Нещодавно у Трускавці появилася триголова гідра. Ні-ні, це не якийсь новий вид кишковопорожнинних і не казковий персонаж, це не Медуза Горгона і не щось, що пов’язане з гідравлікою. Трускавецька гідра – це новостворена опозиція, дія якої спрямована проти всього того хорошого, що чинить наша трускавецька влада. Невеличкий блочок зібрав три пальці в кулачок, але виходить радше дуля, яку намагаються всунути простим обивателям під виглядом золотих гір, які будуть обіцятися, ба обіцяються вже. Троє нестарих осіб чоловічої статі, які встигли засвітитися в трускавецькій політиці і кожен з яких у свій час був у чинного мера Лева Грицака мало не блюдолизом, вирішили спільно спихнути з крісла того, хто не дає їхнім апетитам розігрітися поза межі пристойності. Диву даєшся, наскільки в людей буває коротка пам’ять – тут горою стояли за теперішнім мером, а тут самим захотілося того меду, що є попереду, тобто на виборах, коли б вони не були. Окремі з голів цієї гідри де лише не побували, а основа цієї чудо-звірини ще та, як то кажуть, кагебістська.
Взяти хоча б для прикладу метушню навколо землі біля залізничного вокзалу, яку постійно збурює одна з новостворених газет міста. Ніби так все файно пишеться, а насправді замовником статей і мало не власником газети є людина, котра теж там землю має, правда, зареєстровану не на себе, а на підставну фірму. Цей панок так хоче, щоб газета не пропала, що навіть до Дрогобича у пошуках інвестора не полінувався з редактором поїхати. І забуваються при цьому оборудки з тою ж землею до того часу, поки з депутатства не попросили…
Як казав один середньовічний учений-філософ Нікколо Маккіавелі, мета виправдовує засоби, так воно і є. Принаймні для новоспечених опонентів мера Трускавця. Їхня мета – хоч по трупах пролізти до влади, в дію вже пішли погрози і обіцянки, підкупи та інші кроки, спрямовані зміцнити позиції, які далеко не потужні. Навіть найбільші опоненти Лева Грицака навряд чи захочуть підтримати одного з трьох молодиків, у яких рильце в пушку. Надто добре пам’ятаються справи кількарічної давнини. Розраховувати вони можуть лише на ту частину плебсу, яка поведеться на пустопорожні обіцянки і яка ніколи толком не хотіла розібратися зі станом справ у трускавецькій політиці.
Задурювати людей будуть, звісно ж, всіма можливими способами – брехлива реклама, показна побожність (пригадується притча про вовків в овечих шкурах), пакуночками та інтригами, плітками, які можуть зашкодити реальним опонентам чинного мера. Інколи диву даєшся, настільки жадоба влади може осліпити і захопити людину, що вона душу свою ладна запродати нечистому і служити цьому лукавому до кінця своїх днів, лише б посісти СТАНОВИЩЕ в суспільстві, хоча б в такій невеличкій трускавецькій громаді. Минуле при цьому реально приховується, а намагання показати «добрі справи» може викликати радше сміх та співчуття, ніж повагу. Правда, сміх цей буде крізь сльози, бо сумно, що докотилися ми, панове, до того, що навіть порядного опонента не можна виставити на майбутніх виборах діючому меру. Не тому, що він не влаштовує, а так, задля демократії, щоб дійсно було з кого вибирати. А то поглянеш – тьху, начебто хтось наврочив, за кожним так і ввижається як не його старший родич, так його старший друг, від якого верне та на вулицю тягне, вибачте за слово.
Але не тільки в кандидатах на мера справа, приємно буде поспостерігати, хто ж ітиме і в депутати, особливо коли вибори будуть на мажоритарній основі. Чи не ті, хто вже штани попротирав, а навіть для свого будинку нічого путнього не зробив? Чи не ті, хто вже вицвів від частого перефарбовування – то був червоний при СРСР, потому зелений чи фіолетовий при Кучмі, далі спомаранчевів, а тепер ледь не голубий, така синюшність проявилася? Чи не ті це, хто мав серце і червоне, і жовто-чорне, і смугасте, і яке лиш не вигідно в даний момент? Чи не ті це багачики, що думають, що і цього разу куплять за пляшку чи десятку (тепер вже може й за п’ятдесятку – сотку, інфляція-бо), та може й куплять, ми ж любимо продаватися?
Звичайно, і в Верховну Раду потрапляють безграмотні юристи та всюдисущі «науковці від усього», що вже тут говорити про маленький Трускавець. З осені розпочнеться, бо влітку направду не до агітації чи контрагітації буде – по-перше, ніхто сильно не дослухається, гарячий ж бо час, а по-друге, і самим треба заробити-підробити, бо грошей на вибори піде ой піде. Ось таке коло замкнене виходить, та й добре, трохи народ відпочине від дармових газеток в скриньки з календариками серед року і заяложеними вітаннями від «свіжих» людей, нової крові в політиці. Але ж бо ці люди такі свіжі, як та риба чи курка в супермаркеті, що по кілька раз її, нещасну, перезаморожують та наклейки-етикетки переклеюють, так і тут – молоді та давні, називається.
Триголова гідра – поняття умовне і як сказав один депутат, головне в статтях на віснику (і казочках) не знайти себе. До осені розстановка сил ще може так змінитися, що сьогодні нікому і не снилося, окремі «елементи» опозиційної гідри знову можуть повернутися до дуполизтва (чи блюдолизтва, якщо ви пуританин), при тому, що дехто з теперішніх «мовчунів» (які поводять себе досить спокійно) заворушаться, наче їм осине жало кудись шпигнуло. Літо, яке в нас попереду, нагадуватиме затишшя перед бурею, гриміти й блискати зачне восени – це при умові, що вибори в березні одинадцятого року. Якщо ж би так їх перенесли аж на осінь 2012 (після Євро), то тоді «не тратьте, куме, сили», вже й так в декого фальстарт настільки забрав грошей, що папік пальчиком починає посварюватися – результату ж то нема.
І можна скільки завгодно шилом погрожувати, тим більше коли цим «шилом» є не прізвище реального опонента Лева Грицака, а псевдо того, хто мало не хуліганські написи на парканах, чи то бігбордах протиставляє реальній роботі. Не хочеться топтатися по дійсно щирих людях, жаль лише їхнього невміння тверезо оцінити ситуацію та відділити добро від зла, зерно від полови, демагогію від добрих діл. Хочеться вірити, що з часом «Шило від Шила» не перетвориться на ексклюзивний варіант бумерангу, який повертається до того, хто його запускає, а буде своєрідним «Перцем» не лише для влади, але і для тих, хто хоче знову повернутися, втративши її.
Насамкінець скажемо, що народ навряд чи віритиме слізним благанням повірити, навряд чи реагуватиме на те, як молоді патріоти рватимуть на собі сорочку від Ґучі чи Версачі і проситимуть обрати їх, націоналістів, прагматиків, чесних бізнесменів та незаплямованих справедливих непорочних правдолюбців. «Всі вони одним миром мазані», саме так відгукуються про тих, хто хоче за допомогою будь-яких засобів пролізти до корита. В цьому є і мінус, бо до всіх зараховують і тих нечисельних порядних людей, які дійсно хотіли б попрацювати на користь громади, а не тільки на своє особисте збагачення. В битві титанів люди не були задіяні, хочеться вірити, що так не буде в битві з Горгоною. В казках завжди герой перемагав змія – і триголового, і шести, і дев’яти, і навіть дванадцятиголового, а от як в реальності – почекаємо. І не спішімо критикувати чинну нашу владу, бо хто спішить, той людей спішить. А по-друге, мало хто собі уявляє, ХТО може прийти на її місце. Краще вже один з принципами, ніж кілька без них.
Андріан Марічик
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень