Пам’ятаєте рекламу готельного комплексу “Лісова пісня”, в якій спокусливий жіночий голос розповідав про те, як її “вранці будить пісня, лісова пісня”. Так “Лісова пісня” закликала побільше гостей в свої апартаменти. Та от якою ціною її керівництво створило ці умови – зізнаватись не поспішає..
Розвинута інфраструктура, вигідне місце розташування, красиві краєвиди і справжня “лісова пісня”, адже ліс одразу під вікнами – ось ті неймовірні плюси “Лісової пісні”, на які важко не купитись. Додайте ще комфортні номери, послуги готелю, бювет та можливість гуляти лісом – все для того, щоб гості були задоволені і їхали сюди знову та знову.
Я не спроста виділила слово гості. Адже все це робиться виключно для них, переступаючи в цей час через місцевих жителів, плюючи на правила добросусідства, а часом і зовсім порушуючи права містян.
Як влучно написала нам місцева жителька “На самій горі, в мальовничому куточку міста, з’ївши як вовк “Червону шапочку”, виріс гігант, який тепер поліз до лісу. Не за грибами та ягодами…”
Ось так рік за роком апетит цього “гіганта” зростає. Спочатку він забрав в людей “Червону шапочку”, садочок, за яким досі шкодують мешканці сусідніх п’ятиповерхівок. Потім він потрошку почав посувати кордони своїх володінь, а тепер обгородив сіткою ще й добрячий шмат лісу. Ділянка, якою люди звично ходять до дачних ділянок, куди вони ходять по гриби та ягоди, де граються діти і гуляють молоді пари, тепер обгороджена.В ній поки що залишаються відкриті проходи, однак гарантії того, що її не закриють від людей повністю немає.
Подейкують, що ліс був переданий “Лісовій пісні” в довготривалу оренду на 50 років. Відповідно до закону України лісові сервітути(речові права на користування чужим майном, тут – природними лісовими ресурсами, власністю Доброгостівського лісництва) підлягають державній реєстрації згідно із ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Наразі невідомо, які саме пункти прописані в договорі оренди і чи існує він взагалі, оскільки ми його досі не бачили.
Доріжки в лісі співробітники “Лісової пісні” викладають щебенем. Сусіди подейкують, що там буде щось типу “розважально-відпочинкового парку” для мешканців готелю. В той час як пересічні трускавчани залишаться по той бік огорожі, поблизу своїх стареньких хрущівок, де немає навіть нормальних подвір’їв чи майданчиків.
“Сама ця огорожа морально давить на мозок людей! – зізнається мешканка однієї з п’ятиповерхівок. – Для чого це робити? Вони ж і раніше могли користуватись цим лісом, гуляти в ньому, як і ми. А тепер вони відгороджуються. Так не має бути!..” Складається враження, що трускавчан хочуть в черговий раз принизити багатії, яким немає до міста та його громади ніякого діла. Мовляв, знайте своє місце, а сюди вам – зась! Тут еліта відпочиватиме…
Але вони ймовірно просто забули, що місто цій еліті не належить. Як не належить і цей ліс і всі багаті природні надра, якими вони виграшно користуються от уже скільки років поспіль. Гості приїдуть і поїдуть, а місцеві люди завжди залишатимуться тут, по сусідству. Їх потрібно поважати та рахуватися з їхньою думкою. І бодай щось та бодай колись зробити для них.
Р.S. Якщо керівництво “Лісової пісні” вийде на зв’язок та погодиться підтвердити чи спростувати цю інформацію, представивши відповідні документи, – чекайте продовження матеріалу.
Ніна ФЕДЬКО
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень