Останній тиждень передвиборчої кампанії у Трускавці показує, що з фаворитами на посаду мера все зрозуміло. Це два кандидати. Так-так, власне два, а не три, як це хочуть нав’язати ті, хто боїться втратити владу, хто хапається за всі чорні методи немов за рятівну соломинку. Але їм не допоможуть ні агенти Кремля, ні чорний піар, ні облесливі обіцянки, ні пропагандистське радіо, ні навіть підкуп виборців. Своїм лайном вони ж і захлиснуться. Паша втече в Пітєр, Руслан у Київ, а їм, виконавцям-слугам, залишатися тут. Чи комфортно їм буде?
Кульчинський та Кісак – тільки ці двоє людей мають реальні шанси прийняти урочисту присягу в листопаді 2015 р. Хто з них це зробить – судити виборцю. І один, і другий мають плюси. Але в кожного з них є й недоліки. Та не будемо про плюси чи мінуси особистостей, а про те, з чим вони стикнуться після того, як котрийсь з них перебере кермо правління містом у свої руки.
І. Що робити з Козиром?
Ігор Кісак заявляв Козиру (через свою газету «Трускавець сьогодні»): «Підіть гідно і нехай у Вас все буде добре». Богдан Процишин, чинний депутат ТМР і соратник Андрія Кульчинського по фракції, декларує іншу позицію: «Не забути і не пробачити» (стаття «Страх поразки», газети «Територія Слова»). Істина десь посередині.
Не можна просто так відпустити Козира, щоб він не поніс жодної відповідальності за содіяне. Але й не можна переслідувати, ставлячи ідеєю-фікс «засадити Козира в тюрму». Теперішній мер так хотів зробити зі своїм попередником, влаштовував різні капості, але так нічого у нього й не вийшло. Слід показати свою великодушність, пробачити Козира, але не забути. А тих, хто відповідальний за чорний піар – покарати обов’язково. Тим більше що стоїть питання про втручання спецслужб Російської Федерації у виборчий процес, а також про порушення прав людини. Бо як інакше оцінити листівки про «першого в історії світу мера-гея-жида-збоченця»?
ІІ. Хто буде в раді і чи буде більшість
В раду балотується 13 партій. Гіпотетично можуть пройти всі. Уявімо, що кожна з них набирає 7% голосів виборців, які взяли участь в голосуванні – маємо 98%. 2% залишимо на недійсні виборчі бюлетені. Таким чином ми мали б вже половину дипкорпусу, 13 депутатів, які йдуть першими номерами (так званий «перший кандидат»). Прізвища можна знайти у списках партій.
Та дозволимо собі спрогнозувати, що з 13 партій у раду пройде тільки половина. Проаналізувавши список партій та кандидатів у них, можна впевнено сказати, що в раду потрапить явно менше 10 партій. Як мінімум 5, як максимум 9. Мінімум – це «Самопоміч», КУН, «Громадянська позиція», «Батьківщина» і ще одна політична партія. Називати максимум не будемо, а аутсайдерів може назвати кожен, їх є щонайменше три.
Виборчий закон, за яким проходять вибори 2015 року, залишить деякі округи без представництва. Оскільки в раду потрапляють в першу чергу лідери партій-переможців, то відповідно від 5 до 9 округів не матимуть свого депутата-мажоритарника. Це явний мінус закону. Інший мінус – деякі округи можуть мати навіть по кілька депутатів, якщо рейтинг кандидатів всередині партії дозволить їм ввійти в раду. А це означає, що кількість округів без представництва буде ще більший.
Аналіз тих депутатів, хто потрапляє в раду, показує, що меру працювати з ними буде нескладно. Хто б мером не став. Набрати більшість в складі 13 депутатів (+ голос міського голови) буде просто. І ось чому.
У випадку перемоги Андрія Кульчинського коаліцію формуватиме «Самопоміч». Можна спрогнозувати, що до неї долучаться «Батьківщина», «Громадянська позиція», НРУ, напевно, що і «Свобода». Цілком імовірно, що від «Солідарності» пройдуть помірковані люди, які тверезо оцінять ситуацію і теж примкнуть до коаліції, або хоча б голосуватимуть синхронно з провладною більшістю, де-юре залишаючись нейтральними. Таким чином Андрій Кульчинський зможе безперешкодно реалізувати свою програму розвитку міста «Трускавець-2020».
Ігор Кісак у випадку обрання мером матиме вірні штики в КУНі. Але хто сказав, що вищеназвані партії («Громадянська позиція», «Батьківщина», «Самопоміч», «Солідарність», НРУ, «Свобода») захочуть бути в опозиції? Кілька зустрічей, домовленостей – і більшість буде і в п. Ігоря. Тим більше, що знайти чортову дюжину охочих відчути смак влади – раз плюнути.
ІІІ. Замість саду – базар, замість раю – руїна. Як жити далі?
Набагато складніше буде виводити Трускавець з ями, в якій він опинився. Місто-базар Трускавець за останні 5 років не отримало за допомогою чи посередництвом влади жодного євро (!) від ЄС, на відміну від Східниці, Золочева, Львова, не кажучи вже про багато інших міст. Бюджет розвитку Трускавця змалів у кілька разів – якщо за попереднього мера він вимірювався десятками мільйонів (коли долар був по 5 та 8 гривень), то зараз він менший у десятки разів!. І це не порожні слова. Цитата зі статті «Чому ми підтримуємо Руслана Козира», яку підготував виборчий штаб цього кандидата: «Бюджет розвитку 2006-2010 рр. – 103 млн. грн., а бюджет розвитку 2011- 2015 рр. з продажу землі та комунальних об’єктів становив лише 10 млн. 360 тис. грн.».
Кажуть, за Грицака земля та майно продавалися. Так, продавалися і кошти йшли в міський бюджет. А зараз земля та майно РОЗДАЮТЬСЯ. А місто з того має приблизно нуль. Нуль від дитячої лікарні, нуль від санстанції, нуль від землі. Бійцям АТО землі нема, а своїм – є. Цю практику слід припинити.
Ігор Кісак – будівельник, він спеціалізується на спорудженні будинків. Андрій Кульчинський – лікар, який вивів трускавецьку лікарню на передові позиції не лише в області, але і в Україні. Кожен з них має власне бачення як жити далі, але об’єднує їх хоча б те, що вони – не заїжджі варяги з Києва і на них не працюють політтехнологи з країни-окупанта.
І одному, і другому слід зрозуміти – варто вчитися на чужих помилках. І не повторювати те, що зробив Козир, який обрав політику ізоляції (чи хтось йому обрав таку політику). Слід бути відкритим для виборців, для області, для Києва, слід рухатися, а не сидіти в кабінеті на третьому поверсі і милуватися вулицею Шевченка. Слід об`єднати зусилля санаторно-курортних закладів для промоції курорту і не тримати цілий штат явно непотрібних клерків, які створюють видимість роботи. Слід провести реорганізацію в міськвиконкомі, щоб там працювали не довірені підлабузники, а фахівці, які знають що робити і як робити. Слід співпрацювати з усіма політичними силами, всіма громадськими організаціями Трускавця, з обласними та народними депутатами, з владою сусідніх територій, з керівництвом області та держави. Треба вміти слухати і опонентів, не піддаватися на нашіптування «любих друзів». Інакше кажучи, слід бути справжнім чоловіком, самостійним політиком і вміти приймати й колегіальні рішення. І ще – бути чесним. Принаймні таким, як є один та другий кандидати-фаворити станом на цей останній тиждень передвиборчої гонки.
Слід прописати чіткі правила гри для бізнесу у Трускавці, зробити максимально прозорими систему прийняття рішень, тарифну політику, залучати до управління (а не відштовхувати) тих, хто хоче допомогти владі на громадських засадах.
Приділити більше уваги озелененню міста, реконструювати курортний парк за залучені кошти, а власні кошти громади мають іти для громади – на ремонт дахів та мереж, на підтримку діяльності комунальних підприємств, на ремонт вулиць, на утеплення будинків, на проекти з енергозбереження, водопостачання та каналізування, на ті речі, які стосуються кожного жителя Трускавця. Реалізувати покрокову стратегію розвитку Трускавця.
Поменше слів про міфічні відзнаки і побільше діла, реальних справ. Без істеричних вихвалянь про зроблене, без божевільних пошуків винних у провалах, без дебілізму, який притаманний діям теперішньої влади у Трускавці.
IV. Кі чи Ку?
Сподіваємося, що поряд з декларованими передвиборчими обіцянками програми максимум у кожного з цих двох кандидатів є хоча б програма мінімум, яку вони обов’язково виконуватимуть.
Якщо міським головою стане Андрій Кульчинський, йому слід уважно вивчити те, що пропонував Ігор Кісак. І навпаки. Адже кожен з них представляє від 35 до 40% виборців, ігнорувати яких було б помилкою.
Яким би не було ставлення багатьох трускавчан до Ігоря Кісака та Андрія Кульчинського, слід зрозуміти просту істину – інших кандидатів, які б реально могли перемогти, просто немає. Це альтернатива – або Кісак, або Кульчинський. І один, і другий мають своє бачення того, як Трускавець має рухатися вперед. В цій ситуації виступати проти обидвох, вказуючи, що це «вибір без вибору» є просто злочином. Злочином буде і проігнорувати ці вибори, покладаючись на мудрість тих, хто візьме гроші, гречку чи поведеться на піар московських політтехнологів. Злочином було б залишити Козира на цій посаді. П’ять років коту під хвіст, п’ять років нереалізованих можливостей, п’ять років голого популізму, демагогії та брехні – хіба цього мало?
Ігор Кісак та Андрій Кульчинський мають вивчити «урок Козира»: не будувати навколо себе фортеці неприступності та ігнору, інакше ти виявишся нікому не потрібний і смердітимеш у своїй ізоляції як яйце, з якого так і не вилупилося курча.
Бути відкритим на світ та громаду Трускавця, виправляти помилки попередника, не зациклюючись на його критиці. Бо Козир – це минуле. І яким би прикрим, чорним та ганебним не було це минуле в історії Трускавця, та нам треба жити сьогоднішнім днем, думаючи водночас і про завтра.
Йдучи на вибори 25 жовтня, пам’ятайте, що два реальні кандидати, які можуть щось змінити у Трускавці на краще – це Кульчинський та Кісак. Третього не дано. При всій повазі до кандидатів Грабовського, Іваника, Розори, Федевича, Шийки та Шиманського.
Якщо Ви стали жертвою недобросовісної пропаганди, на Вас подіяв чорний піар чи Ви маєте якісь інші причини ненавидіти Андрія Кульчинського, не довіряти йому чи сумніватися у його порядності – тоді маєте альтернативу. Голосуйте за Ігоря Кісака.
Якщо Ви стали жертвою недобросовісної пропаганди, на Вас подіяв чорний піар чи Ви маєте якісь інші причини ненавидіти Ігоря Кісака, не довіряти йому чи сумніватися у його порядності – тоді маєте альтернативу. Голосуйте за Андрія Кульчинського.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень