Починаючи з кінця грудня і аж до Водохреща українці святкують. Призупиняється політична активність, настає своєрідне перемир’я між опонентами, народ перебуває в радості від Різдва Христового.
Сьогодні про свята і про будні поведемо розмову з генеральним директором готельно-курортного комплексу «Карпати», двічі міським головою Трускавця (2002 – 2010), очільником Трускавецької міської організації Партії регіонів Левом Грицаком.
– Леве Ярославовичу, як зустріли Новий рік, як відсвяткували Різдвяні свята?
– Перш за все хочу привітати всіх трускавчан з Новим 2013 Роком і Різдвяними святами та побажати їм душевного спокою, впевненості, стабільності, зростання добробуту їхніх сімей, задоволення духовних потреб.
Минулий рік для мене був дуже напружений, тому організм просив відпочинку. Підготувавши все для хорошого святкування, сам я поїхав відпочити і зустріти Новий рік у спокої, на теплій воді. Порибалив, абстрагувався, трохи відпочив. А Різдвяні свята вже традиційно відсвяткував з рідними та друзями, як і щороку.
– Закінчився 2012 рік. Як Ви оцінюєте його в контексті розвитку очолюваного Вами готельно-курортного комплексу, а також стосовно розвитку нашого міста, області, держави?
– В минулому році мені вдалося зробити в «Карпатах» значно більше від запланованого. Щодо міста, то не хочеться про сумне, але у Трускавці я не побачив позитивних змін. Запам’яталися війна міської влади з підприємницьким середовищем, цинізм з бюстом Івана Франка, створення нового базару, де згідно виготовленого проекту мав бути пам’ятник Свободи із розвинутою парковою територією. Пам’ятним є і конфлікт із ЗАТ «Трускавецькурорт» з територію біля музею Михайла Біласа. На вказану територію це підприємство має державний акт на постійне землекористування. Тому доцільно було б, щоб вони своїм коштом зробили там хороший сквер, який би підкреслював центр міста біля міської ради. Ще колись я домовлявся з керівництвом ЗАТ «Трускавецькурорт», що вони за свої кошти встановлять там пам’ятник Івану Франку. В даний час меркантильні інтереси навколо маленького клаптика землі, де знаходиться бюст Івана Франка, який переніс спробу «падіння від старості», гальмують розвиток площі в центрі міста.
Напевно надовго запам’ятається злочинне, на мою думку, поводження з 18 мільйонами гривень, які держава виділила під Євро-2012 на дороги для Трускавця – коли зрізали ідеально відремонтовану проїжджу частину вулиці Суховоля і заасфальтували по-новому. Інакше ніж відмиванням коштів це не назвеш.
Очевидним мінусом для курорту є відміна залізничного сполучення Трускавця з Харковом та Дніпропетровськом.
Що стосується розвитку області, то мені відрадно, що область отримала новий термінал Міжнародного аеропорту «Львів», подовжилась злітно-посадкова смуга, був збудований згідно сучасних світових стандартів новий стадіон, відновлена дорога Стрий – Трускавець. Ці речі мають надзвичайно важливе значення і для Трускавця.
У державі також встановилась стабільність. Радують позитивні показники економічного розвитку…
– Яка подія з минулого року запам’яталася Вам найдужче і чому?
– Подій запам’яталося декілька. Перша – це успішне проведення Чемпіонату Європи з футболу, що показало потужність економіки і організаційну силу влади, яка змогла в такі короткі терміни все це реалізувати, тим самим піднявши імідж України в очах цілого світу.
Друге – це вибори до Верховної Ради України. Тут є дві сторони. Перша позитивна тим, що люди хочуть демократії. Організація чесних та прозорих виборів – доказ цьому. Друга сторона сумніша – це те, що люди не бачать реального шляху до подальшого розвитку демократії разом з економікою, не усвідомлюють, яка політична сила зможе це реалізувати. Громадяни обирають політичні сили, даючи їм мандат довіри і в той же час не мають жодних гарантій щодо реалізації передвиборчих обіцянок тими силами, за якими не було конкретних справ у минулому, щоб можна було об’єктивно прорахувати і перспективу.
Третє – це події в моїй сім’ї: зародження онука, який повинен невдовзі появитися на світ і вже радує мене і родину, а також весілля мого другого сина і пов’язані з цим позитивні емоції і надії.
– Цикл Різдвяно-Новорічних свят закінчився і прийшли будні. В минулому році у «Карпатах» зміни були відчутними: повністю реставровано Зимовий сад, почав діяти лобі-бар, відчувається підвищення рівня сервісу. А що нового слід очікувати в 2013?
– На цей рік також є багато планів. Це подальші реконструкції приміщень, інтер’єрів, фасадів. Працюємо над реконструкцією басейну. Хочу здійснити свою обіцянку перед трускавчанами, яку не вдалося здійснити в зв’язку зі світовою економічною кризою та людським фактором – зробити гарний аквапарк, яким могли б користуватися і мешканці міста.
В планах також розвиток авіапідрозділу для реклами і розвитку інфраструктури курорту. Я знаю, що в зв’язку з цим будуть наклепи опонентів, як було колись із будівництвом кільцевих дорожніх розв’язок у Трускавці, введенням бричок, які були завезені з Польщі, коней ганноверської породи з Калінінграда і т. п. Але це треба робити для розвитку курорту.
Є й ряд інших проектів, які думаємо розпочати втілювати в життя вже цього року.
– А які плани в трускавецького осередку Партії регіонів, якщо це не таємниця?
– Трускавецька міська організація Партії регіонів разом із спонсорами мабуть найбільше вклала грошей у розвиток міста, і до виборів в тому числі. Це дитячі, спортивні майданчики, різні допомоги людям, громадським організаціям. А результати на виборах були неочікувано низькими. Були, звичайно, і об’єктивні помилки центрального апарату. Але була і продовжується стабільність і поступовий розвиток держави, підтримуються соціальні показники, зменшується злочинність. Ось це і будемо роз’яснювати людям.
Будемо і далі надавати допомогу людям, переконувати їх у тому, що Партія регіонів йде до людей з відкритою душею і великим досвідом державного будівництва, що є запорукою успішного розвитку країни.
– Як Ви думаєте, здобуття Трускавцем статусу курорту державного значення, про що так багато говориться, дасть якісь плюси для нашого міста-курорту? Тобто, чи потрібно взагалі цього статусу прагнути?
– Це цікаве питання, яким спекулюють на виборах. Колись цим спекулювали люди, які сьогодні у місті при владі. Сьогодні вони зумисно нічого не роблять для того, щоб такий статус місто отримало. І я їх у цьому не звинувачую. Не тому, що вони хочуть самостійно розпоряджатися землею міста і з цього мати якусь особисту вигоду, а тому, що місцеве самоврядування передбачає вирішення земельних питань на рівні депутатів міської ради. Статус курорту державного значення щодо земельних питань входить у протиріччя з законом про місцеве самоврядування. І це блокувало б багато питань, які мала би вирішувати міська рада.
Окрім того, досвід курорту Бердянськ, який одержав такий статус і сьогодні набагато неприглядніший в порівнянні з Трускавцем, говорить, що з цим немає потреби поспішати. Бюджет країни в наш час ще такий, що не зможе окремою стрічкою фінансувати курорти. Маємо протягом десятиріч дефіцит бюджету. А стан курорту, його популярність, як і популярність кожного окремого санаторію, робить керівництво, його бачення розвитку, плани і забезпечення їх реалізації, хотіння і насамкінець вміння їх реалізувати.
– Довелося почути таку інформацію, що протистояння між Вами та теперішньою трускавецькою владою є фікцією і що насправді Ви доклали багато зусиль, щоб Руслан Козир став Вашим наступником на посту мера Трускавця. Інша ж думка гласить, що таке протистояння є через невиконання якихось домовленостей, які були у 2009-2010 роках між Вами та паном Козиром. Прокоментуйте, будь ласка, ці чутки.
– Протистояння між мною і сьогоднішньою міською владою я не роблю. Я хотів би, щоб цього протистояння не було не тільки між нами, а й між усіма суб’єктами підприємницької діяльності на нашому курорті. На жаль, у деяких людей особисті інтереси переважають над інтересами громади. А особливо погано, коли у людей присутні такі погані риси як корисливість, помста, брехливість.
Я просив Руслана Козира, коли він ставав міським головою, бути преємником у кількох речах:
1. Разом із ЗАТ «Трускавецькурорт» провести роботу з оздоровлення родовища води «Нафтуся». Не дозволити бурити свердловину в першій санітарній зоні охорони «Нафтусі».
2. Продовжити роботи з благоустрою площі Незалежності із встановленням пам’ятника Свободи.
3. Продовжити роботи з реконструкції курортного парку згідно виготовленого проекту.
Це в моєму розумінні зараз найбільше потрібно місту-курорту, щоб залишити його привабливим для туристів. На жаль, мої прохання «виконані» з точністю до навпаки.
– Хотілося б почути Ваш прогноз щодо векторів трускавецької політики в 2013 році. І чи готові Ви йти на примирення з міським головою, якщо він перший подасть руку дружби?
– Я не люблю мати ворогів, готовий з усіма знаходити компроміс. Але про яку дружбу можна говорити, коли мене звинувачують у всіх існуючих та неіснуючих гріхах, палять дачу, кидають гранату на подвір’я, організовують провокацію одержання хабаря, щоб посадити, вигадують, буцімто займаюся наркоторгівлею, скидаю пам’ятник Франку і т. п.
– Вас можна критикувати чи недолюблювати, але навіть найбільші Ваші опоненти відзначають Вашу мудрість, далекоглядність, ділову жилку та вміння вирішувати найскладніші проблеми. Чи можете поділитися таємницею такого свого успіху?
– Це не зовсім скромно, але скажу, бо я є прямою людиною. У вищих навчальних закладах Радянського Союзу глибоко вивчали працю В. Леніна «Роль особи у розвитку держави». Ленін не перший в історії написав статтю на цю тему, роль особи обговорювалася протягом кількох тисячоліть історії людства. А це значить, що часто дуже багато залежить від особистостей. В мірі свого генного єства, освіченості, культури людина може виконувати ту чи іншу діяльність, відігравати ту чи іншу роль.
Колись почув від молодого народного депутата таке: «Коли йшов до Верховної Ради, думав, що 90% часу буду віддавати для держави, а 10% для себе. А виявилося, що на практиці Верховна Рада працює на 90% на персоналії і тільки 10% на державу і її людей».
Це залежить від людських якостей тих, кого ми обираємо. Інше – дай Боже виборцям мати ті якості, які допоможуть зробити правильний вибір.
В своїй роботі я завжди ставив за мету все робити якісно, творити для людей. Завжди боявся, щоб люди в мені не розчарувалися, щоб погано не згадували, хотілося щось залишити після себе. Багато вдалося, хоча звісно були й прорахунки. Потім я зрозумів, що злих язиків не зупинити нікому, таке життя. Але робити намічене, робити добро людям треба, бо це і для наших дітей і онуків, для нашої України. А добро підтримується Богом. Тому і успіх…
– Дякую за розмову.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень