Наради міського голови з керівниками виконавчих структур, як правило, розпочинаються з «розбору польотів» у комуналці, залишаючи культурно-освітянські справи (як дещо другорядні?…) – на розв’язку «під лаштунки». Хоча теза про те, що буття визначає свідомість, є спірною, і логічнішим було би навпаки: свідомість, як наслідок освіченості, високої культури і виховання, є основоположною – чим свідомішою є людина, чим активнішою є її громадянська позиція, тим на краще буття вона може розраховувати. Чи не тому все, що починається з комуналки, упирається в освіту? – на це питання спробує відповісти Валентина Бодак – заступник міського голови з гуманітарних питань.
– Нещодавно відбулися важливі кадрові зміни в освіті. Які надії ви, пані Валентино, як заступник міського голови з гуманітарних питань, покладаєте на керівника відділу освіти?
– Наразі Михайло Шубак – новопризначений начальник відділу освіти – вникає в ситуацію, виявляє розуміння проблем, старається їх розв’язати. Але справи в освіті на сьогодні дуже важкі. Актуальною для нас зараз є підготовка до нового навчального року. Хочемо відремонтувати школи, садочки. Певні зауваження до експлуатації приміщень має санітарно-епідеміологічна служба, а також служба з надзвичайних ситуацій. Разом з тим мусимо працювати і на оптимізацію шкільної мережі. Це обов’язкова умова, якщо не хочемо втратити одну із шкіл.
Недавно батьки дітей ЗОШ № 1 написали скаргу на ім’я міського голови, у якій обурюються можливим закриттям класу, який відвідують їхні діти. А в цьому класі навчаються усього 13 дітей. І попробуй поясни батькам, що це не ми хочемо закрити клас, це Кабмін ставить вимогу укомплектовувати класи дітьми, в кількості не менше як 25 учнів. Спускаючи згори рознарядки на фінансування у відповідності до реальної кількості дітей, нас зобов’язують оптимізувати освітні заклади. Нам же доводиться покривати недостачу фінансування за рахунок коштів міського бюджету – тих коштів, які могли би піти на розвиток освітніх закладів.
– Робимо висновок: кошти – це проблема номер один в освіті?…
– Усі кошти, які виділяють на освіту, наразі витрачаються тільки на оплату енергоносіїв і роботи працівників. А освіту треба модернізувати, осучаснити, потрібні кардинальні реформи. В жодній труска-вецькій школі немає інтерактивної дошки, комп’ютери – з минулого століття, шкільні вчителі під час чергової атестації отримують папери, які засвідчують їхнє вміння користуватися комп’ютером, хоча відомо, що контингент вчителів, які направду вміють послуговуватися комп’ютером і використовують його у своїх шкільних програмах, – незначний. А як можна запроваджувати в освіті нові технології? Як вчити дітей користуватися тим, від чого самі вчителі далекі?
У плані збереження освітянських коштів підтримую ініціативу міського голови обладнати школи власними котельнями. Такі програми вже пройшли апробацію в інших містах. Економія коштів – у три рази, ефект має бути також добрий, адже буде можливість регулювати кількість тепла в класах з урахуванням температури надворі. А щоб ми могли залучати в освіту і медицину якісь додаткові фінанси, треба корегувати наш бюджет. І тут я би просила і міського голову, і депутатський корпус переглянути видатки на освіту. Скільки депутати виділять коштів на освіту, стільки ми зможемо запровадити позитивних змін в цій важливій царині. Не можна ж все вкомуналку кидати. Хоча направду – все починається з комуналки. Тільки врешті-решт упирається чомусь в освіту…
– Створення опікунських фондів при закладах освіти – ініціатива міського голови – як вона реалізується і чи полегшить проблему з освітянським безгрошів’ям?
– Робота нова, цікава. Попередні освітянські керівники були проти такого нововведення. Казали: в жодному разі! Школі не пасує займатися опікунськими фондами – батьки будуть проти. Як з’ясувалося, батьки зовсім не проти, та й самі освітяни – за. Ми провели роз’яснювальну роботу в колективах, з батьками. І от маємо результат: створено кілька таких опікунських благодійних фондів. Ось уже «Спортовець» має фонд. Створено фонди при школах № 1 та № 2, ведуться спроби створити фонд при БУТі. Перші кроки є. Усі прагнуть, щоб рівень наших шкіл був не нижчий, ніж, скажімо, у Дрогобицький гімназії, куди наші трускавецькі діточки їздять з 4 класу. Це ж як незручно батькам! Нам треба піднімати рівень нашої освіти.
– Чи плануються зміни щодо школи № 3?
– Ажіотаж навколо школи № 3 підігрівається штучно. Наразі ми тільки аналізуємо ситуацію. Школа № 3 має значний незадіяний потенціал, його треба з точки зору доцільності використати – це і басейн, і стадіон, і великі приміщення. Найперше, що ми хочемо, – це просто зберегти школу від закриття. Втратити таку школу – це було б злочином. Діти через 5-7 років будуть, а школу – не повернеш. Але в світлі тих опти-мізаційних директив, що приходять нам з Кабміну і облдержадміністрації, ми мусимо вдаватися до якихось дій.
Вивчаємо також роботу БУТу. Якщо взяти до уваги кількість дітей, які відвідують гуртки, то, як кажуть, неозброєним оком видно, що організувати якісно їхню роботу на такій території – просто нереально. Можливо, доведеться якусь частину цих гуртків перевести в інші школи. Але все це – в стані опрацювання пропозицій, жодних рішень ще не прийнято і найближчим часом змін не буде. Переселення БУТу – не планується!
– Переддень свята міста співпав зі ще одним зовсім невеличким ювілеєм: нова влада вже пів року як при владі. Що ж найбільше, на вашу думку, вирізняє теперішню владу?
– Ми – влада змін. Але, виявляється, щось змінити дуже важко. Дивна річ: всі хочуть змін, але при цьому нічого не хочуть змінювати. Точніше, хочуть таких змін, які б не торкалися їхнього власного інтересу. А без підтримки людей ні міський голова, ні всі заступники з керівниками підрозділів та управлінь разом взяті нічого не зможуть змінити. Підтримка і розуміння громади-це найголовніше. Частіше виходить так: вам потрібна реформа? – ви й думайте, як її запровадити. З таким підходом багато не зміниш.
Тому зараз ми працюємо з громадою, з колективами навчальних закладів, розповідаємо про наші плани. Пояснюємо, що всупереч думці громади не буде зроблено жодного кроку. Рубати від плеча – не схильні. Обіцяємо поміркованість і відповідальність.
– Іде підготовка до Дня міста, напевне, готуються якісь нові цікаві розважальні заходи. У цьому контексті хотілось би згадати недавній фестиваль «На Великдень – в Трускавець», який вдався на славу. Чи не думаєте проводити цей фестиваль щорічно?
– Якщо ми хочемо зробити наше місто показовим курортом, підняти його статус до європейського рівня, то маємо пропагувати не тільки лікувальні можливості, а й підсилювати туристичну й рекреаційну складову. Отакі фестивалі є дуже важливими, адже народ до нас їде не «попсу» послухати і не заїжджих – хоч і зіркових – артистів подивитися – всі хочуть побачити щось наше, питоме, щось із скарбнички особливих цінностей, таке – чого ніхто не має і не бачив. Це – мовби добра господиня, відкривши родинну скриню, демонструє своє вміння. Все має бути так, щоб «ах!»… і очі широко відкриті.
Фестиваль «На Великдень – в Трускавець» ми плануємо зробити щорічним. Більше того, будемо працювати з освітою і культурою, щоб такого роду фестивалі проводилися якомога частіше. Щоб відпочивальникам було у нас цікаво. Щоб вони на найкращих зразках нашої – наголошую, нашої! – культури, наших традицій знайомилися з історію міста, відвідували музеї. Але знов-таки-потрібні кошти. Об’єктивно, що тут до популяризації курорту мають долучитися потужні санаторії. Треба розробляти спільну програму, де частину витрат на себе візьме міська влада, а частину – санаторно-курортні заклади та підприємницьке середовище.
– І насамкінець, ваші побажання трускавчанам у переддень головного свята міста.
– Бажаю злагоди, активної громадянської позиції, вміння крізь призму маленького особистого бачити велике загальне, більше думати не про свою хату, яка скраю, а про наш прекрасний курорт Трускавець, при цьому пам’ятати, що він буквально у двох кроках від серця Європи.
Бюлетень “Голос ради”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень