/Звернення народного депутата України, голови Львівської обласної організації Партії регіонів Петра Писарчука до виборців Львівщини/
Важко достукатись до розчарованих, зневірених сердець. В переважній своїй більшості народ, якому Господь дарував незалежну державу, не хоче або не вміє скористатися отриманою свободою.
Як виявилось, бути вільними інколи важче, ніж рабами. Свобода вимагає великої праці над собою, великої відповідальності перед Україною і, в першу чергу, за свою родину, дітей та онуків.
Ще дуже мало з нас і розуміють, і готові до цього. Вкрай повільно народжується розуміння, що не можна любити державу «за кусень сала», а треба працювати, щоб вона не спала. Не має майбутнього та держава, громадяни якої вимагають тільки «дармових молочних рік» і дуже мало переймаються тим, що вони зробили для своєї держави. А робити потрібно ще дуже багато. Відремонтувати пліт чи балкон з під’їздом, кинути красти чи випивати і багато чого іншого. Ми абсолютно не маємо шансів збудувати красиву державу, якщо не позбудемось своїх пороків.
Не можна весь час звинувачувати державу, коли ми самі зневажаємо, обдираємо один одного, вражені заздрістю і безкультур’ям.
Не витримує критики теза, що ми хороші, а влада погана, — бо це наша, а не окупаційна влада. Так якби ті, хто обложив нас хабарами, переслідує, щоб знищити бізнес, не ходили до наших шкіл і церков, не носили вишиванки і часом чи не найголосніше кричали про свою любов до України.
Як казалив нас у селі, ми переймаємось чужим під лісом, а свого не бачимо під носом. Можливо, дійсно, перш ніж перейматися київськими чи донецькими проблемами, слід потрудитись, щоб наша місцева влада явила Україні приклад жертовного служіння своєму краю і своїм землякам.
По собі знаю, що на наших рідних теренах не завжди в пошані ті, хто дає роботу, хто сам не байдикує і іншим не дозволяє. Часто-густо ми схиляємось перед тими, хто має чин і великі гроші не за рахунок праці, а за рахунок «калиму» чи зловживання своїм службовим становищем та владою.
Держава тримається не на них, а на тих, хто оре, сіє, будує і виробляє, хто створює робочі місця і платить податки.
При вході в один із найпрестижніших навчальних закладів Європи написані слова: «Тут дають знання, а не розум». Освічених, балакучих, крикливих в українській політиці надлишок, а от розумних – явно бракує.
Знання і розум – це різні речі. Тому дуже важливо навчитися давати дорогу талантам у школі, вузі, на виробництві, у владі. Розумні, на відміну від освічених, як правило, тримаються у тіні, не йдуть у владу або роблять це дуже обережно. Ось чому слід пам’ятати, що ті, хто красиво говорять, не завжди покликані Богом у владу. Він дав нам право вибору, а навчитися цьому маємо самі.
А тим більше жодною бідністю не можна пояснити чи оправдати, що під час виборів цим даром вільного вибору дехто з нас пробує торгувати. Бідність духовна і є першопричиною злиденності матеріальної.
Дехто з вас подумає: «Добре йому говорити, сидячи на купі грошей». Вони мене не почують. Звертаюсь до тих, хто хоч трішечки захоче зрозуміти. Значну частину свого життя я прожив не в кращих умовах, ніж більшість із Вас. Мені дано зрозуміти справжню ціну грошам. Вони дали не тільки достаток моїм рідним,а й мені можливість залишити по собі, сподіваюсь, добрий слід на землі. Гроші стали і причиною страждань, і болю, в першу чергу, моєї покійної мами, змусили мене в мирний час пройти фактично фронтовими дорогами. Але тримають мене сьогодні не вони, а велика відповідальність перед людьми, котрі далеко не завжди мене розуміють, осуджують мої вчинки, на добро не завжди відповідають вдячністю. Але це мій хрест, моя дорога, яку маю пройти, доки мені буде дозволено.
Тому прошу строго не судити, коли Ви чуєте від мене те, що Вам не до вподоби. Я роблю це не задля власної вигоди. Кажу щиро, що досита наївся цього депутатства, не потребую більших маєтків. Вже б сьогодні я віддав їх, якби бачив кому, хто не загубить тої великої праці багатьох людей, що повірили мені в найважчі часи мого життя.
Звертаюся, бо вболіваю, як і Ви, за Україну, але бачу загрози її майбутньому трохи в іншому, ніж більшість із Вас. Не буду детально на них зупинятися, лишень закликаю Вас відважитись проголосувати не так, як завжди.
Оглянімось довкола. Світ потрясають війни, голод, спад економіки, безробіття. В багатьох благополучних країнах пенсії стрімко падають, а не зростають.
Переважна більшість із Вас також не мають підстав бути задоволеними своїм становищем в рідній державі. Але все пізнається в порівнянні. Тому що ми мали вже не одну можливість переконатись в тому, що зміни, в тому числі і влади, не завжди виправдовують сподівання народу.
Бо ті, хто нині так завзято критикує Президента Віктора Федоровича Януковича і уряд, просто повинні б мати хоч трішечки совісті. Зовсім недавно при їхньому керівництві Україну штормило як політично, так і економічно. Якби не вжиті за останні два роки заходи, то не те що зганьбили б Україну перед Європою з футбольним чемпіонатом, а мали б усі шанси оголосити державу банкрутом.
Дуже важко пливти проти течії. Але на Львівщині є вже немало молодих місцевих політиків, які намагаються це робити, розуміючи, що течія не туди нас несе. Давайте підтримаємо їх. А мине небагато часу –порівняємо і спитаємо за все.
Мені б дуже не хотілося, щоб мій рідний край і після цих виборів був в опозиції, в першу чергу, до розбудови його економіки, соціальної інфраструктури, покращення життя людей, тому що Партія регіонів, судячи з даних соціологічних опитувань, знову формуватиме більшість в українському парламенті.
Ніхто і ніколи, а тим більше жодна партія, не нав’яже нам того, що нам недовподоби.Біда в тому, що вподобання громадян нашої держави в різних її регіонах різняться.
Облишмо те, що нас роз’єднує, на потім, а об’єднаймося навколо ідеї розбудови потужної української господарки. Саме в цьому вбачаю гарантію незалежності України, її європейського розвитку і щастя своїх та Ваших дітей на рідній землі.
Знаю, що, дочитавши це звернення, хтось подумає: «Багатий бідного не розуміє». Але ж бідні можуть стати багатими, і навпаки.
Пам’ятати про це мають всі, кому, може, сьогодні і непогано живеться, хто зайняв очікувальну позицію. Але, як на мене, це велика помилка.
Тому прийдімо на вибори і зробімо свій вибір по совісті, можливо, не такий як завжди.
Особисто я свій вибір зробив, і він Вам відомий, хоча багатьом і незрозумілий.
Пояснюю, як можу, але є здебільшого гнаним за те, що не обманюю, не приховую своєї позиції від людей. Гнаним за правду Бог пообіцяв Царство небесне. А правда моя полягає в тому, що якою б грішною не була Партія регіонів, поки що кращої в Україні немає.
З повагою і любов’ю, Петро Писарчук
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень