Народження дитяти – велика таїна, це плід великої любові, це пам’ятна і урочиста подія не лише для сім’ї, для родини. Це знаменна подія для всього роду, для країни.
Подібно можемо сказати і про народження художнього твору, скульптури, книги – книги чи то художньої, чи публіцистичної, чи наукової… У кожному випадку на це була Господня воля, був творчий задум, любов до обраної теми, була чесна, самовіддана праця. Таким почуттями керувалися автори книги «Дрогобиччина: свідки епох. Книга 1. Міста і села» Роман Пастух, Петро Сов’як, Ігор Шимко. Бо інакше без Божої волі і іскри таланту, без любові, чистих помислів та чесної праці така книга не появилася б на світ.
Хто ще не бачив, не тримав у руках цієї дивовижної друкованої речі, той не може собі уявити, який це насправді унікальний витвір, яка це титанічна праця названих авторів. І це без найменшої долі перебільшення.
Це книга, якої не має ще жоден район України, а непевне і Європи. Чим вона унікальна, неповторна? Звичайно, в першу чергу своїм змістом, обсягом того матеріалу, фактів, інформації, фотосвітлин, що складають єдине ціле про давнє минуле і сьогодення прекрасного шматочка нашої Батьківщини – Дрогобиччини. У цій краєзнавчій енциклопедії-довіднику зібрано багатющий матеріал про усі наші села, від найменшого хутірця Мутниці до найбільшого міста Дрогобича.
Виявляється, є ще живих, діючих на Дрогобиччині 113 хуторів, сіл і міст. І кожен цей населений пункт має свою особливість, свої пам’ятки давнини, свою історію, традиції про які і переповіли нам автори книг і показали в світлинах, а їх є сотні. (Кажемо книг, бо ще буде другий том під редакцією Петра Сов’яка, з якого читач довідається про легенди, говірки, цікаві факти та події з життя селян і міщан нашого краю). У тому якраз і титанічність їх праці, бо збирали матеріали по крупинках, по уже геть призабутих подіях, ледь пам’ятних переказах, по знищених часом, забілених білилом написах на хрестах історію про те чи інше село. Їм довелося побувати у багатьох селах по декілька десятків разів, щоб зустрітися з потрібними людьми, записати їх спогади, віднайти давні матеріали. За словами Романа Пастуха, вони завдяки самовідданості Ігоря Шимка, який невтомно фотографував усі пам’ятки сіл і який не пошкодував свого авто, наїздили по району в пошуках цих духовних скарбів десятки тисяч кілометрів, затратили чимало здоров’я і часу.
І ось маємо цей унікальний книжковий шедевр, до видання якого з такою ж любов’ю, відповідальністю і високою професійністю долучилося Дрогобицьке видавництво «Коло», і привело його на світ року Божого 2012.
Книгу виготовлено з добротного цупкого паперу на 488 сторінок під формат старовинного фоліанту. Вміщено в ній сотні статей Романа Пастуха та безліч кольорових фотосвітлин Ігоря Шимка. Чимало місця у книзі присвячено і Трускавцю.
Але могло бути і по-інакшому. Ця книга могла існувати у віртуальному, тобто комп’ютерному варіанті ще довго, як би не добра Господня воля, що подарувала авторам щедрого мецената, розумну і достатньо заможну людину, уродженця Стебника, а тепер мешканця столиці, засновника і головного редактора часопису «Каменярі» Ігоря Куруса. Це він зі своєї доброї волі офірував на видання цієї книги чималі кошти. Він, як кажуть автори книги, висловився: «Поки можу – допоможу». І слово його не розходиться з ділом. Бо, на жаль, є і іншого ґатунку «доброзичливці», які багато обіцяли, та навіть копійкою не приклалися до цього видання. Роман Пастух і його друзі вважають, що доброчинний внесок пана Ігоря є надзвичайний, бо завдяки йому світ побачила книга пам’яті, книга духовних скарбів Дрогобиччини, значення якої зараз важко оцінити.
Власне про все це йшлося на презентації цього видання, що відбулося 23 липня у Народному домі у Стебнику. Відкрив її директор художньої школи Ігор Шимко, який, зокрема сказав, що в наших селах і містах є чимало цікавих речей, пам’яток, що зникають на наших очах. І зупинити це неможливо. Але зафіксувати в книзі, в світлинах, щоб зберегти для майбутніх поколінь, це в наших силах. Тому такою була наша основна ціль, з якою ми успішно справилися.
Поблагословив це видання і привітав авторів із успішним завершенням цієї великої подвижницької праці о. Михайло Комарницький.
– Це є великий і чесний труд для добра нашої Дрогобиччини, для добра нашої нації і, якщо хочете, для добра і розвитку нашої України, – сказав він.
– Я вам безмежно вдячна за ту титанічну працю, що ви зробили. Не сумніваюся, що ви сказали в цій книзі багато цікавого про наш Стебник. Творчих вам злетів і нових захоплюючих книг, – побажала авторам директор ЗСШ №11 Зіновія Левицька.
Прикрасили народження книги українськими піснями юні стебничани Марта Бадечевська та Андрій Федуняк.
Подякував стебничанам за участь і увагу головний автор «Дрогобиччини…» Роман Пастух. Він розповів про ті труднощі, митарства, з якими стикався в процесі збирання матеріалів та роботою над ними. За таку працю, каже пан Роман, не бралися жодна академічні світила. А вони взялися і зробили, зробили добру і святу справу – справу збереження пам’яті творчих надбань краю, історії, культури, мікротопоніміки, мови місцевого українського люду, який новітні манкурти всіма силами хочуть знищити. Але таке видання є тим міцним і вічним гранітним підмурівком стабільності нації, зруйнувати яку не вдасться ніяким ворожим силам.
Не сумніваємося, що кожен, хто придбає цю краєзнавчу ілюстровану енциклопедію Дрогобиччини, збагатить свої знання з історії рідного краю, відчує гордість за тих сільських і міських людей, які к часи лихоліття зберегли себе як українці, захопиться красою пам’яток народної архітектури і церковно-сакрального мистецтва, вмінням, талантом, працелюбністю наших краян, зміцніє духовно, бо з книги промовляє невмируща душа народу.
Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень