Володимир Сабат, колишній заступник начальника Дрогобицького МВ: «Міліція завжди залишалася в полі зору критики».
Степан Сабат, екс-міліціонер: «За спокій громадян, як і за все інше, треба платити».
Роман Ілик, кандидат у депутати ВРУ: «Сьогодні міліція виконує не свої функції, а завдання політичної сили, яка зараз при владі».
Олег Косик, представник Центру громадських ініціатив: «В міліцію потрапляють без освіти, без досвіду і їх ніхто не контролює; хто хоч раз зіткнувся з діяльністю правоохоронних органів, той назавжди пам’ятатиме це надзвичайне лихо для своєї родини».
Олександр Магльона, голова Асоціації «Нові Горизонти»: «Бандитсько-олігархічні угрупування сьогодні захоплюють владу і їм потрібний принижений, безправний міліціонер, на якого можна нацькувати громаду».
Михайло Ваврин, полковник у відставці, колишній начальник Дрогобицького МВ ГУМВСУ, депутат Дрогобицької міської ради: «Ядро фахівців міліції вимите».
Віталій Кахній, екс-начальник Трускавецького МВ: «Третину злочинів розкривають самі потерпілі».
Богдан Волощук, адвокат, голова ТМО партії УРП «Собор»: «Проблеми міліції не можна розглядати окремо від проблем суспільства».
Зараз в українській системі правоохоронних органів працює приблизно 350 тисяч чоловік, на початок 1990-х ця цифра складала тільки 90 тисяч. В результаті реформи правоохоронних органів планується скоротити від 30 до 40% теперішнього складу органів МВС. Та от чи не скоротять професіоналів, чи не стане ця реформа черговою чисткою рядів? За президентства Ющенка багато професіоналів покинуло міліцію після слів міністра Юрія Луценка, що треба підвищити пенсійний вік для них, бо, мовляв, це здорові «мужики». Але життя міліціонера – постійний стрес, він навіть будучи вдома – на роботі. У нього нема ночі, нема неділі, нема Пасхи чи Різдва, це – покликання. Але це стосується не кожного міліціонера.
Термін «міліцейські проблеми» можна розуміти двояко – і як проблеми всередині структури МВС, і як проблеми у стосунках з міліцією. Про те та інше, а також про причини та шляхи вирішення, а фактично виправлення ситуації з тими, хто нас береже, говорили 9 червня на черговому засіданні Дискусійного клубу в Дрогобичі.
У вступному слові ведучий проекту «Дискусійний клуб» Анатолій Власюк зазначив, що до міліції у нас ставлення досить неоднозначне. З однієї сторони, знаємо, що в міліції можуть образити, навіть побити, а були випадки, що і вбивали. Окрім того – вимагання хабарів, «кришування» наркоторговців, співпраця з криміналітетом. Проте в міліції працюють і порядні люди, для яких честь офіцера – не порожній звук.
Участь в дискусії взяли кандидати у депутати ВРУ – Роман Ілик та Микола Тустановський. Мав бути іще один – правоохоронець зі стажем Михайло Янковський, але в зв’язку з поїздкою до Києва він був у цей день відсутній.
Серед ветеранів МВС, які взяли активну участь в обговоренні проблеми, були Василь Попович, екс-начальник міліції Дрогобицького району та колишній заступник начальника міліції міста Дрогобича, полковник, Віталій Кахній, колишній заступник начальника міліції в Дрогобичі, а вийшов на пенсію з посади начальника міліції міста Трускавця, підполковник, Володимир Лазунда, голова Ради ветеранів Дрогобицького міськрайонного відділу міліції, а також Степан Сабат, Володимир Сабат та інші.
Експертом виступив Михайло Ваврин, полковник міліції у відставці, екс-депутат обласної ради і теперішній депутат Дрогобицької міськради, людина авторитетна та шанована як правоохоронцями, так і людьми цивільними. Михайло Васильович підняв досить злободенні теми – матеріальне забезпечення правоохоронців, кадрова політика, моральність. Підтягнутий кадровий офіцер не може спокійно дивитися, як теперішні міліціонери постійно курять на проїжджій частині, а про профілактику злочинності взагалі забули. Одна з причин цього – їх завантажують величезною кількістю звітів, на підготовку яких іде маса часу.
Присутні не могли оминути своєю увагою і теми об’єднання міського та районного відділів міліції в Дрогобичі, подискутували, чи варто без системних реформ правоохоронних органів просто перейменовувати міліцію на поліцію, чи начальника міліції міста мають обирати чи призначати, чи має міська міліція бути підконтрольною місцевій владі. Полковник Василь Попович пригадав, що об’єднання двох відділів (міського та районного) в Дрогобичі вже проходило в 2000 році. Певною мірою цей крок був виправданим – доказом служив хоча б факт, як правоохоронці міста, виявивши труп задушеного таксиста, просто перетягнули його на кілька метрів, щоб той опинився на районній території – таким чином неприємну справу зі своїх плечей вони скинули. Вбивство священика в Модричах по сьогодні не розкрито (правоохоронці на місце злочину прибули тільки через кілька годин), як і ряд інших резонансних справ того часу. Об’єднання двох відділів у 2000 році завершилося тим, що начальником міліції стала людина з педагогічною освітою, а його заступником – людина, котра до того часу працювала тільки в ДАІ. Гадаємо, що не варто пояснювати, яким чином це «покращило» роботу дрогобицьких правоохоронців. Та, на думку Василя Поповича, якщо не варто було тоді об’єднувати міську та районну міліцію, то так само не варто було бездумно і роз’єднувати її в 2005 році з приходом міністра Юрія Луценка. А тепер щось говорити запізно, адже рішення вже прийнято, є відповідна постанова Кабінету міністрів. Як є і новий начальник дрогобицької міліції, полковник Василь Овчаренко з Полтавщини, котрий на засідання Дискусійного клубу був запрошений, але і сам не прийшов, і нікого з заступників не прислав. Це призначення, до речі, викликало певне обговорення в середовищі колишніх міліціонерів (хоча кажуть, що колишніх міліціонерів і не буває). Говорили, що це «парашутист», котрому дадуть тут квартиру і який нічого не покращить, не ввіллється в колектив, а тільки дезорієнтує його. Втім, пригадали, що кожен новий начальник обласного ГУ МВС робить ротації кадрів. Оскільки новий начальник обласної міліції з Полтавщини, то і на Дрогобиччину призначив земляка.
Часто під час дискусії лунало протиставлення теперішньої міліції та тої, яка була в радянські часи («за Брежнєва») та в 1990-х. Ділові та моральні якості тоді, кажуть, були на порядок вищі. В Дрогобичі – особливо, а хто не хотів працювати чи був помічений у зв’язках із злочинцями, той звільнявся чи переводився до Самбора та інших міст. Раніше міліція мала значно більше функцій, включаючи і репресивну роль, а тепер в окремі структури виокремилися державна служба охорони, державна служба покарань, міграційна служба, не виключено, що скоро буде створений окремий слідчий комітет. Таким чином зараз міліція – це карний розшук, дільничні інспектори та патрульно-постова служба. Але головне завдання міліції залишилося те ж – оберігати спокій наших громадян від ворогів внутрішніх, як його оберігають від ворогів зовнішніх наші військовики.
Територія району – 1200 квадратних кілометрів, це більше, ніж площа деяких європейських держав. Забезпечувати порядок нелегко на такому обширі, але якщо вже об’єднання пішло міста та району, то тоді потрібно не залишати окремими анклавами-«апендицитами» Бориславський та Трускавецький міські відділи міліції, вважають ветерани внутрішніх справ. Принаймні в оперативній роботі повинна бути не просто координація, а єдина структура, тоді як по інших галузях (наприклад, служба дільничних інспекторів) можна було б залишити діючі відділи, а навіть створити окремий відділ для Східниці та прилеглих сіл Майдан, Новий та Старий Кропивник та інших.
Інколи проблеми не могли вирішити місцеві правоохоронці і тільки приїзд київських спеціалістів зрушував справу з мертвої точки. За приклад наводилися крадіжки авто в 2005-2007 роках. Бандити спокійно жили в дрогобицькому готелі «Тустань», викрадали автівки (найбільше потерпав курортний Трускавець, хоч не шкодували і Дрогобича), ділилися грішми з працівниками місцевої міліції (може навіть і з кимось із керівництва – хто там знає) і жили безбідно, як кажуть, приспівуючи. На це ніхто не реагував аж до приїзду київських правоохоронців – і тільки після арешту двох бандитських угрупувань питання затихло, розповів полковник Василь Попович.
Цікавий факт до цього додав і екс-мер Борислава Микола Тустановський. «Мені як міському голові, працівники міліції погрожували так: «Буває, що звідси й не виходять», – сказав він і запропонував, щоб призначення керівництва міліції проходило через міськвиконкоми або якимось іншим шляхом, щоб міліція не була структурою, яка зовсім не підпорядковується місцевій владі. Та не всі з цим погодилися. Степан Сабат, зокрема, сказав: «Тепер кожен хоче мати міліцію в ручному управлінні; будь-кого можна вигнати, розтоптати, змішати з болотом, хоча людина поступає правильно, за велінням совісті» і акцентував свою увагу на потребі захисту міліціонера. За приклад наводився приклад інших країн – пан Сабат розповів про соціальний пакет для поліцейського в Німеччині, а Тарас Гентош за приклад навів Грузію, де була політична воля не тільки говорити про реформу правоохоронних органів, але і успішно здійснити її належним чином. Натомість Володимир Кондзьолка розповів про реформування муніципальної поліції у Варшаві (Польща), фінансування якої здійснює місцева територіальна громада. Та в наших умовах це здійснити фактично неможливо – зауважили інші виступаючі.
Тему захисту ветеранів органів МВС підняв Володимир Лазунда, він висловив жаль з того приводу. що їхній досвід, на жаль, не затребуваний керівництвом міськвідділу. Не надто задоволені ветерани МВС і нещодавніми підвищеннями пенсій, бо сталося, як завжди – у кого пенсія була низька, тому фактично мало що її підвищили, або й не підвищили взагалі.
Комітет Верховної Ради України з забезпечення правоохоронної діяльності очолює народний депутат Віктор Швець, колишній помічник Генерального прокурора України. Його помічником-консультантом є Роман Ілик, котрий дещо привідкрив завісу планів реформування не лише міліції, а правоохоронних органів в цілому. За основу концепції взято європейську модель департаментів. Майбутнє міністерство поліції (саме така мала б бути назва) очолюватиме політична фігура. Присутні міліціонери занепокоїлися, щоб, бува, правоохоронцями не керували гінекологи, а далі запитали кандидата в депутати, хто ж «Батьківщину» напоумив у список взяти генерала Василя Пісного. Роман Ілик відхрещувався як міг: у об’єднаній опозиції вісім політичних сил і кожна з них когось та й рекомендувала у список. А пана Пісного рекомендував «Фронт змін», тож «Батьківщина» не може відповідати за нього чи гарантувати щось у цьому випадку. Щоб не заводити кандидата на слизьке подібними запитаннями, присутні перейшли до загальної критики того, що тепер відбувається в країні. Олександр Магльона застеріг: «Якщо зараз приведемо до влади банду, то це буде абсолютно наша вина» і згадав, що кілька років тому у списках Ющенка та Януковича була однакова кількість бандитів. Згадали теж, що екс-мер Дрогобича бандита називав меценатом. Пригадали ті часи, коли слова «мєнт» ніхто не вживав, а до міліціонерів ставилися з повагою.
А доповненням недоказаного обережних у висловлюваннях представників політичних сил та громадських організацій став виступ фермера Ярослава Бігуняка: «Два місяці до виборів – війна почалася. Тут було багато плачу, заяв, прохань. Окупаційній владі не потрібна розумна, освічена і високоморальна міліція, а тупі, обмежені люди, які будуть виконувати накази. Поки ми не виженемо окупантів – ніякого добра, ніякого покращення не буде».
На нашу думку, цей виступ є яскравим свідченням того, що з демократією та свободою слова в Україні ще не все втрачено. Якби було інакше, то пана Ярослава одразу б забрала обговорювана міліція. Втім, про які обговорення взагалі б могла бути мова при «диктатурі», «режимі» чи «окупації»? Народ має ту владу, на яку заслуговує, а хіба не народ дав мандат довіри Віктору Януковичу, Партії регіонів та тим політичним силам, які випродукували таку величезну кількість парламентських «тушок»?
Втім, політичні питання 9 серпня все ж старалися обходити стороною, а стосовно міліцейських проблем, то вирішили підготувати свої пропозиції для подання у вищі органи влади. Тільки чи послухають у державі думку досвідчених дрогобицьких правоохоронців, нехай і колишніх?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень