У неділю, 15 серпня, в Народному домі відбувся захід під назвою “Стебницьке нарoдне віче: стоп дерибану!”. Його організаторами виступили Стебницький громадський рух і Стебницький осередок Партії захисників Вітчизни.
ЧИ БУЛО В СТЕБНИКУ ВІЧЕ?
Я завжди з великою обережністю ставлюся до слів, які несуть у собі велике смислове навантаження. У Древній Русі на віче збиралися всі (підкреслюю: всі!) мешканці, аби разом прийняти якесь дуже важливе рішення. З часом це слово знівелювалося, і під віче почали розуміти зібрання багатьох людей, які приймають важливе рішення.
Те, що відбулось у Стебнику, вічем назвати важко, адже до Народного дому прийшло близько двох сотень людей – людей небайдужих, які вболівають за рідне місто і за все, що у ньому відбувається. Але, погодьтеся, один відсоток від усього населення Стебника, – це ще не віче.
Звичайно, з іншого боку можна говорити про пасивність громади, про тотальну недовіру нинішній владі, що породжує апатію, невпевненість у власних силах . Але ж рано чи пізно треба починати цей болісний процес – процес пробудження громади, залучення її до активних дій, усвідомлення нею своєї вирішальної ролі в тому, що відбувається навколо. Тому ініціативу громадського руху і партії слід лише вітати, хоча й можна закинути чимало зауважень щодо порядку проведення цього зібрання.
Наприклад, Партія захисників Вітчизни в особі місцевого лідера Марії Губицької та її обласного шефа Павла Барнацького не втримались від того, аби не скористатись нагодою і не прорекламувати свою політичну силу. З Дрогобича приїхали активісти цієї партії (у Стебнику вона хіба зароджується) з партійними малиновими, дещо вицвілими прапорами. Та й сам хід зустрічі, а особливо поведінка на сцені Марії Губицької говорили радше про партійний захід, ніж про, власне, зібрання громади. Нав’язування партійної складової у проведенні віче мало радше зворотній результат і навряд чи додало балів Партії захисників Вітчизни.
Можна закинути й те, що сценарій зустрічі був порушений. Замість чіткого розподілу між двома організаторами щодо того, хто й про що мав говорити (по-перше, як повернути награбоване, й, по-друге, як не допустити грабунку в майбутньому), все вийшло зіжмаканим, затягнутим, а потім узагалі перетворилося на вечір запитань-відповідей Павла Барнацького.
І все ж певний результат від віча є, не дивлячись на всі прорахунки. Слід пам’ятати, що всі проблеми зможе розв’язати лише сама громада, якщо виступить єдиним цілим. Різні партії тому й користуються ситуацією, бо бачать незгуртованість громади, її пасивність. Якщо цього не буде, партіям нічого стане робити в місті, бо все вирішуватиме громада.
Добре було би зберегти партнерські стосунки між Стебницьким громадським рухом і партією Юрія Кармазіна, адже вони разом працюють на громаду.
ПОЛІТИЧНИЙ ДЕБЮТ МАРІЇ ГУБИЦЬКОЇ
Але повернімося до самого віча. Левова частка часу була віддана Марії Губицькій. Вірніше, депутат міської ради все зробила для того, аби чим подовше говорити на сцені. Виступ її, що називається, був “правильним”, вона торкалася мало не всіх нагальних проблем Стебника, не забуваючи нагадувати присутнім про свою роль у їх ще не розв’язанні, але на шляху до їх розв’язання.
Не будемо переповідати, про що говорила Марія Петрівна, бо все це читачі нашої газети могли прочитати в попередніх номерах.
Відтак Марія Губицька надала слово дрогобицькому гостеві Богданові Мозолю, який, за деякими даними, буде балотуватися на міського голову Дрогобича від Партії захисників Вітчизни. Відчувалося, що той незнайомий зі стебницькими проблемами, а тому почав критикувати дрогобицьку владу й розповів, як партійна організація, яку він очолює (тієї ж таки Партії захисників Вітчизни) захистила машинобудівний завод від рейдерської атаки, а людей від безробіття. Мабуть, п.Богдан всетаки трохи перебільшив роль своєї партійної сили у цьому процесі, але не це є темою нашої публікації.
З легкої руки Марії Губицької добрих півгодини пішло на запитання-відповіді щодо водопостачання у Стебнику.
Мабуть, представник КП “Дрогобичводоканал” не сподівався, що стане заручником політичної ситуації (тим паче, що його шеф теж балотуватиметься на мера Дрогобича, але йтиме від іншої політичної сили), а тому попросив йому задавати питання суто по воді. Присутніх цікавило, чому насос час від часу виходить з ладу, і Стебник узагалі може залишитись без води, а під час включення і вимкнення насосів найбільше псуються мережі. Дрогобичанин давав кваліфіковані відповіді, розповідав, що багато від його організації не залежить, адже вона не будує водогони, а лише їх експлуатує і намагається тримати в належному стані. Суть його з’яви на сцені стала зрозумілою лише тоді, коли Марія Губицька зазначила, що “Стебникводоканал”, який мав би займатися всіма проблемами водопостачання Стебника, фактично вкрадено нинішньою владою у громади. Це й так зрозуміло. Тоді навіщо було турбувати гостя із Дрогобича й займати стільки дорогоцінного часу на віче?
КОЛИ СЯДЕ РОМАН КАЛАПАЧ?
Виступ Павла Барнацького, лідера обласної організації Партії захисників Вітчизни, помічника-консультанта народного депутата України Юрія Кармазіна, був конкретнішим.
Насамперед він зазначив, що у нормальній державі проти Романа Калапача вже давно би порушили кримінальну справу.
(Зазначу в дужках, що я був здивований позицією Марії Губицької, яка заявила, що стебницьким мером їхня партія займеться уже після виборів. Мовляв, нині він має статус недоторканності, а тому з ним буде важко впоратись, та ще й коли його “кришують” прокуратура і СБУ. Я не знаю, хто кого “кришує”, але маємо в Україні чимало прикладів, коли арештовують мерів, інших високопосадовців, відсторонюють їх від справ на момент слідства, а окремих запроваджують до цюпи. Якщо це точка зору Павла Барнацького та Юрія Кармазіна, то навіщо тоді такі серйозні звинувачення на адресу Романа Калапача? Закон повинен бути застосований незалежно від того, знаходиться людина при владі чи ні. Якщо це точка зору Марії Губицької, то чому її не зупинив Павло Барнацький?).
Лідер обласної організації Партії захисників Вітчизни зазначив, що меблевий магазин є у комунальній власності міста й належить громаді.
Пройшовся оратор і по наших “землячках” – представниках “Нашої України” та “Батьківщини”, які на західних теренах є при владі. “Комуністів і Партію регіонів я критикую на Сході та Півдні, – зазначив він, – а тут вони не керують’.
Проте Павлові Барнацькому не дали договорити, бо віче й так затягнулося. Одна з присутніх закинула йому, що дуже мало людей зібралося в залі, а це, мовляв, перший дзвіночок недовіри до Партії захисників Вітчизни. Не сподобалось присутнім і те, що пан Барнацький живе у Києві, розповідає здебільшого про дрогобицькі проблеми, а стебничани хочуть знати, як розв’язувати їхні.
Павло Барнацький спробував було знайти вихід, відповідаючи на записки, але й тут його спіткала невдача. Скажімо, цікаво послухати про таємну постанову російських урядовців, згідно якої без оголошення війни Україні тамтешні бізнесмени мають скуповувати наші підприємства і землю. Проте ця проблема виявилась настільки далекою від проблем пересічного стебничанина, що просто не могла його зацікавити у даній ситуації.
Звідси висновок: навіть такому досвідченому і шанованому політичному бійцю, яким є Павло Барнацький, слід готуватися до кожного виступу, а не говорити на загальні теми.
“НИНІШНЯ ВЛАДА ГІРША ТАТАРСЬКОЇ ОРДИ, БО НІЧОГО ПІСЛЯ СЕБЕ НЕ ЗАЛИШИЛА”
На цьому тлі виступ одного з лідерів Стебницького громадського руху Павла Побережного виглядав виграшно, був з цікавістю вислуханий і неодноразово переривався аплодисментами. Пізніше багато хто запитував: “Чи не балотується Павло Побережний у мери?”. Ні, не балотується.
Пан Павло зазначив, що у Стебницькому громадському русі є близько десяти громадських організацій, які займаються різними справами: опікуються інвалідами, дбають про розвиток футболу в місті, працюють з ВІЛ-інфікованими, не дають загинути тваринам і таке інше. “Ми не говоримо про владні амбіції”, – зазначив він.
На його думку, ми повинні бути єдиною громадою – і тоді не буде калапачів. “Ті, що при владі, не тому, що вони хитріші, а тому, що ми байдужі. Наша байдужість приводить до влади калапачів”.
Павло Побережний зазначив, що більшість людей живе за гаслом: наша хата скраю. “Якщо нас обікрали – не нарікаймо, – підкреслив він. – Ми не мешканці, ми громада, ми не повинні розпорошувати зусилля”.
Оратор сказав, що ті, хто вкрав меблевий магазин і “Стебникводоканал”, повинні їх повернути громаді. Важливо також, аби такі об’єкти, як два гуртожитки, пральня, сауна, овочева база, які влада хоче приватизувати, залишились громаді.
“Громадське суспільство потрібне Україні й Стебнику”, – сказав Павло Побережний. На його думку, нинішня влада гірша татарської орди, бо нічого після себе не залишила. Потрібна приватизація, а не захоплення об’єктів, тому що під приватизацією скривається розкрадання.
Окремо виступаючий зупинився на неефективності роботи КП “МВУЖКГ”. За рік це підприємство “з’їдає” 700 тисяч гривень, тобто три тисячі гривень кожного робочого дня. І мова не лише про зарплату. Свого часу комунальне підприємство взяло позичку на 250 тисяч, а нині винне вже майже півмільйона. Йому дають пральню, але ж механізм зрозумілий: не маєш чим покрити борги – віддай цей ласий об’єкт. “Підприємство впиратися не буде, – сказав Павло Побережний, – бо наперед так домовлено”.
“Можна поміняти прапори влади, але не це потрібно нам, – зазначив він. – Нам потрібна воля громади. Влада ж інфікована корупцією”.
Павло Побережний подякував Партії захисників Вітчизни, якій вдалося орендувати зал, бо це рішення залежить виключно від волі Романа Калапача. Подальша співпраця з партією має велике значення для Стебницького громадського руху
Відтак він зачитав текст Громадської вимоги й запропонував зібрати тисячі підписів серед стебничан.
Роман Калапач на віче не був присутній. Мабуть, боїться глянути людям в очі…
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
До теми. ГРОМАДСЬКА ВИМОГА
Ми, Громада міста Стебника, рішуче засуджуємо ініційовану нинішньою владою рейдерську приватизацію комунального майна та бездіяльність цієї влади в питаннях забезпечення необхідного рівня життя нашого міста.
Висловлюємо вам, Р.Калапачу та депутатському корпусу, свою повну недовіру та вимагаємо:
1.Повернути у власність Громади майнові комплекси меблевого магазину й так званого водоканалу, а винних у розкраданні громадського майна та їх спільників притягнути до відповідальності.
2.На найближчій сесії міської ради відмінити усі рішення, спрямовані на передачу (будь-то оренда, продаж, дарування і таке інше) міських гуртожитків (окрім їх приватизації їхніми мешканцями), пральні, сауни, овочевого складу й будь-якого іншого комунального майна.
3.Негайно розпочати ремонт усіх міських доріг і передати їх новій владі у стані не гіршому, аніж ви отримали ці дороги в 2006 році.
Якщо наші вимоги не будуть виконані, ми докладемо усіх зусиль для компенсації завданих нашому місту мільйонних збитків з ваших особистих кишень та притягнення кожного з вас до відповідальності.
Або ви виконаєте ВОЛЮ ГРОМАДИ, або наш гнів та ганьба супроводжуватимуть вас до кінця ваших днів.
Прийнято Громадою міста Стебника на СТЕБНИЦЬКОМУ НАРОДНОМУ ВІЧЕ
(Народний дім, 15.08.2010 року)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень