим скоріше вона розпочнеться, тим швидше побачимо її ефективний результат.
– Робота народного депутата – це в першу чергу законотворча діяльність. Якими б були Ваші перші законопроекти в якості депутата?
– Є питання, про яке чомусь мало говорять чи не говорять взагалі. Воно стосується успадкування землі. Людина отримала безкоштовний пай землі, а потім померла – і цей пай стає «незатребуваним» та вилучається в державну власність. То що, діти тієї людини, котра все життя пропрацювала в колгоспі за 3 радянські рублі в місяць, не мають права на цю землю?
Чинне законодавство в цьому плані – це просто викачування грошей з простих людей. Тому потрібно не лише вносити нові законопроекти, а ще й вносити зміни в існуючі закони, як в цьому конкретному випадку з успадкуванням земельних паїв.
Друге – це питання меж населених пунктів. Це просто необхідне кожному місту і кожному селу. І держава має взяти на себе певну відповідальність, бо так вже склалося, що сусідам відносно землі важко погодитися. Можливо, в дев`ятиповерхзівках це по-іншому, але в селах переважно найближчі сусіди в опозиції один до одного, а через хату вже воно якось інакше. Так що питання меж населених пунктів обов’язкового треба вирішити.
Є багато інших нагальних справ, які стосуються медицини, освіти, житлово-комунального господарства, щодо яких народний депутат не може стояти осторонь і має активно включатися в процес їхнього вирішення.
– Дякую за розмову.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень