Нещодавно депутат Львівської обласної ради від партії «Фронт змін» Петро Іванишин дав інтерв’ю одному із сайтів, власниками якого є колишні есдеки. Втім, есдеки колишніми не бувають, як і комсомольські ватажки – гадаємо, пан Іванишин це усвідомлює. Вибори на носі, тож готується до них і політсила Яценюка, яку у Трускавці зараз репрезентує цей обласний депутат і водночас виконавчий директор місцевого водоканалу. Тому цілком логічно, що політикани різного штибу активізувалися і нема на то ради.
Вирішив вставити свої п’ять копійок і Петро Іванишин. Це його право – розмірковувати як воно далі буде і повчати інших як треба жити. Воно б і нічого, та відверту «піарнуху» з сайту колишніх есдеків взяли та й розмістили на офіційному сайті ТМР (всупереч Положенню про офіційний веб-сайт Трускавецької міської ради).
Ця публікація не привернула б, можливо, уваги, якби не відверта образа – і то не якоїсь конкретної людини, а всієї професії – професії лікарів. «Лікар не може бути господарником!» – так провокативно звучить частина заголовку цієї заказухи.
«Сьогоднішньою владою покладено дуже хороший почин для перспективного розвитку курорту європейського рівня, й хочеться, щоб людина, яку оберуть на майбутніх виборах, розвивала ці надбання. На жаль, в нас зібралися казнокради, що об’єдналися проти прогресивного міського голови. Їм не подобається такий керівник, який не бере хабарів, не привласнює жодної нерухомості, а хоче служити громаді. Їх це бісить», – аж захлинається пан Іванишин у вищезгадуваному інтерв’ю і додає: «Так, ми всі хочемо заробити, але ж повинна бути якась межа порядності, професіоналізму…». Хотілося б запитати шанованого деким депутата – а як це «казнокради» мають можливість красти із казни, обходячи при цьому (не діляться?) «прогресивного» міського голову? Чому не назвати депутатів-«казнокрадів» поіменно? Хто визначить межу порядності та професіоналізму і чи пан Іванишин часом не стоїть на тій межі – одна нога з одного боку, а друга з іншого? Як казав поручик Ржевський, «ґдє-то мєжду Пітєром і Масквой, напрімєр, в Балоґоє»…
Пан Іванишин впевнено заявляє в цьому інтерв’ю, що «Права воля» купувала голоси виборців по 200 гривень (чоловіче, ти продавався? як не ти, то хто? маєш факти – йди в прокуратуру!), звинувачує місцевих журналістів у веденні гібридної війни (!!!), маніпулює питанням мобілізації опозиційних трускавецьких депутатів. Суцільний потік бруду виливає П. Іванишин не тільки на попереднього мера Трускавця Лева Грицака, а й на можливо майбутнього міського голову – Андрія Кульчинського. Леву Грицаку колишній комсомольський ватажок закидає … зміну політичних поглядів. Мовляв, був колись Лев Ярославович в Аграрній партії, потім у «Батьківщині» і так дальше. Як кажуть, п. Іванишин бачить чуже під лісом, а свого під носом не бачить. Теперішній прем`єр-міністр України Яценюк, в когорті якого «воює» пан Іванишин, був спочатку в «Нашій Україні», далі очолював «Фронт змін», потім пройшов до парламенту від партії «Батьківщина» (ОО – об`єднана опозиція), тепер «висидів» собі «Народний фронт». І ніхто не дорікне «кроликові» зміну політичних симпатій. Хоча заради справедливості варто зауважити, що саме поява слова «фронт» у політичному лексиконі українців мимоволі згідно законів карми спровокувала різноманітні нещастя в нашій державі, у тому числі війну та існування справжнісінького фронту на справжній війні. ВИПАДКОВОСТЕЙ НЕ БУВАЄ: хотіли фронт – маєте фронт. А «кулявлоб» відпочиває та ціни на газ піднімає…
Та повернімося до пана Іванишина та його злощасного інтерв’ю.
«Є ряд кандидатів, яких я особисто не сприймаю на цій посаді», – заявляє чолов’яга і до таких відносить лікаря Андрія Кульчинського.
«Не кожен лікар може бути хорошим господарником і політиком. Пан Кульчинський тричі був депутатом міської ради, проте я не бачив від нього ніяких ініціатив зі стратегії розвитку міста. Нічого не бачив, крім дріб’язкових шпильок під час важливих голосувань…», – бідкається пан Іванишин. Хто не хоче бачити – не побачить…
Якщо порівняти часи керування містом лікаря Лева Грицака та не-лікаря теперішнього мера (його професію важко окреслити – напевно, напівбудівельник, напів-«бізнесмен»), то навіть без зіставлення цифр видно, коли було більше зроблено. Це стосується і ремонту вулиць, і тротуарів, і ремонту дахів, і інвестицій в житлово-комунальне господарство. На мера не вчаться, нема такої професії і нема такого вузу, який випускав би міських голів. Можна бути хорошим лікарем, хорошим вчителем, хорошим юристом і після отримання мандату довіри громади стати або хорошим, або ж поганим міським головою. Це стосується і будівельників. Трускавець є показовим у цьому плані – був хороший будівельник Богдан Матолич – став хороший міський голова Богдан Матолич; був будівельник Р. Козир – став нікудишній мер Р. Козир.
Лікар – професія благородна. Дійсно, не кожен лікар може бути хорошим адміністратором, проте приклад Лева Грицака, якого, до речі, трускавчани двічі (!!!) обирали міським головою, доводить, що лікар може стати дуже хорошим управлінцем. Андрій Кульчинський мером ще не був, проте дивлячись на його професійний ріст та ті позитивні зміни, які пройшли в міській лікарні під його керівництвом, можна вже сказати: такій людині варто довірити керування містом. Звісно, це не означає, що А. Кульчинський – єдиний, хто достойний цієї посади, для прикладу, непогані шанси очолити місто має будівельник Ігор Кісак. Втім, вирішувати, хто ж керуватиме Трускавцем в найближчі кілька років, буде все-таки виборець, а не депутат, обраний за партійним списком неіснуючої вже (чи перемальованої як Фарбований Лис) партії…
Володимир Справедливий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень