Як християнин не можу промовчати на відверті нападки проти Святої Католицької Церкви у Трускавці, а також на масонські рухи, спрямовані на дискредитацію нової влади в місті-курорті. Мова йде про події 18 листопада, пов’язані з проведенням сесії.
Отже, щодо першого питання. Мені як християнину незрозуміло, чому таку бурхливу реакцію викликала присутність у складі міськвиконкому отця Петра Івасівки. У місті, де з загальної кількості віруючих приблизно три чверті складають греко-католики, в місті, де в складі депутатського корпусу є представники невеликих за чисельністю християнських конфесій, у місті, де, на щастя, ніколи не було непорозумінь на релігійному ґрунті, зараз раптом почалася атака на священика. Причому не рядового, а отця-настоятеля найбільшої, найстарішої парафії у Трускавці, отця-декана, отця, котрий служив вірою і правдою громаді в важкі часи Совєтського Союзу і один з перших разом з громадою визнав верховенство Папи після виходу УГКЦ з підпілля.
Час Козира ознаменувався кількома інцидентами, пов’язаними з релігією. Це і блокування (затягування та перешкоджання) будівництва православного храму на Івасюка, це і відмова протестантській спільноті «Еммануїл» у побудові християнського центру на околиці міста, це і незрозуміле розміщення кінних екіпажів перед самісіньким пам’ятником святого Папи Івана Павла ІІ та римо-католицьким костелом у Трускавці, врешті-решт, це доноси в міліцію на греко-католицького священика, настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці о. Володимира та викликання його на «килим» в міську раду зі знущаннями та приниженням його колом атеїстів та масонів.
Здавалося б, із приходом до влади команди Кульчинського цьому буде покладено край. Але тепер вже не влада воює з Церквою, а вороги і влади, і Церкви, смикаючи за ниточки «журналістів», «громадських активістів», «депутатів» та інших, хто хоче використати релігійне питання для дешевого піару або ж для компрометації нової влади. Стоїть питання – кому це вигідно?
Якщо б у склад виконкому ввійшов гомосексуаліст, тоді, напевно, все було б нормально – такого бісівського шипіння не було б. Якби ввійшов буддист, кришнаїт, мусульманин чи викладачка атеїзму – просимо дуже, в нас свобода та рівноправність. Але ж то священик! Він не має права! Його місце в церкві, хай молиться, а в справи міста не лізе! Такі висловлювання мене обурюють, адже ними нас, християн, намагаються зіпхнути в якесь гетто, на маргінес громадського життя, відсунути від громадських справ, використовуючи при цьому найбрудніші методи та маніпуляції.
Я особисто вважаю, що отець Петро Івасівка як громадянин України та заслужена людина має право бути у виконкомі, і чим більше там буде людей віруючих – тим краще. Хто заважав представникам ряду політичних сил делегувати у виконком священиків чи пасторів різних християнських конфесій? Хто хоче «замкнути» отця в стінах храму? Напевно той, кому нестерпно чути слова Ісуса: «Ідіть і проповідуйте Євангеліє всім народам»…
Розкидування термінами «священик-політик» та «священик-бізнесмен» криє в собі ту небезпеку, що воюючи проти якоїсь конкретної особи священика чи навіть проти якоїсь християнської конфесії, нерозумний поширювач такої термінології стає знаряддям в руках Диявола – ворога Церкви, нищить віру всередині людей, не досягає нічого доброго, а тільки очорнює та тішиться дешевою популярністю викликаної хвилі шумовиння.
Кожен священик, кожен пастор, кожен єпископ чи пресвітер є і мусить бути політиком, психологом, бізнесменом. Щоб розвивати свою спільноту, щоб поширювати Євангеліє, щоб здійснювати соціальну місію Церкви, щоб бути ближче до своїх вірних, бути разом з ними.
Я особисто не належу до парафії св. Миколая. Але мене дуже втішив факт, що у склад виконкому запросили духовну особу. Скажу більше – мене б так само втішило, якби це був не конче отець Петро, а отець Володимир з церкви Покрови, отець Петро чи Ігор з УПЦ КП, пастор Анатолій з «Доброї новини» чи отець Ярослав з церкви Іллі. Бо мова йде про те, що людина духовного сану має право голосу не тільки в церкві, але і в спільноті, і тільки масони своїми законами та різноманітними поправками до них намагаються закрити Церкві рота. Майте це на увазі, віруючі інших конфесій та греко-католики, які з пихи, заздрості чи інших міркувань не любите чи навіть ненавидите отця Івасівку. Депутатів Верховної ради від УПЦ МП ви терпіли, а греко-католицького священика в складі виконкому маленького міста не можете. Лицеміри…
Друге питання – питання права та логіки. Воно постало в зв’язку з публікацією заяви Оксани Мотики з «Сили людей» щодо незаконності рішень, які попередньо не були опубліковані на сайті міськради згідно закону про доступ до публічної інформації. З точки зору букви закону пані Мотика, можливо, й права. Як праві були книжники та фарисеї, які домоглися розп`яття Ісуса Христа. Але чи права вона з точки зору логіки?
Згідно букви закону не повинна була б відбутися Помаранчева Революція, бо Ківалов оголосив результати і ми мали з цим змиритися. Ми пішли на порушення закону, вчинили тиск на фальшивих «законників», відбулося переголосування (третій тур 2014 р.) і президентом став Ющенко.
Наступне – якщо слідувати букві закону, то хіба в законний спосіб розпочалася Революція Гідності? Це був емоційний зрив проти того, що називалося «показовим дотриманням закону». Показово і в законний спосіб Янукович отримував все нові й нові повноваження, з дотриманням букви закону садили в тюрму Тимошенко й Луценка, в чисто законний спосіб довго й марудно розслідували вбивство Георгія Ґонґадзе і т.д.
Врешті-решт, чи законно ми сплачуємо надвисокі тарифи за газ, чи законно ті, що розстрілювали Майдан, і далі гуляють на волі, ба більше того – і далі служать в правоохоронних органах, чи законними є рішення судів, прийняті Зваричем чи Кірєєвим, а зрештою і багатьох інших суддів?
Тільки у Трускавці можна наводити десятки прикладів, коли владою приймалися відверто незаконні рішення і вони діють по нині. «Сила людей» про це, можливо, не знає. А може, не хоче знати, бо це вже минуло, а тут свіжина, нагода для піару…
Наступне. Особисто я не збираюся дотримуватися законів, які суперечать Конституції, а в нас таких законів хоч греблю гати. Намагання ж паралізувати роботу новообраної влади шляхом ультиматумів дуже вже нагадує мені підривницьку роботу, яку чиясь рука скеровує і ще й щедро платить за це.
Можливо, я помиляюся, але як громадянин України і як християнин маю право на власну думку і ніхто цього права в мене не забере. Права довіряти духовним наставникам і вірити, що вони в складі виконкому прийматимуть не гірші рішення, ніж приймала викладач атеїзму. Права підтримувати Церкву Христову, проти якої ополчилися вороги свідомі та несвідомі. Права не визнавати законів, які суперечать Законам Божим – а це не лише дозвіл абортів чи евтаназії, а й визнання гидоти содомського гріху, ґендерної політики, одностатевих шлюбів та інших масонських штучок.
Конституція України НЕ ЗАБОРОНЯЄ отцю Петру Івасівці бути членом виконавчого комітету Трускавецької міської ради і я хочу привітати отця з тим, що він там, у виконкомі, представлятиме й МОЇ ІНТЕРЕСИ ЯК ХРИСТИЯНИНА, хоча я й не належу до його парафії.
Конституція України є законодавчим актом, вищим від нелогічних пунктів інших законів, які блокують чи гальмують роботу органів місцевого самоврядування. Тому заяви, подібні до тієї, яку опублікувала лідер міського осередку «Сили людей», можу сприймати виключно як пересторогу та добру пораду місцевій владі. Якщо ж вона звучить як ультиматум і політична сила намагатиметься контролювати виконання законів тільки у Трускавці та ще й у такий ВИБІРКОВИЙ СПОСІБ, то для мене це теж буде сигналом, на кого працює ця сила і які методи вона застосовує.
Не перепрошую тих, кого розчарували мої думки – на цьому стою і не можу інакше. Так колись казав Лютер. Він, звичайно, помилявся, але не слід забувати, що Реформація дала поштовх Контрреформації, котра багато що змінила в Церкві. Церкві, до якої я належу, яку люблю і очорнення якої терпіти не збираюся. Тим більше не буду перепрошувати за свої «непричесані» думки тих лицемірів, які бояться священиків як чорт ладану чи відьма свяченої води. І виборчі перегони, і післявиборча «мишача метушня» дозволяє зробити багато висновків. Думаю, не тільки мені…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень