Якщо говорити про оновлення влади у Трускавці, то ні в кого не викликає сумнівів, що воно відбулося. І не просто косметично, а у великих масштабах. Інша річ, наскільки ефективними були кадрові зміни. Розпочинаємо із шістки лідерів – міський голова, троє заступників, секретар ради, керуючий справами. Хто з них професіонал і нова людина? Валентина Бодак – колишній член трускавецького міськвиконкому та викладач атеїзму в радянські часи, Петро Шумин – ще той, теж з радянських часів, вічний бюрократ, а його робота в архітектурі давно потребує досліджень не преси, а контролюючих органів. Юрій Яворський – у чому його новизна? У інтернетівських фразах про стратегію, промоцію, паблік рілейшенз, бренд-буки і фокус-групи? Чи в тому, що по-новому лобіює, порівняно із депутатством 2006 – 2011? Петро Нестерівський вже показав свої вміння у Бориславі, ЖКГ Трускавця нічого не виграло від такого фахівця. Навряд чи й Олег Ковальчин виявився професійнішим за Ігоря Петранича. Щодо самого п. Козира, то окрім гучних заяв та популізму громада реальних результатів так і не побачила. Ну, можливо, хіба що максимальну за всі роки суму відмили на ремонті кількох вулиць та ще автономників побільшало, які дали можливість заробити міському голові через рідну фірму, а так…
Дивними виглядають ротації кадрів з одних керівних посад на інші, які торкнулися працівників мерії Зенона Пристая, Віри Ільницької, Світлани Ковальчин. Кадрові зміни торкнулися і освіти, і медицини, і ЖКГ, і міського радіо, і квартирного бюро. Козирівці захопили владу, наче більшовики – пошта, телеграф, вокзал… Проте говорити, що Юрій Терлецький зі Станіславою Намистюк краще справляються зі своїми обов’язками, ніж Василь Стечкевич, Михайло Слободян, Іван Гайванович, Василь Колотелюк чи Василь Крук, не доводиться. Не відбулося суттєвих змін, причому на краще, і в освіті та медицині за нових керівиків. Тому враження, що відбуваються зміни заради змін, залишається, хоча тут є одне “але” – проводяться ці всі зміни з однією метою: закріпитися на всіх позиціях, поставити всюди своїх людей, щоб реально можна запустити схему контролю за всім і за все, щоб не оминути жоден із фінансових потоків. Інакше кажучи, це називається – дорвалися.
Все написане вище – те, що відомо фактично всім у Трускавці. Ми ж спробуємо заглянути за лаштунки цих призначень, цього кадрового безумства. Чи все згідно із законом, чи все для блага “заможної” громади і де ж та “чесна” влада, біг-морди якої висіли перед виборами?
Отже, із трускавецької влади стараються повністю витіснити трускавецьких людей. Парадокс? Парадокс, але це факт. Ігор Петранич, трускавчанин, який займав пост керуючого справами, виявився зайвим в команді пана Козира. Тепер посаду керуючого справами обіймає стебничанин. Ідемо далі. Орест Лобик, мешканець Трускавця, виявився непотрібним для команди мера. На його місці – дрогобичанин. Наталія Потічна, яка очолювала юридичний відділ міської ради за часів Лева Грицака, а також Галина Наконечна, яка очолювала даний відділ після неї – трускавчанки. Та тепер очолює юридичний відділ дрогобичанка. Дружину екс-мера Дрогобича Миколи Гука, свого особистого приятеля та партнера по полюванні, пан Козир призначив начальником інформаційно-аналітичної служби. Дивитися за порядком на радіо доручили мешканці Борислава. Відділ культури по блату віддали дружині головного редактора газети, котра перебуває у власності Руслана Козира. В міській раді Трускавця понад 50% працюючих на керівних посадах – іногородні. Коли ж на прийом до голови приходять трускавчани, в тому числі і корінні, їм пропонують роботу двірників чи столярів, навіть якщо люди мають по дві вищі освіти.
Інше питання – законність призначень. Незважаючи на те, що на окремі посади конкурси на заміщення вакантних посад оголошуються, а на інші ні, є ряд моментів, які суперечать ряду чинних законів України, в тому числі і Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”. Ніхто не може пояснити, чому ось вже більше, ніж півроку, Юрій Терлецький очолює УЖКГіБ з титулом “в. о.”. Він міг бути в. о. начальника управління максимум три місяці. Та, видно, законодавство у трускавецьких владоможців не дуже в пошані. В самій мерії плутаються, коли потрібно казати “начальник” чи “завідувач”, а коли “виконуючий обов’язки”. А ситуація із призначенням депутата Андрія Кульчинського на посаду головного лікаря міської лікарні Трускавця взагалі вражає цинізмом та порушенням ряду законодавчих принципів. І справа не в тому, достойний чи недостойний пан Андрій цієї посади – мова зовсім не про те. Андрій Богданович не порушив закону, він – законослухняний громадянин. А от міський голова Трускавця Руслан Козир, на нашу думку, порушує ЗУ “Про засади запобігання і протидії корупції”. Приклад – стаття 6 даного закону, подаємо витяг із неї.
Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища. 1. Особам, зазначеним у пунктах 1–3 частини першої статті 4 (пункт 1 – особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: … 2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи.
Оскільки звинувачення в корупції є дуже серйозною справою, то постараємося подати і інші деталі цієї справи. Осип Свіжинський написав заяву на відпустку ще в кінці травня цього року. В червні, незважаючи на протест начальника головного управління охорони здоров’я ЛОДА Сергія Федоренка, паном Козиром виконувати обов’язки головного лікаря призначено Андрія Кульчинського. Офіційне міське радіо одразу ж поспішило повідомити, що О. Свіжинський вже не повернеться на посаду головного лікаря, а А. Кульчинський – “молодший, та не менш досвідчений”. Теж по радіо було підкреслено факт, чому головним лікарем не може бути заступник О. Свіжинського Володимир Чуба – “був членом виконавчого комітету Трускавецької міської ради за попередньої влади”. Така собі люстрація місцевого рівня, політичні репресії по-козирівськи. Видно, забули, що і пані Бодак теж була членом того ж виконавчого комітету, що і пан Чуба.
Та повернемося до “досвідченого” п. Кульчинського. Факти говорять про інше – досвіду в Андрія Богдановича стосовно керівництва такою установою як міська лікарня якраз і немає. Призначення паном Козиром на посаду головного лікаря трускавецької лікарні пана Кульчинського можна порівняти з прикладом, якби хтось доручив вести переповнений школяриками автобус людині без водійських прав.
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров’я, затверджений Наказом МОЗ України від 29.03.2002 за № 117 та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України (із змінами, внесеними згідно з Наказами МОЗ № 131-О від 18.06.2003 та № 277від 25.05.2007) в пункті 1.3 чітко регламентує, що “головний лікар обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень” повинен відповідати таким кваліфікаційним вимогам:
1) післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”.
2) вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація управління охороною здоров’я”.
3) стаж роботи за лікарською спеціальністю для головного лікаря обласної лікарні — не менше 10 років, та за фахом “Організація управління охороною здоров’я” — не менше 8 років; для головного лікаря центральної міської та центральної районної лікарень — відповідно не менше 7 та 5 років.
4) стажування в органах управління вищого рівня.
Андрій Богданович Кульчинський є лікарем-невропатологом, завідувачем неврологічного відділення і він 1) не має післядипломної спеціалізації, як того вимагає закон, 2) не має вищої кваліфікаційної категорії за цим же фахом, бо ж не має і фаху, 3) не має стажу роботи за фахом “Організація управління охороною здоров’я” не те що 5 років, як вимагає закон, а й жодного дня, бо, ще раз повторимо, не володіє цим фахом, 4) не стажувався в органах управління вищого рівня. Отже, як лікар він – професіонал, фахівець, йому респект і пошана. Та як управлінець він – ніхто.
Щоб не втомлювати читачів хронікою подій, зазначимо лише, що справа рухалася таким чином: Осип Свіжинський побував у відпустці в червні, потім вийшов на два тижні на роботу, знову пішов у відпустку, згодом поїхав на курси підвищення кваліфікації (серпень – вересень). Після цього написав заяву про переведення на посаду лікаря-офтальмолога. Оскільки на даний момент Осип Михайлович перебуває на лікарняному, то нам так і не вдалося з ним зустрітися та почути його думку з цього приводу. А тим часом в лікарні говорять, що в неділю, 2 жовтня, було підписано розпорядження мера Трускавця про призначення пана Кульчинського головним лікарем. З 24 жовтня пан Кульчинський поїде на курси здобувати фах, а кадрові пертурбації в лікарні триватимуть. Триває боротьба за посади заступників головного лікаря з медичної роботи та з експертизи непрацездатності – одну з цих посад планують віддати одному із завідувачів відділів. А поки триває кадрове безумство в лікарні, котельня лікарні не доведена до стану готовності, заборгованість по окремих платежах сягнула 3 – 4 місяців, недофінансування складає більше 1 мільйона гривень. А одним із перших кроків Андрія Кульчинського, кажуть, стало звернення до постачальників продуктів, що лікарня буде закуповувати продуктів харчування менше на 50%. Тобто, хворих годуватимуть вдвічі менше, якщо годуватимуть взагалі. “Заможна” громада хай сама себе годує, в тому числі і в лікарні?
Якщо навіть не звертати уваги на факт, що рідна мама депутата міськради А. Кульчинського працює начмедом у лікарні, то з усього вище викладеного виникає логічне запитання – а навіщо пан Руслан Козир так лобіює власне призначення А. Кульчинського? Для чого це йому? Чим йому не вгодив Осип Свіжинський? Чому не подати на цю посаду якусь іншу людину, для прикладу, теперішнього начмеда п. Г. Кульчинську, або ж когось із головних лікарів санаторіїв чи іншу людину, адже вибір є великий?
Відповідь проста як борщ. Осип Михайлович – не депутат, а Андрій Богданович – депутат. Щоб зберегти хитку більшість в міській раді, Руслан Козир тому так і розкидається посадами. Керівнику партії “Батьківщина”, стебничанину Руслану Крамару – посаду начальника КП “Трускавецьтепло”, його ж однопартійцю Юрію Беднарчуку – чин голови бюджетної комісії ТМР, керівнику політичної партії “Права воля України” Олександру Ткаченку – посаду начальника КП “Трускавецьжитло”, лідеру “Пори” Юрію Яворському – крісло свого заступника, не кажучи вже про ряд поступок для ЗАТ “Трускавецькурорт”, щоб зберегти в коаліції депутатів, які ототожнюються із ЗАТом. А оскільки “Народна Самооборона” Луценка має чотири штики в міській раді, то потрібно і їм подякувати за підтримку політики “чесної” влади – посадою головного лікаря міської лікарні для першого номера в партійному списку А. Кульчинського.
Цілком очевидно, що кадрове безумство трускавецької влади не припиниться в перший рік її верховодства над трускавчанами. Наші ж мешканці мовчать, наче в рот води набрали. Їх не турбує тотальне підвищення тарифів, зубожіння громади замість обіцяної “заможності”, урізання в освіті, культурі, медицині, соціальній сфері. Їх не турбує беззаконня в місті, яке ми висвітлюємо на прикладі кадрової політики, в тому числі і в цій статті. Їх не турбує бардак на центральній площі міста, війна влади проти підприємців та бабусь, які заробляють на шматок хліба. Замість ловити злодіїв міліція мусить виконувати захцянку мера – воювати із селянами, котрі реалізовують свіже молоко чи сир.
Невже маємо терпіти ще чотири роки і спокійно чекати на нові вибори – відмовчуючись, не протестуючи, плачучи в подушку? Та поки сонце зійде, роса очі виїсть. Діяти потрібно негайно, створювати антикозирівську коаліцію чи рух “Трускавець без Козира” потрібно було ще в кінці минулого року, або ж на початку цього. Та краще пізно, ніж ніколи. Громада мусить згуртуватися і сказати своє рішуче “Ганьба!” такому меру, такій команді і такій політиці, спрямованій проти людей та їхніх інтересів. І чим швидше, тим краще.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень