З Олександром Олександровичем Ткаченком я познайомився вже після виборів 2010 року. Перше враження, яке в мене склалося про цю людину, майже не змінилося і по сьогодні. Видно, що вихований, розумний, вмілий менеджер, має чудові організаційні здібності – чого вартує хоча б факт проходження невідомої нікому і ніде партії «Права воля України» до Трускавецької міської ради. Та й будь-кому не дають таку почесну нагороду як «Лицар Вітчизни». А ще він заступник начальника Західного регіонального відділення комітету по боротьбі з корупцією, голова Правління Інституту Системного Аналізу, засновник підприємства «Лабіринт».
Перше голосування за секретаря ради Петра Шумина (тоді воно для Петра Євстаховича було абсолютно провальним) показало, що фракція «Правої волі» не буде просто так підтримувати нового міського голову. Друге – що ця політична сила готова співпрацювати із владою взамін за певні поступки чи гарантії. Принаймні так виглядало.
«Права воля України» є фактично пропрезидентською партією, силою, котра підтримує політику нинішньої української влади на найвищому рівні. Це може трохи дивно звучати, та у Трускавці багато питань вирішилося власне через громадську приймальню цієї партії, хоча про це ніде й не афішується. Та ми знаємо, що пишемо.
Якщо зважити на незрозуміле походження та незрозумілу ідеологію (якщо вона є) «Фронту змін», та стає зрозумілим, що співіснування між цими політичними силами можливе, що й було доведене на трускавецькому прикладі.
Коли у Трускавці силоміць розвалювали КП «Наше місто» та створювали нові комунальні підприємства, стало зрозуміло, що мер міста Руслан Козир робить це не просто так, а з певним політичним підтекстом. Одним пострілом було вбито навіть не двох зайців, а трьох – і на попередників все, що лиш можна було, навішали, і «Батьківщину» обеззброїли, підпорядкувавши її подачкою у вигляді теплопостачальної організації, і правоволівців заохотили бути лояльними до того, що робить пан Козир та його оточення. І то лояльним не вряди-годи, а на постійній основі.
Ще стародавні греки говорили: «Бійтесь данайців, що дари приносять». Посада начальника новоствореного КП «Трускавецьжитло» стала для Олександра Ткаченка подарунком від Руслана Козира, подарунком типу троянського коня. Пан Ткаченко, напевно, не розгадав одразу хитрих та лукавих намірів, коли ковтнув цю приманку, цю підступну наживку. Через рік часу стало видно, що мер міста Руслан Козир не йтиме ніколи шляхом Лева Грицака в плані готовності взяти на себе відповідальність за те, що відбувається в місті в цілому та в різних галузях життя міста зокрема. Політика нового мера підкована політтехнологами у маккіавелівському дусі. Вона спрямована на те, що все, що робить мер – це добре, а всі помилки чи непорозуміння – це вина окремих підлеглих, вина інших, вина попередників та вина ворогів, які зачаїлися і прагнуть реваншу.
Житлово-комунальна сфера – вразливе місце кожного українського міста. Це ахіллесова п’ята місцевого самоврядування, оскільки будь-які недопрацювання чи зміни в ЖКГ відчуває кожен мешканець. Це гордіїв вузол, який не так просто розрубати. Щоб розрубати – потрібні відповідний розмах та розуміння куди бити. Розмах часто фінансовий. Оскільки радикальні дії часто неможливі через заскорузлість законодавства та ряд підводних каменів та течій, то найчастіше в галузі ЖКГ говориться про «реформи» і Трускавець – не виняток у цьому плані.
У Трускавці взялися реформувати ЖКГ із ліквідації КП «Наше місто» та створення нових комунальних підприємств. Свідомо чи ні, та найважчу ділянку роботи доручили саме Олександру Ткаченку – обслуговування житла та прибудинкових територій. І ця ділянка роботи не тільки найбільш важка, але й найбільш невдячна. Бо при мінімальному фінансуванні – максимум обов’язків, максимум вимог, максимум претензій. І якщо за часів Лева Грицака КП «Наше місто» і було створено для того, щоб утримувати баланс у житлово-комунальній сфері, щоб одна галузь, менш прибуткова, могла функціонувати і завдяки доходам від галузі іншої, то тепер Олександра Ткаченка поставили в ситуацію, якій не позаздриш. Це так, як фраєр посилає хлопчика за сигаретами, дає гривню і каже: «маєш принести пачку сигарет та дві гривні здачі». Вимоги, які поставив Руслан Козир перед керівником нового комунального підприємства, були зрозумілі – потрібно показати, що можна заробляти і на комуналці. Проте ні Руслан Козир, ні Олександр Ткаченко до цього часу не працювали в сфері ЖКГ – обидва займалися бізнесом, хоча й неоднаковим.
Розпочинати Олександру Ткаченку довелося в нелегких умовах. Страшна на вигляд будівля радянського зразка, в якій все нагадувало бюрократизм минулої епохи. Відсутність ліцензій на виконання робіт, відсутність надійної опори серед старих кадрів, а нові підлеглі не знали всіх нюансів роботи. Та найгірше – відсутність стартового капіталу. Довелося брати кредит, згоду на це дала Трускавецька міська рада. Та рада, яка в минулі роки завжди підтримувала комунальне господарство Трускавця, цього року зовсім інша – в цьому скликанні найбільше підприємців, які не пожаліють нікого, не зрозуміють та не допоможуть, якщо не матимуть з цього зиску. Втім, рада дуже підходить по духу до мера. Отже, замість підтримати новостворене комунальне підприємство коштами, які все-таки є в бюджеті і не завжди розподіляються раціонально (чого вартує хоча б премія у розмірі 100% від зарплати для міського голови), міська рада дала на розвиток підприємства по мінімуму. Житловий фонд старий, часто у аварійному чи ветхому стані. Дахи протікають. Мережі гнилі, або ж зашлаковані. Прибутковий сегмент як-то теплопостачання чи водопостачання – у віданні інших підприємств. Вимоги та очікування великі. А підтримка міської влади для свого дітища – новоствореного комунального підприємства «Трускавецьжитло» – мінімальна. А поза тим – злорадство окремих наближених до мера осіб типу «ну, скільки той Ткаченко зможе витримати?». Ну дуже вже не любить «Фронт змін» «Праву волю України», навіть терміну «партнери по коаліції» цурається, як вогню.
Та найбільшою підставою стала ситуація із тарифами. До часу, коли Прем`єр-міністром України стала Юлія Тимошенко, держава (уряд) завжди покривала збитковість тарифів на ЖКГ. Та для Юлії Володимирівни кошти були потрібні на інші соціальні проекти, які більше кидаються в очі, от хоча б тисяча гривень як компенсація за втрат від знецінення вкладів у Ощадбанку СРСР. Не дивно, що борги КП «Наше місто» після 2008 року почали якраз утворюватися і зростати. І не дивно, що новостворене КП «Трускавецьжитло» теж почало відчувати фінансову недостачу. Станом на початок лютого збитки підприємства – понад півтора мільйона гривень. Виникла заборгованість по зарплаті. Постало питання – або піднімати тарифи до рівня економічно обґрунтованих, або ж банкрутувати. Був ще третій шлях, яким часто йшли у трускавецькій владі часів Лева Грицака. Це дотації, фінансові вливання, поповнення статутних фондів для конкретних цілей. Хтось скаже – це не вихід. Так, це не остаточний вихід, але зате це вихід проміжний. Це один із проявів соціальної політики, коли замість підвищувати в два, три чи чотири рази тариф для населення, міська рада (депутати як ті обранці, котрі ходили, нили і просили, щоб їх вибрати, бо вони будуть за нас дбати) компенсує втрати комунального підприємства. Тоді можна говорити, що і комунальники мають кошти, щоб здійснювати ремонти, отримувати вчасно зарплату, тоді і престиж влади не падає в очах мешканців так низько, як падає тепер престиж влади трускавецької, яка нас має за ніщо, коли підвищує тарифи та ще й цинічно запевняє, що «процедуру громадських слухань було дотримано», тоді й мешканці не мають підстав хвилюватися та нервуватися.
Та КП «Трускавецьжитло» отримало в цьому році по мінімуму, інакше кажучи – дулю. Навіть для КП «Парк курортний» виділили майже в п’ять разів більше (порівняйте – 85 тисяч та 400 тисяч), начебто купівля нового екскаватора вгадайте за чиїм посередництвом важливіша від ремонту дахів, ліфтів. А спроби насильного чи окозамилювального (суто формального) творення об`єднань співвласників багатоквартирних будинків теж дуже нагадують спробу відмити кошти. Виходить – всі кошти, які є, ми використаємо «ефективно», та тільки не дамо їх туди, куди потрібно, а саме на комунальну сферу. Фінансування комунальної сфери у Трускавці в 2011 році здійснювалося за залишковим принципом. Бо на культуру щось треба дати, там же ж своя людина, на медицину як не дати, таж головний лікар – особистий друг мера, не заважав на виборах-2010, а підтримував, так ще й звітував перед виборцями у листопаді разом із «Фронтом змін», освіта – це святе діло, та й кум як не як, а кум – це як родич. А хто такий Олександр Ткаченко? «Права воля України», яка у Трускавці отримала в 2010 році значно більшу підтримку населення, ніж «Фронт змін». Тож треба його «посадити» на мілину. Інакше кажучи, підставити. І підставили.
Я далеко не прихильник «Правої волі України». Хоча й не противник. Ця стаття далеко не замовна. Бо останній раз я спілкувався з Олександром Ткаченком ще десь в першій половині 2011 року. Мені дивно, як такий мудрий чоловік погодився на таку підставу. Вважаю, що йому не дуже личить посада керівника «Трускавецьжитла», на посаді Петра Нестерівського чи Юрія Яворського він працював би ефективніше і результати були б не надумані (дуті), а очевидні. Олександр Ткаченко – хороший стратег і не менш хороший тактик. Те, які він провів вибори-2010, варто овацій, про це свідчать злоба та скреготіння зубів тих, хто очікував на інші результати. Погодившись на роль головного комунальника, він потрапив у пастку. Навряд чи Олександр Олександрович повірив у щирість Руслана Козира, сумніваюся, чи хтось взагалі тепер може вірити у щирі слова чи наміри мера. Та факт залишається фактом: КП «Трускавецьжитло» є, його керівник – Олександр Ткаченко, а якихось суттєвих зрушень у комунальній сфері Трускавця як наразі не видно. А можливо, саме таким способом і хотіли знизити рейтинг молодого та перспективного Ткаченка? Щоб він став одним із громовідводів?
Та хочеться вірити, що в «Правій волі» побачать, що в сімейній коаліції влади Трускавця їм відвели роль пасинка. Хочеться, щоб «Права воля України» показала, що вона не слухняне знаряддя в руках мера та його близького оточення, а тверезомисляча сила, котра готова стати на захист інтересів трускавецької громади разом з іншими тверезомислячими силами.
До речі, наступного тижня в міській раді Трускавця відбудеться прес-конференція представників комунальних служб. Сподіваємося, що на ній буде присутній і Олександр Ткаченко і він розповість всю правду про «Трускавецьжитло». А також або підтвердить думки, викладені в цій статті, або ж спростує їх.
Напевно, що я піду на цю прес-конференцію. Бо Олександр Ткаченко – людина, яка говорить конкретні речі. Його мова лаконічна, чітка, без того популізму, який набиває оскому.
Володимир Ключак, фото з сайту www.oleksandrtkachenko.name
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень