У Дрогобичі хочуть відновити пам’ятний знак Лицаря. Так коротко можна б охарактеризувати другу частину Дискусійного клубу Дрогобича, який проходив 11 квітня 2013 р. 14 травня 1916 року, через рік після звільнення Дрогобича від російських царських військ, в Дрогобичі постав дерев’яний пам’ятний знак Лицаря. Знак не тільки мав нагадувати мешканцям міста про історичну подію, але й був символом милосердя. Також біля Лицаря відбувалися різноманітні масові заходи, віче та інші урочистості, адже Лицар був споруджений на постаменті, до якого вели 5 сходинок і виступати перед громадою з такої імпровізованої трибуни було досить зручно.
Поволі наближається сота річниця подій І світової війни. Наступного року – рівно 100 років від її початку. Під австрійським пануванням Дрогобич був містом, в якому тісно перепліталися українська та польська культури. Як не дивно, але в ідеї спорудження знаку Лицаря були єдиними два ворогуючі на той час народи – українці та поляки. В Галичині було встановлено три пам’ятні знаки Лицарю – у Львові, Перемишлі і власне в Дрогобичі.
Одним з ініціаторів спорудження пам’ятного знаку Лицаря в Дрогобичі є знаний громадський активіст Хосе Турчик. Об’єднати навколо цієї ідеї Хосе Йосипович прагне всі громадські організації краю. Месидж Лицаря той же, що і в часи далекої Австро-Угорщини – заклик до милосердя. Пан Хосе зауважує, що ідея може не сподобатися … церкві, адже частина пожертв може «кочувати» саме сюди. Є механізм, досить прозорий, як використовувати ці пожертви. Наразі пам’ятний знак сам потребує пожертв на його спорудження. Не виключено, що це може бути вже не дерев’яний, а бронзовий Лицар. Є готовий проект встановлення Лицаря, причому вже затверджений Художньою радою. В час, коли місто навряд чи здатне профінансувати зі скарбниці цей проект, втілити його в життя може громада. Такий крок сприятиме її виходу зі сплячки, вважає Хосе Турчик.
Додаткову інформацію про Лицаря озвучив відомий дрогобицький краєзнавець Роман Пастух, автор ряду популярних книг на історичну та краєзнавчу тематику. Інші присутні теж висловилися з приводу функціонального статусу Лицаря. Хотілося, щоб цей проект політичні сили не пробували перетворити в антиросійський, антипольський чи з якимось ідеологічним забарвленням. Приклад невинного пам’ятного знаку на честь 500-річчя Грюнвальдської битви, який так і не постав у Дрогобичі, є досить показовим. Польська громада мала намір встановити пам’ятний знак в честь битви, в якій за свою волю пліч-о-пліч билися ляхи та русини, морави, богемці та інші слов’янські народності. Та сприяння справі тодішнього мера Миколи Гука без узгодження з депутатським корпусом, без громадського обговорення стало ведмежою послугою Миколи Петровича. Дрогобич так і не дочекався пам’ятного знаку в честь 500-ліття битви 1410 року на Зеленому Полі.
Варто зауважити, що пам’ятний знак Лицаря, якщо такий постане в Дрогобичі, має шанс стати важливою туристичною точкою, зауважує Хосе Турчик. Іноземці найбільше запам’ятовують те, чого не мають у себе. Їх, для прикладу, не так захоплює монументальна велич дрогобицького костела та дзвіниці біля нього (оборонної вежі), вони з жалем поглядають на руїни синагоги, навряд чи їм цікаві виставки сучасного малярства в дрогобицьких музеях. А от церква святого Юра чи солеварня – те, чого в себе вони побачити не можуть, бо цього попросту нема ніде. Щось подібне може бути і з Лицарем. Звичайна фігура плюс легенда плюс добрий екскурсовод – і Дрогобич може залишитися в пам’яті туристів як місто лицарства та милосердя, хоча таким насправді не є…
Володимир Ключак
P.S. А для тих, кого цікавить більш детальна історія дрогобицького Лицаря, пропонуємо ознайомитися з матеріалом нашого колеги Юрія Федчака, дрогобицького журналіста. Його стаття «Дрогобицький Лицар волі – українська статуя Свободи?», в якій подано уривок з книги Володимира Садового, була опублікована на сайті «ДрогобичІнфо» ще в травні 2011 року.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень