Купити не можна завоювати. Саме так можна одним реченням охарактеризувати зовнішню політику Росії, якої вона неухильно дотримується з початку свого існування, періодично змінюючи розташування коми в залежності від ситуації.
Всі ми пам’ятаємо 2013 рік, коли Росія мала намір надати Україні (слід читати Януковичу) кредит на $3 млрд. Такий кредит мав забезпечити перемогу проросійському президенту, додатково “прив’язавши” його борговими ланцюгами до “матінки Росії”. Суспільство ніколи не дізнається які обов’язки брав на себе поціновувач золотих батонів, проте очевидним є той факт, що будь який кредит від країни з такою історією є нічим іншим, як інвестицією для задоволення геополітичних апетитів.
Коли Путіну стало зрозуміло, що купити українців не вийшло, він вирішив піти іншим шляхом – шляхом військової агресії, анексувавши Крим та влаштувавши криваву війну на Донбасі.
Український сценарій став наукою та застереженням для країн, які розглядали можливість співпраці з Росією … проте не для Молдови. Точніше не для її лідера, з милозвучним для кожного українця прізвищем Додон. П’ятий президент Молдови, маючи відверто проросійські погляди, завжди агітував за “налагодження добросусідських відносин” з Кремлем.
У грудні минулого року Ігор Додон домовився з Володимиром Путіним про те, що Москва виділить Молдові пільговий кредит. І хоча спершу йшлося про $600 млн., потім сума зменшилася вдвічі, а у фінальній версії, яку розглядали у парламенті Молдови, сума зменшилася до 200 млн. євро.
Перший транш у 100 млн євро очікувався 23 травня, за п’ять місяців до президентських виборів у Молдові. Другий – 30 жовтня, невдовзі після них. Проте як і сім років тому, щось пішло не за планом Москви. Реалізація кремлівського сценарію зіткнулася із опором свідомих молдовських політиків та простих громадян, які відразу виступили проти угоди, вбачаючи у ній низку неприйнятних для себе пунктів.
На перший погляд кредит, який запропонувала Росія, має досить привабливі умови: строк 10 років, 2% річних з відстрочкою платежу в перший рік, можливість використати кошти на бюджетні потреби. Проте, отримання кредиту несе у собі серйозні ризики як для безпеки, так і для економіки країни.
По-перше, обов’язкова необхідність залучення російських компаній до проектів, на які будуть реалізовуватися на гроші, виділені Москвою.
По-друге, у разі невиплат, як за цим кредитом, так і за іншими кредитними зобов’язаннями, в тому числі приватними (на які за угодою поширюватимуться державні гарантії), Росія матиме право консолідувати борг і вимагати його негайної виплати.
По-третє, і на це вказують й українські аналітики, кошти можуть піти на інфраструктурні проекти, в тому числі на території невизнаного Придністров’я, і ці проекти можуть мати, серед іншого, і подвійне, військове призначення (не треба забувати, що лише впродовж перших чотирьох місяців на території Придністров’я було проведено близько шестидесяти військових навчань, що координувалися Оперативною групою російських військ).
Враховуючи такі “благі наміри”, опозиційний блок ACUM (PAS та платформа DA) відразу звернувся до Генеральної прокуратури Молдови з вимогою розслідувати обставини ухвалення угоди. І якщо це було досить передбачувано для Додона, то те, що й інші парламентські сили проявили характер стало для президента неприємною несподіванкою.
Партія “Шор”, яку свого часу вважали маріонеткою олігагарха-втікача Влада Плахотнюка, відмовилася голосувати за погодження російського кредиту. Група Pro Moldova, яку очолює близький до Плахотнюка Андріан Канду, виступила зі зверненням до Конституційного суду з вимогою проаналізувати умови кредиту на предмет конституційності. Слід зазначити, що депутати з групи PRO-Moldova, партій “Дія і солідарність” та “Гідність і правда”, вважають угоду політичною й “небезпечною для країни”.
Навіть Демпартія, що входить до коаліції із соціалістами, в особі її почесного президента Думітру Дьякова, наполягла на поправках до угоди, згідно з якими державні гарантії боргів кожного окремого підприємства мають проходити процедуру узгодження з парламентом.
Більш того, у Конституційному суді, на підтримку якого міг би розраховувати президент Додон, стався “переворот”: близького до Додона голову суду Владіміра Цуркана було зміщено з посади, а новий голова Домніка Маноле зрештою призупинила кредитну угоду з Росією.
І хоча ситуація з блокуванням російських грошей незавершена, але це “різкий удар під дих Кремля” і яскрава демонстрація того, що сильна професійна опозиція та чесний, незалежний Конституційний суд є дієвими інструментами для протидії корупції найвищого рівня, а також запорука суверенітету та захисту країни від зовнішнього впливу.
Юрій Федоренко, Цензор.Нет
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень