Сьогодні на офіційній сторінці ПрАТ “Трускавецькурорт” у мережі Фейсбук з’явився допис, котрий став квінтесенцією публічних дискусій, що точилися у соцмережах навколо діяльності цього товариства. Опублікований матеріал певною мірою дає відповіді на питання, які, або залишилися без відповіді, або цю відповідь, з різних причин, не почули опоненти та учасники діалогів.
“Так історично склалося, що в інформаційному просторі Трускавця періодично, але регулярно з’являються ті самі запитання щодо діяльності ПрАТ «Трускавецькурорт». І кожного разу знаходяться ті, кому вигідно, щоб наші відповіді не були почуті. Ні громадою, ні журналістами, ні навіть тими, хто їх ставить.
Нещодавно ряд таких запитань знову з’явилися в місцевій пресі. Частину з них також озвучив пан Василь Дяків, гідрогеолог та кандидат геологічних наук у своєму зверненні до нашої компанії. Ми ще раз дякуємо всім за зацікавленість і хочемо скористатися нагодою, щоб внести ясність і розставити крапки над «і» в цих питаннях.
Перше стосується теми якісного обслуговування та захисту зони санітарної охорони, а саме відсутності частини огорожі навколо цієї зони. Справа у тому, що санітарна зона в Курортній Балці на сьогоднішній день охоплює близько 60 гектарів площі. І лише невелика частина з них з них є в користуванні ПрАТ «Трускавецькурорт». Фотографії поламаних огорож, що з’являлися в Інтернет просторі належать до території обслуговування іншим товариством, а саме КП «Парк курортний».
Щодо порушень в санітарній зоні, нам приємно чути, що наша робота з їх документування не пройшла не поміченою і була оцінена експертами і науковцями. Втім, це все що ми можемо зробити для вирішення цього питання, адже важелі впливу є в інших руках. Як і організація такої структури як муніципальна поліція. Оскільки цю структуру потрібно не лише створити, а ще й забезпечити повноваженнями, кадрами та фінансуванням. Ми цю ініціативу підтримуємо і готові сприяти в разі її втілення, але, на жаль, не маємо жодного права ініціювати її створення. Це компетенція виключно міської ради та небайдужих громадян.
Питання щодо переселення мешканців із зони санітарної охорони є швидше риторичним. Є постанова, датована 1984 роком, згідно якої мали бути проведені певні заходи в цьому напрямку. До 1991 року ця робота здійснювалася за підтримки міської ради із залученням державних коштів. Нині фінансування припинено, тож говорити про перспективи у цій справі важко. У свій час нашим підприємством було виділено близько 300 тисяч гривень на виконання заходів, передбачених постановою №548 Ради Міністрів України. Втім, говорити, що ці кошти в подальшому були витрачені за призначенням ми, на жаль, не можемо.
Втім, є й інші методи вирішення цього питання, більш радикальні. Адже час від часу на рівні міста, чи навіть столичних депутатів робляться спроби внести зміни до меж зони санітарної охорони. Для прикладу, найактивніша спроба зменшити санзону сталася за каденції депутата Андрія Шкіля (Законопроект №8552 від 09.12.2005р.). Він пропонував не витрачати державні кошти на відселення мешканців вулиці Івана Франка, а просто зменшити межі санітарної ділянки родовища. На щастя цього не сталося. Але не факт, що такі спроби знову не повторяться.
Також хотіли би уточнити факти щодо кількості неорганізованих відпочивальників (мешканців квартир, міні-пансіонатів та вілл), яка за останні роки різко зросла. Тепер вона становить не 3%, як це було на початку 90-х, а в десятки разів більше і приблизно дорівнює кількості організованих відпочивальників, тобто мешканців санаторно-курортних закладів. Це вже зовсім інший економічний баланс, на який ми не можемо не зважати. Крім того, є ще один нюанс, що стосується цього ж питання: до суми курортного збору плата за воду не входить.
Багатьох активістів збуджує порівняння Трускавця з іншими курортами, де вхід до бюветів мінеральних вод є безкоштовним. Таких як Карлові Вари чи Баден-Баден. Це, звичайно, гарні приклади ефективного фінансування обслуговування джерел та цивілізованого ведення взаєморозрахунків між організаціями, які видобувають і користуються водою. Та, на жаль, Трускавець таким підходом похвалитися не може, тому існує проблема недоотримання коштів на обслуговування джерел.
Мінеральна вода в Трускавці ніколи безкоштовною не була. Цим міфом дуже гарно маніпулюють. Плата за неї була закладена в путівки, і з цих сум, отриманих від кінцевих споживачів, покривалися витрати на обслуговування джерел та видобування води. Санаторії справно платили за користування водою, і за таких умов питання введення плати за вхід до бювету ніколи би не постало. Ніколи!
Але ситуація раптово змінилася, і доволі велика частина санаторіїв-користувачів води припинили платити за користування водою. Згідно із статистичними даними станом на березень поточного року на території міста та його околиць функціонує 83 санаторно-курортних заклади, з яких 41 надає медичні послуги з використанням мінеральних вод. При цьому лише 26 курортних закладів отримують лікувальні води згідно договорів, які були укладені на початок 2018 року з ПрАТ «Трускавецькурорт». А також у місті функціонує 48 суб’єктів господарської діяльності (вілли та готелі), які надають послуги проживання та харчування, однак клієнти яких теж апріорі споживають мінеральні води.
На початку 2018 року із цією групою організацій товариством проводились переговори на предмет укладання договорів на отримання послуги з користування бюветом у відповідності до кількості наданих цими організаціями послуг проживання. Практично всі ці організації в один голос заявили про те, що вони надають послуги лише з короткотривалого проживання відпочивальників, які (відпочивальники) самостійно відвідують бювет і повинні самостійно здійснювати оплату за його відвідування.
Крім того мінводи використовують громадяни, які проживають на території приватних садиб та квартир, кількість яких не встановлена. Під питанням також сплата ними і податків за кожного відпочиваючого. Таким чином поступово припинилося і фінансування послуг видобування. При цьому варто зазначити, що у вартість путівок плата за воду у більшості випадків автоматично включається. Погодьтеся, що це не коректно щодо товариства, яке видобуває воду, а також щодо інших санаторіїв та споживачів, які за ці послуги сплачують.
Окремо хотілося би зупинитися на питанні, яке зараз активно обговорюється: чи є загроза відтоку відпочивальників в разі введення плати за вхід у бювет. Вивчення економічної сторони питання показало, що за пропонованої вартості входу в бювет, а це близько 10 гривень на день, збільшення фінансового навантаження на відпочивальника є мінімальним. Враховуючи середню тривалість відпочинку (від 7 до 14 днів), витрати на водолікування становитимуть від 70 до 150 гривень. У середньостатистичному кошторисі відпочивальника, де вартість лише проживання становить близько 600 гривень на добу, це буде незначна сума. Отже, витрати на вхід до бювету не змусять відмовитися від поїздки навіть найбюджетнішого відпочивальника. Якщо взяти до порівняння сусідній Моршин, то оплата за воду там становить 24 гривні вдень і це не стало на заваді розвитку курорту.
З точки зору популяризації курорту, введення плати за вхід навіть допоможе залучити нових відпочивальників. Так склалося, що добробут нашої громади залежить від того, чи перемагає Трускавець своїх конкурентів на ринку оздоровчих та лікувальних послуг. Чи може «Нафтуся» приваблювати велику кількість туристів та відпочивальників. Так, вона може, оскільки є унікальною. Але за умови, якщо про це якісно і переконливо розповідати світові.
В країні існує кілька сотень різних за властивостями джерел, але честь отримати стільки уваги і бути найбільш вживаними понад 200 років мають лише декілька вод з цілющими властивостями, доказаними науковою медициною. Вони потребують особливої охорони, умов вживання та навіть ритуалу пиття, і ці фактори повинні бути дотриманими. Ми зобов’язані з одного боку забезпечити дотримання цих природних багатств у належному стані, а з іншого збільшити обізнаність світу про унікальну цінність нашої води, єдиної у своєму роді. І саме кошти, виручені за вхід до бювету, допоможуть це зробити якісно і ефективно”.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень