В нашому краї можна зустріти безліч людей, які мають багато цікавих історій, досягнень. Серед них чимала кількість обдарованої молоді. Отож, знайомтеся, сьогодні у нас в гостях переможець Всеукраїнського конкурсу імені Тараса Шевченка (2012), дрогобичанка Марта Приріз.
– Марто, коли ти зрозуміла, що писати – це твоє?
– Це трапилось десь у 2010. Саме тоді я почала писати ще й першу прозову книгу, яка на даний момент дописана.
– У тебе дуже чуттєва проза. Не віриться, що просто вкладаєш душу. Які ще складники присутні у твоїй творчості?
– Здатність відчувати світ (на такому рівні, як мені поки вдається) та вміння помічати щось прекрасне, що оточує мене щодня: посмішки незнайомих людей, ранкові трамваї, які прорізають ранки своїм дзижчанням, сонце, яке засліплює очі…
– Якось ти написала: «Дрогобич – там, де мама». Чи існує Дрогобич там, де ти? І яким він є для тебе?
– Рік тому я прочитала слова: «Міста живуть в нас. Міста обирають нас, хоча люди думають, що все навпаки!» Цілковито погоджуюсь з цим твердженням. Дрогобич живе в мені, бо я прожила в ньому цілих 16 років. Хай там як, але це місто суттєво вплинуло на моє становлення та світосприймання. Я насправді дуже рада, що народилась та провела тут стільки років, бо Дрогобич – це хоч і маленьке, але доволі затишне місто зі своєю атмосферою та загадками. Для мене рідне місто завжди залишиться близьким та таким, до якого хочеться повертатись. Дрогобич – це справді там, де мама, там, де відчуття, що тебе чекають твої рідні люди та рідні місця, тому – однозначно – місто прекрасне.
– Дрогобич впливає на твою творчість?
– Дрогобич дуже впливав на мою творчість, коли я в ньому жила. Перші оповідання, вірші були написані тут, на час навчання в школі та ліцеї. Але зараз, якщо відверто, на мене найбільший вплив має Львів: тут я живу, навчаюсь, кохаю, роздумую, втрачаю… Тому зараз творчість навіяна більшою мірою саме затишним Львовом.
– Як ти борешся з критикою?
– З критикою борюсь по-різному. Об’єктивна критика допомагає, а от необ’єктивна змушує всміхнутись та все одно творити.
– Хто для тебе авторитет слова?
– Я багато читаю, але зустрічаю мало книг, які “врізаються” в душу, проростають там чимось світлим. В моєму житті було кілька книг, які мене змінили. Можливо, їхніх авторів і вважаю «майстрами» прозового слова. Це «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, «Королівство» Галини Пагутяк та «Репортаж з петлею на шиї» Юліуса Фучика. Перші дві були прочитані мною ще в дитинстві, а остання – минулого року. Є багато людей, в яких я чомусь вчуся, але для мене не існує беззаперечних авторитетів. Наявність таких суперечила б моєму світобаченню.
– Яким, на твою думку, є творче середовище Дрогобича?
– Творче середовище Дрогобича поки що не є сталим, сформованим, але мої знайомі активно працюють над тим, щоб об’єднувати молодих поетів, письменників, музикантів. Для цього організовують різного роду літературно-музичні читання, які започаткувались у 2012-2013 році.
– Твій рецепт молодим початківцям-письменникам.
– Творіть та будьте самі для себе найсуворішими критиками – так ви точно чогось досягнете!
– І, наостанок, можливо абсурдно, але… Хто така Марта Приріз?
– (сміється) Емоційна дівчина, яка вірить, що світ можна змінити, а також пише вірші, пише прозу, вчиться на практичній психології та журналістиці. Дуже сподіваюсь, що з мене вийде щось добре.
Коротка довідка «Трускавецького вісника». Марта Приріз народилася 24.04.1994 р. у Дрогобичі. Мешкає і навчається у Львові (студентка Львівського державного університету безпеки життєдіяльності та ЛНУ ім. І.Франка. Писати почала з 3-го класу. Серйозно зайнялася творчістю з 2010 року. Більшу частину творчості складають вірші. Переможець Всеукраїнського конкурсу імені Тараса Шевченка (2012), ІІ місце у конкурсі молодіжної поезії пам’яті Леоніда Кисельова (2012). На даний момент має написану прозову книгу – «Жити з розплющеними очима».
Розмовляв Олег Стецюк
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень