Однією із рис ментальності українців є дуже тривале розмірковування після кожних виборів: чому так сталося, замість того, щоб думати про те, аби не сталося так на наступних виборах.
Восени 2012 року українці знову обиратимуть своїх представників до вищого законодавчого органу. Але як буде сформований наступний склад депутатського корпусу Верховної Ради України – за результатами голосування чи маніпуляцій властьімущих – залежить від нас самих. Вибори проходитимуть за змішаною системою, тож матимемо, окрім партійних висуванців, ще й мажоритарників. Уже відтепер можна простежити фальстарт окремих потенційних кандидатів, називати їх імена ще зарано, але варто поговорити, чого слід остерігатися при формуванні своєї позиції на наступних виборах.
Вагому роль у житті нашої країни останнім часом відіграє чомусь не українське законодавство, а вплив зовні. Нехтуючи гарантіями Конституції України, наші законотворці раз у раз дивують своїх виборців новими законами, які йдуть з нею врозріз. Так, прийнятий нещодавно закон “Про захист персональних даних” грубо порушує права та свободи громадян України, а деякі нововведення в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл руйнують традиції української сім’ї та негативно впливають на виховання дітей та молоді. Усе це робиться під заманливим лозунгом “євроінтеграції”, що є, буцімто, нашим спасінням, невідворотним шляхом у майбутнє України. Насправді ж, з багатьох сумних прикладів з життя “євро-інтегрованих” країн можна усвідомити зовсім інше: Євросоюз – це новітня імперія, замаскована під союз вільних держав. Колишній Союз Радянських Соціалістичних Республік – дитячий садок у порівнянні з Євросоюзом. Тоді на чолі імперії була одна держава, тепер же – клан людей, що правлять світом, інакше, світовий уряд. Вступивши у Євросоюз, кожна держава, його член, втрачає свою самобутність, бо без погодження будь-якого стратегічного питання вона відтепер, як то кажуть, “і не рипнеться”. А впливи натиснути на свого члена у Євросоюзу є не те що вагомі, а майже безвідмовні – це Міжнародний Валютний Фонд. Щоб хоч трохи уявити, що це таке, згадайте наших так званих банківських колекторів.
Першою державою, що зазнала найбільших “опіків” від “тепла” Євросоюзу, стала Греція. Знати достеменно, що відбувається у цій країні, майже неможливо, бо, практично, всі теле- та радіоканали, газети та Інтернет-видання подають інформацію однобоко, так, як їм задають тон у цьому авторитетні радіо “Свобода” чи інші проєвропейські ЗМІ. Лише в окремих репортажах можна знайти реальні сюжети про те, що відбувалося на Філіппінах. Очевидним є факт, що сотні тисяч греків вийшли на захист своєї держави, особливо активно борються проти порушення своїх свобод християни – ортодоксальна церква цієї країни вбачає цілковите знищення християнства Євросоюзом.
Ще одна країна, яка вирішила захистити свої права від посягань правлячої кліки Євросоюзу – Угорщина. Від початку року там вступила в дію нова конституція, якою Угорщина твердо заявила: ми самостійна держава з християнськими цінностями, захищаємо свій народ, сім’ю й дітей ще від їх зачаття. Такого “нахабства” свого члена Євросоюз аж ніяк не очікував і вже почав тиснути на Угорщину. Тут уже не йдеться про якийсь там “дріб’язок”, як у Греції, економічні проблеми, бо як там, так і тут – можна зобов’язати інших членів Євросоюзу розділити борги перед МВФ і “врятувати” брата по “зоні”. Угорці посягнули на такі “демократичні цінності” Євросоюзу, як так звані одностатеві “шлюби”, право на вбивство дітей до їх народження, тобто, аборти, і таке інше. А найбільше, чого бояться правителі Євросоюзу, то це присутності в угорській конституції слів “Бог”, “віра”, християнство”. Говорячи прямим текстом, бояться, “як дідько ладану”. А про події в Угорщині проєвропейські, читай усі, ЗМІ пишуть знову, таки, однобоко: тисячі угорців, буцімто, вийшли з протестами проти нової конституції країни. Лише у деяких джерелах можна знайти цілком іншу інформацію: сотні тисяч угорців, румунів, словаків та представників інших національностей вийшли на захист нової конституції Угорщини та свого прем’єр-міністра Віктора Орбана. А ці “тисячі”, при яких пишуть проєвропейські ЗМІ – мізер проти мас, що вишли захищати свою країну від “демократичних цінностей” Євросоюзу.
Про негативний вплив дезінформації “демократичних” ЗМІ говорити не те, що варто, але слід застерегти українців від засилля Євросоюзу на усіх рівнях. Бо навіть така, здавалося б, християнська країна, як Польща, де Католицька Церква має великий авторитет, зазнала корозії під впливом нової світової імперії з її “демократичними цінностями”, читай, “збоченнями”. У сусідній державі якийсь Януш Палікот, горілчаний магнат, котрий набрав на виборах аж десять відсотків, просто у сеймі викурив скрутку з маріхуани на знак ініціативи з легалізації в Польщі легких наркотиків.
Не обійшов “привид єврозони” й Україну – тут уже не один рік “пудрять” мізки нашим громадянам щасливим життям у разі вступу в Євросоюз. На минулих виборах нас переконували обрати “менше зло”, Юлію Тимошенко, бо в інакшому випадку до влади прийде “більше зло”, Віктор Янукович, і ми будемо позбавлені “щасливого майбутнього” – інтеграції Євросоюз. Це ж саме відбувалася й на місцевому рівні: у Трускавці виборців збаламутили “новими силами”, “фронтами змін” та іншими “наживками”, і в результаті, як казав один політик, “маємо те, що маємо”.
Чи не слід нам уже думати про розбудову своєї країни, а не чужих нашій культурі та традиціям імперій? Дослухатися варто хоча б до класиків: “Нам пора для України жить”, як писав Іван Франко. Щоб не допустити, як у Тараса Шевченка: “Степи твої запродані жидові, німоті”.
Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень