Те, що в місті підтримується чистота і порядок, ніхто заперечувати не стане. Але, на жаль, є ще чимало таких “дрібниць”, які так чи інакше, а впливають на стан, імідж міста як досконалого, чистого, і впорядкованого. Ось про ці “дрібниці” і ведемо розмову із заступником міського голови Трускавця Петром Васильовичем Нестерівським.
– 
Петре Васильовичу, у газеті “ФКП” ми неодноразово піднімали питання про стан доріг, тротуарів, міжбудинкових територій, автобусних зупинок, дитячих майданчиків. Однак, якогось реагування з боку влади на порушені у цих публікаціях факти немає. Принаймні, нам відповіді не надходило. Наприклад, ще у липні (“ФКП” № 26) ми писали про автобусну зупинку на майдані Чорновола, що біля податкової інспекції. Ця інформація була опублікована і в електронному виданні “Трускавецький вісник” від 12.07.2012 року. І на цей сайт поступило чимало відгуків. Одні вважають, що така стоянка має бути тільки на автовокзалі, з якого зробили “шанхай”. Іншим до вподоби була зупинка біля залізничного вокзалу, Є дописувачі, які вважають, що зупинка біля податкової, це “не автостанція, а чудо з ломбоша. Які газди, такі й лаштунки. Соромились би приїжджих, курортників. Ні присісти ніде, ні по нужді сходити!”. А ще один чоловік пише: “А що владі наше здоров’я?… Давно пора цю зупинку ліквідувати, перенести, де була стара автостанція”. Окрім цього, вважають трускавчани, ця зупинка чи стоянка небезпечна ще й тим, що розташована поруч потужної трансформаторної підстанції. Ось такі відгуки і побажання. А що ви, Петре Васильовичу, думаєте з цього приводу?
– Ці проблеми виникли у той час, коли до нас звернулися мешканці, щоб перенести зупинку з району залізничного вокзалу. Ну, по-перше, тендер проводила обласна державна адміністрація. Це перевізник не наш, а дрогобицький. І кінцевою зупинкою попередній міський голова погодив таке місце. Санстанція підтвердила, що там були перевищені шуми і визнає звернення мешканців, які там проживають, обґрунтованими вимогами, тому і запропонували міській раді розглянути можливість перенесення цієї зупинки з району вулиці Воробкевича. Крім цього треба сказати, що на вулиці Воробкевича, де була зупинка, ця земельна ділянка знаходиться в оренді одного з підприємців міста. Тобто, це не є земельна ділянка громади. Що говорить закон? Він говорить про те, що кінцевою зупинкою для автобусів міжміського сполучення є автостанція. На мою пропозицію виконком вносить зміни і погоджується з такою справою. Бо згідно Постанови Кабміну України для автобусів сполученням Дрогобич-Трускавець кінцевою зупинкою є автостанція, а по місту їздять внутрішньоміські наші маршрутки. Виконком прийняв таке рішення, яке, гадаю, вам було відоме. Але цим рішенням не були задоволені наші мешканці і тому вони наполягали на його перегляді. Ми виїхали з держінспекцією, з перевізниками і почали опрацьовувати місця між автостанцією і залізничним вокзалом. Один із варіантів, на який погодилась автоінспекція та схвалила комісія з безпеки руху, це місце, де сьогодні воно є.
Це компромісне рішення схвально зустріли мешканці. Хоча воно в якійсь мірі незаконне. Законне – автостанція, У протоколі стосовно нової зупинки йшлося і про її облаштування. Тобто, кінцева зупинка мала би мати навіс, мала би мати туалет. І тому ті зауваження громадян, що зупинку ми не облаштували, є справедливими. В чому є проблема? Ну, перше, що в цьому районі, де в даний час люди стоять (кінцева зупинка дрогобицького автобуса), ця земельна ділянка є в оренді підприємця міста, який мав намір збудувати там кінцеву зупинку. Ці наміри він оголосив тоді, коли брав в оренду цю земельну ділянку. Це ще було раніше, не при нас. Треба сказати, що ця ділянка землі не є такою особливо цікавою в плані будівництва. Там є РП-2. Це є сильний, дуже потужний об’єкт ПАТ “Львівобленерго”, де зводяться всі високовольтні електрокабеля. І на даний час він (орендатор) не отримав добро на це будівництво. Я з ним розмовляв останній раз десь два або три дні тому. Він цієї теми не залишає, і готовий профінансувати і будувати цей навіс, туалет і ще якийсь там магазинчик. Та це його справа. Ми ж то не маємо впливу щось там зробити, бо ця земельна ділянка, я уже говорив, років три чи скільки є в оренді. Це є перша причина, що завадила нам облаштувати цей майданчик. Другою причиною є чисто законодавчі документи, які регламентують порядок встановлення тимчасових архітектурних форм. Їх колись називали малі архітектурні форми. Тобто кінцева зупинка – це не буде нове капітальне будівництво, а тимчасова споруда. От сьогодні буде засідання депутатської комісії, яка розглядатиме питання, як у Трускавці законодавчо врегулювати розташування об’єктів тимчасових форм. Адже Постанова Кабміну передбачає, що в першу чергу ця земельна ділянка має бути в когось у власності. А ми не маємо підстав вилучити ту земельну ділянку від того, хто її взяв. Він обіцяє, що буде там робити цю кінцеву зупинку, та на сьогоднішній день я бачу, які причини цьому заважають. Головна з них – “Львівобленерго” не дозволяє це робити. Яким чином ми вийдемо з цієї ситуації? Я взагалі пропонував, щоб такі зупинки, як ми зробили, їх треба було спочатку облаштовувати, а пізніше відкривати. Тому вважаю, що цю зупинку треба було ще якийсь час тримати на автостанції кінцевій що на вулиці Дрогобицькій, а тут зробити, так як треба, і це би було по-господарськи. Але ще раз наголошую, що саме мешканці міста звернулися з пропозицією відмінити це рішення і більшість членів виконкому проголосувала за нього. Я залишаюся при своїй думці, що для людей треба створити належні умови. Ну, не може бути кінцева зупинка без накриття, без туалету.
– Згоден з вами, тільки є один момент. Навпроти цієї зупинки через дорогу є пустир, на якому не раз відстоюються автобуси. Я би сказав, що це місце непогане для облаштування нормальної зупинки для автобусів Дрогобич-Трускавець. Як ви вважаєте?
– Я вам сказав, що ми розглядали дуже багато варіантів, коли прийняли рішення про перенесення зупинки, що була біля залізничного вокзалу. Це місце, про яке ви кажете, було першим, бо там є можливість розвернутися, є місце для облаштування критої стоянки. Перевізник сам виявив бажання зробити за рахунок своїх коштів об’єкти, які призначені для обслуговування пасажирів. Та виявилося, що і ця земельна ділянка має власника. Отже, якщо земельні ділянки є у власності, то влада може тільки вести з власниками розмову…
Я розумію, якби проект облаштування цієї території був цікавим, інвестиційним, ми могли б запропонувати його власнику його ж території. Але я не бачу, що там є якийсь інтерес, хоч земельна ділянка велика, вона дійсно хороша і годиться для такої зупинки. От не було би сьогодні орендаря, на земельній ділянці якого зараз є зупинка, тоді можна було б вести мову з цим другим орендарем, що має пустир. Та орендар, де зараз є зупинка, надіється, що йому таки дозволять облаштувати цю територію, поставити приміщення.
– Зрозуміло. Але ж цей пустир роками уже не задіяний. То чому б не попросити його власника повернути цю ділянку місту, раз він тут нічого не робить?
– Така розмова з ним була, але бажання віддавати цю землю місту він не має. А повернути її просто так ми не можемо. Ці справи, як правило, йдуть у судовому порядку. Тобто, вилучення не йде за згодою. Але на наступний рік, коли він прийде за згодою продовжити термін оренди, тоді депутати можуть прийняти зовсім інше рішення. Але на це треба чекати.
– Повідомляли ми і про пошкодження зупинки на вулиці Данилишиних, що біля міської лікарні. Відомо, ви її уже відремонтували, але що там сталося?
– Зупинка на Данилишиних була у дуже поганому стані. Ми зробили ремонт. Долучилися до цього один підприємець міста, який дав лавки, а наше комунальне підприємство “Парк курортний”, викинуло стару плитку і зробило замощення. І все було нормально. Та десь через пару днів мені дзвонить голова і каже, що там руїна. Виявляється, там побешкетували діти і все розвалили. Відразу ми не ремонтували цю зупинку, бо це не є планові витрати, і коштів на це не було. Знаємо, що це викликало невдоволення мешканців, бо цією зупинкою користуються пасажири особливої категорії. Але ми цю проблему зняли. Нам допоміг наш депутат Богдан Габшій, якому треба подякувати, та працівники КП “Парк курортний”, які добре тут попрацювали. Вклав свої кошти і Юрій Терлецький. Це я вам кажу так, як є.
– Мешканці будинку №9 на вулиці Данилишиних нарікають на поганий стан під’їзної дороги, відсутність лавочок у зеленому сквері та пошкоджений дитячий майданчик.
– Це будинок, який колись будував пансіонат “Південний”. Це уже більше тридцяти років, як цей будинок експлуатується. І не дивно, що ті під’їзні шляхи, які ми називаємо внутрішньобудинковими, не виносять жодної критики. Це сталося не сьогодні і не вчора. Будинок був зданий в експлуатацію у 1977 році. Я приїхав сюди на переддипломну практику і пригадую, як цей будинок заселяли, як експлуатувався. На превеликий жаль, експлуатуючі організації практично не вклали там жодної копійки. Минулого року ми зустрічалися там з людьми, Руслан Ярославович сказав, що від фірми “АРКО” дає лавочки, гарні лавочки. Та їх не було де поставити. Цього року ми зробили добру справу, все-таки вулицю Данилишиних капітально відремонтували. Це комунальна дорога, яку ми зробили. І я мав величезну надію, що Стрийське будівельне управління стане спонсором і проведе замощення цієї території. Та вони не змогла цього зробити лише по тій причині, що на сьогоднішній день це є кошти субвенції з державного бюджету, і понад 800 тисяч гривень ми їм винні за виконану роботу. Тобто, якби я профінансував їм те, що уже зроблено, то вони би нам і помогли, чесно говорячи, зробити цю прибудинкову дорогу. А оскільки організація зробила дорогу за свої гроші, то скаже, ну, за які ж кошти можна зайти туди робити. На наступний рік міський голова планує запропонувати депутатам при формуванні показників бюджету 2013 року передбачити кошти на ремонт внурішньобудинкових доріг та ігрових майданчиків для дітей. Бо скажу вам відверто, ніхто не може пригадати, коли міський бюджет передбачав кошти на такі роботи. З цією метою зараз проводиться інвентаризація дитячих майданчиків.
Ще є один варіант. Там є депутат міської ради Володимир Чапський. Він є членом бюджетної комісії і він підтримує ці пропозиції, що на ремонт прибудинкових доріг треба виділити кошти з міського бюджету. Я сказав, що там, крім цього є ще підприємці. Є “Рукавичка”, з другого боку є “Меблі”, продуктовий магазин, і ми, як і в багатьох інших випадках, використовуємо такі моменти залучення коштів тих підприємців, які господарюють в цих будинках на цій території.
Ось, для прикладу, підприємці фінансують замощення паркової зони, біля дерев’яного ринку, за їхні кошти буде викладено доріжку біля вілли “Старий Відень”. Тобто є люди, які розуміють позицію влади, допомагають, бо у нас сьогодні нема грошей. А у випадку по Данилишиних,9 підприємці відмовилися надавати допомогу. Можливо у них нема таких обігових коштів, як і в Стрийському управлінні. Виходить, що зараз надія на самих себе. Попробуємо на наступний рік ці зауваження врахувати.
– Знову ж таки, навпроти цього будинку на вулиці Данилишиних,9 падає підпірна стінка. Чи будете давати їй ради?
– Знаєте, те, що відноситься до аварійної ситуації на об’єктах житлово-комунального господарства, це для мене сьогодні є, як вам сказати, білий сніг на зеленому листі. Я, наприклад, ніколи не знав, що в Трускавці є стільки вітхих і аварійних будинків. Хоча я давно в Трускавці, але так ґрунтовно не займався господаркою. Сьогодні ми відселили людей з Дрогобицької,23, хоча ще не заплатили КП “Трускавецьжитло”, яке виконало роботи. А треба сказати, що роботи виконували без оплати. І знову ж таки, такий депутат міської ради як Наконечний Володимир дуже багато нам допоміг в тому, що “Трускавецьжитло” без попередньої оплати отримало будівельні матеріали для ремонту помешкання, куди відселили тих мешканців. Тобто, не все просто. Зараз є питання Стефаника,4. Давайте зайдемо туди і ви побачите – добрий господар собаку тримає в кращих умовах.
– Про ці важкі житлові умови кожного разу доводиться чути від людей на прийомі у міського голови…
– Так. Це просто жах. Ось ще один факт – житло на Івасюка,9. Це аварійний будинок, з яким я зараз працював разом з експертами із політехнічного інституту. Там були серйозні спеціалісти, професори, які мене вчили. Їх висновки дуже критичні. Цей будинок просто пропадає, руйнується, тріщить. У мене була сьогодні розмова з власником цих приміщень Ярославом Лозою. Він сказав мені про те, що знову ж за рахунок коштів приватних, не бюджетних, буде ліквідовуватися аварійна ситуація на тому об’єкті. Абсолютно те саме на наступний рік нам треба робити по підпірній стінці на Данилишиних, 9. Вона уже в такому технічному стані, що довго не побуде. Подібна ситуація з підпірною стінкою була навпроти Палацу культури ім. Тараса Шевченка. ЗАТ «Трускавецькурорт» дав гарантійний лист і виконав ці роботи. Ви правильно підняли питання по Данилишиних, 9, бо це один з об’єктів, по якому сьогодні є дуже багато зауважень. До речі, по цьому будинку були серйозні проблеми по водопостачанню. Ми поставили там насос. І питання зняті. У будинку ми замінили цього року внутрішньобудинкові мережі. Я говорю, скільки уже ми зробили по цьому будинку, але ще є проблеми з теплопостачання…
– Уже декілька разів голова міської організації ветеранів війни та праці Віктор Бессарабов зауважував, що урни для сміття, які встановлені неподалік їдальні «Пельменна» на Річках треба переставити.
– Ми попросили «Ком-Еко-Борислав» за рахунок власних коштів облаштувати майданчики для збору твердих побутових відходів, і вони це роблять. Це є добра справа, бо ці майданчики були в такому стані, що санстанція постійно робила зауваження. А ми своїх грошей не маємо і «Ком-Еко» пішло нам назустріч, хоч вони не зобов’язані цього робити, але вони підписали договір з міською радою, що будуть це робити. А що для цього повинні були зробити ми? Ми на кожній земельній ділянці проводили інвентаризацію. В першу чергу ми пройшли погодження зі всіма експлуатуючими організаціями. У результаті виявилося, що під майданчиками є вода, є газ, є кабель і т.д. І ми прийняли рішення, що їх треба виносити, бо коли створюється аварійна ситуація, тоді, наприклад, «Водоканалу» треба рити. Або проб’є кабель, то електрикам треба муфту ставити. Тобто, коли ми йдемо з інвентаризацією по кожній площадці, то погоджуємо з експлуатуючими організаціями мережі і у випадку потреби переносимо їх на інші місця. Це перше, що ми розпочали робити по Річках. Раніше все тут було у розваленому стані, а зараз, коли завершені роботи по замощенню, погодьтеся, стало приємніше. Але так тяжко починалося це все. Та згоден, там зовсім не є місце для складування сміття Так, пан Бессарабов зачіпав цю тему, тому що він – ініціативна, небайдужа людина і це треба відмітити. Коли ми з ним зустрілися, я обіцяв це зауваження виправити. Але дуже непросто знайти таке місце. Ми хотіли розмістити ці урни для сміття ближче до «Арніки». Але тут в крик – у нас відпочивальники. Ми вчора прийняли рішення, і отримали добро, що «Ком-Еко» розпочинає замощення території під урни в стороні школи мистецтв. Ми уже погодили місце там і, гадаю, цього ж тижня зробимо там майданчик. Для мене перенесення цього майданчика є принциповим. Але повірте мені, що не тільки Бессарабов є активний. Ми ще самі розуміємо, що нам треба робити.
– Але ж небайдужу людину це болить і нагадування владі про ту чи іншу проблему не зайве…
– Так, крок є і вважаю, ваші пропозиції дуже такі пекучі…
– По ходу теми – тут же, на Річках була колись громадська вбиральня. Зараз це місце, м’яко говорячи, не дуже привабливе…
– Ви знаєте, тема громадських вбиралень на курорті є дуже актуальною, бо знаємо дію «Нафтусі». У місті впроваджується відповідна програма міського голови і в цьому напрямку уже є певні зрушення. Стосовно громадського туалету на Річках, то я на цю тему мав розмову з орендарем цієї земельної ділянки паном Сурковим. Він сказав, що в 2013 році буде розробляти документацію на будівництво нового об’єкта і підтверджує, що в проекті ця вбиральня буде.
– На вулиці Біласа неподалік виходу на перон стоїть напівзруйнована будівля, колишнє кафе. Уже роками ніхто нічого не робить, стіни обсипаються… Було би добре хоча б обгородити його.
– Власник розробляє проектно-кошторисну документацію і в наступному році. Як він нас запевнив, буде братися до реконструкції цього об’єкта. А після вашого виступу в газеті там зроблено певні запобіжні заходи стосовно обсипання стін.
– Ще одна «дрібниця», на яку не звернути увагу не можна. У місті, в курортному парку є багато дерев, з яких звисає сухе гілля. Воно створює небезпеку для людей. Як це питання вирішується в місті?
– Це не дрібниці, а серйозні теми. Гадаю, на це питання вам дасть вичерпну відповідь директор КП «Парк курортний» Іван Петрович Вачко. Але скажу, що міський голова приділяє цьому питанню велику увагу. Наприклад, у парку місце біля «Юзі» гарно впорядковано. Пропоную вам подивитися.
– Обов’язково там побуваю. На закінчення нашої довгої розмови ще одне запитання: у місті відремонтовано вулиці Річки, Данилишиних, йде ремонт вулиці Івана Франка, Воробкевича. А чому до цього часу ніхто не береться за центральну вулицю міста – Тараса Шевченка? Тут і бруківка на тротуарах поруйнована, і асфальтове покриття вкрите ямками. Коли настане черга на ремонт цієї вулиці?
– Значить, наші пропозиції були сформовані на початку бюджетного року. За кошти обласного бюджету розпочали і продовжуємо ремонт вулиці Воробкевича. На це виділено 262 тисячі гривень. За ці гроші ми так багато зараз уже не зробимо, але хочемо зробити тротуари від залізничного вокзалу до кафе на перехресті. Справді, ця дорога потребує невідкладного ремонту, бо по ній йде інтенсивний рух. Та спершу тут треба замінити водопровід , який тече. І це повинен зробити наш «Водоканал» ще цього року, але чомусь вони нас підвели. А є від них гарантійні листи, що «Альфа-плюс» виконає це завдання.. Не виконали, бо «Водоканал» не виніс водопроводу, що в аварійному стані.
Вулиця Данилишиних практично готова. Ми зробили ремонт на Городище, на Мазепи, на Довженка, Лесі Українки і Степана Бандери. Державний бюджет цього року дав нам кошти на вулицю Стебницьку, на Роксоляни, на Гоголя. До речі, цього тижня ми плануємо робити ремонт, лиш би погода дозволила, на вулиці Івасюка. Це теж обласний бюджет. Залучали ми і свої кошти у розмірі 517 тисяч гривень. На наступний рік є дещо більші заявки. Але й цього року ми багато зробили, хоча ситуація з фінансуванням була дуже складною. Скажу вам відверто, що з вересня практично заблоковані розрахунки бюджетного фінансування усіх рівнів. Міський бюджет, обласний, державний практично нічого не фінансують. Тобто, наші підрядники або виконували роботи за рахунок своїх обігових коштів, а вони теж бідні, або брали позику, або ще щось. Наше завдання на сьогодні – розрахуватися, за те, що зробили. Бо на наступний рік, якщо ми цього року не розрахуємося, вони просто не захочуть до нас йти..
– Ну, а як з вулицею Тараса Шевченка?
– Андрію Михайловичу, це питання таке болюче… Я навіть не знаю, як це донести до людей, щоб когось не образити… Ну, ви зрозумійте, колись ця дорога була закрита, стояла там стара наша «Берізка». Коли ми відкрили в центральній частині потужний об’єкт «Міротель», то це уже серйозний рівень. Але серйозний рівень мав би закінчуватися і серйозною позицією. І коли ми приймали ці об’єкти в експлуатацію, оформляли право власності, то було велике прохання міської влади до керівництва ЗАТ «Трускавецькурорт» щодо відновлення дороги, тротуарів, по яких йшла їхня потужна техніка.. Ми розраховували на те, що все-таки Товариство дотримається своїх обіцянок. Нам дали гарантійний лист, міська рада гарно проголосувала, а вони кажуть – а в нас немає грошей. Звичайно, зараз ми обмежили в’їзд, щоб по тих ямах не товктися. Настане зимовий період і ми беремо на себе всі тягарі, але на весні, я так думаю, нам доведеться своїми силами робити ремонт цієї вулиці. У нас були домовленості із ЗАТом про те, що буде замощена територія музею Михайла Біласа. Для них це невеликі затрати, а для нас це дуже важлива справи, бо музей є як візитна картка курорту. Отже, це не тільки проблеми міської влади – замощення цієї прилеглої території. Так, це є дорога комунального значення, співвласником є громада. Але я знову наголошую, що без серйозної підтримки підприємців – дрібних, середніх, крупних, все воно повинні скеровуватися на одну ціль, на одну тему. – творити курорт європейського рівня. Я сьогодні мав розмову з міським головою стосовно вулиці Шевченка відносно фінансування. Можливо ще щось зміниться, але я особисто не вірю. Я дивлюся, що ЗАТ «Трускавецькурорт» зайняв таку позицію, що навіть не знаю, як її назвати …
– Можливо, вичікувальну…
– Ну, що можна чекати, коли ти повинен орієнтуватися на одне – що зробиш своїми руками, то буде. Небесна манна не впаде. Хочу вам сказати, і ви це відобразіть у нашому інтерв’ю, що оцих два роки я просто відчув, як це складно. Але я знаю, що завтра буде складніше. І впевнений в цьому на всі сто… З бюджетом буде складніше, і наше життя буде складніше. А жити треба. Плакати не треба. Нам треба усім разом працювати, нам треба розуміти проблему, як це все об’єднати, і саме головне – як зробити так, щоб люди сказали «дякую». Хоча розраховувати на те, що хтось сьогодні прийде і скаже мені дякую, я не хочу. Я у Дрогобичі в Лужецького працював тринадцять років, дванадцять у Бориславі і я звик робити усе так, щоб було справедливо, щоб це було законно. Ну, а якщо воно не виходить, то не плачу. Я ось сьогодні з вами спілкуюся і бачу, скільки є проблем. Усі вони гострі, невідкладні, правдиві Тому переконаний, що краще почути гірку правду, ніж солодку брехню, тоді ці проблеми легше вирішувати.
Розмову вів Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Від «ТВ». Інтерв’ю записано 6 листопада 2012 р.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень