/У ході святкувань у селищі відкриють амфітеатр/
Нещодавно із Латвії повернулася делегація Східницької селищної ради, яка на чолі із селищним головою Іваном Піляком відвідала невелике містечко у Латвії Ауце. Приводом відвідати Прибалтику стало офіційне запрошення мерії міста Ауце відвідати двадцятий фестиваль духових оркестрів, який щорічно проводиться у цьому місті. Цікаво, що латвійське Ауце за кількістю населення дещо нагадує українську Східницю. У місті проживає трохи менше 3 тисяч чоловік, що не заважає йому бути адміністративним центром Ауцівського краю, у склад якого, окрім самого міста, входить ще 6 волостей (сіл). Загалом населення Ауцівського краю складає 8250 жителів.
У ході перебування в Ауце східницька делегація взяла участь в урочистостях, пов’язаних із проведенням двадцятого фестивалю духових оркестрів, відкриттям сонячного годинника та підписанням угоди про побратимство та співпрацю між ісландським містом Олфус та латвійським Ауце.
Окрім офіційних заходів, на кожному фестивалі відбувається багато закулісних подій, які не вписуються у жодну офіційну програму святкувань, але за своєю суттю є не менш цікавими та важливими. Йдеться про знайомства, ділові зустрічі, обговорення умов подальшої співпраці. Власне про це та інші важливі моменти у житті курортного селища ми повели мову із селищним головою Східниці Іваном Піляком.
– Пане Іване, не буду приховувати, але для багатьох Ваш нещодавній візит до Латвії виявився несподіваним. Що спонукало Вас відвідати невелике латвійське містечко Ауце. Чи не вплине Ваш візит до Латвії на співпрацю Східниці із польським курортом Полянчиком?
– Нічого дивного у тому нема. Латвія, як і Польща, є країною Євросоюзу, і у розширенні співпраці Східниці із країнами Європейського Союзу нічого поганого вбачати не слід. Більше того, цього року на День курорту ми плануємо запросити словаків. Чим більше ми маємо друзів, тим більше можливостей відкривається перед нами. Адже ми у ході співпраці можемо ознайомитися, як у країнах Євросоюзу вирішується та чи інша проблема, підписати угоду про реалізацію спільних проектів, перейняти досвід. Хочу також відзначити, що між Польщею та Латвією є різниця. Причому велика. Хоч і Польща, і Латвія вступили до ЄС майже в один час, реформувати країну литовці почали значно пізніше, аніж поляки. Тому й відчувається така різка відмінність між Латвією та Польщею, яка за розвитком інфраструктури є на декілька порядків вищою за Латвію. На прикладі цих двох країн можна відстежити, як позначаються на житті країни реформи. Хто розпочав реформувати країну раніше, той, відповідно, зумів у розвитку досягнути більших успіхів. Поляки розпочали реформувати країну у 90-х роках, а адміністративно-територіальна реформа в Латвії завершилася лише в 2009 році. Зараз в Латвії налічується 9 міст республіканського значення та 110 країв, які є адміністративно-територіальними одиницями. Реформа виявилася дуже ефективною, і сьогодні латвійці стоять перед потребою укрупнювати адміністративно-територіальні одиниці, щоб забезпечити їм більш ефективний розвиток. Тепер щодо співпраці. Ми співпрацюємо не тільки з поляками. Східниця зацікавлена у розвитку добросусідських партнерських відносин із Словацькою Республікою. Ми не відмовимося від співпраці з бельгійцями, голландцями. Чому ви вважаєте, що ми не можемо розвиватися на рівні з ними. Різностороннє співробітництво має свої переваги. Ми можемо, для прикладу, поїхати і познайомитися із досвідом реформування суспільства у Польщі та Латвії. Вивчити помилки і тих, і тих, і запропонувати в Україні свій варіант, який дозволить уникнути прорахунків наших сусідів. Чим більше ти володієш повною та достовірною інформацією, тим простіше прийняти обґрунтоване рішення.
– Я чомусь думаю, що одним із мотивів Вашої поїздки до Латвії, було бажання на прикладі Ауце познайомитися із досвідом проведення адміністративно-територіальної реформи. Що можете сказати з цього приводу?
– Офіційно наша делегація була запрошена мерією Ауце на двадцятий фестиваль духової музики. Для участі в ньому прибули також офіційні делегації з Ісландії, Польщі, Литви, Молдови та Білорусії, які привезли на фестиваль творчі колективи, щоб показати культуру свого народу. Ісландці, для прикладу, прилетіли до Ауце окремим літаком, а делегація налічувала більше 40 чоловік. Сам фестиваль духової музики був дуже цікавим. Проте мене більше цікавили зустрічі та спілкування поза фестивальними заходами і, у першу чергу, результати проведення адміністративно-територіальної реформи у Латвії. Цікавим для мене виявилося живе спілкування із мером Ауце, який обирається на цю посаду вп’яте – cпочатку як мер міста, а після реформи уже як керівник краю. Коли слухаєш оцінки подій, що відбувалися у Латвії під час адміністративно-територіальної реформи, поневолі накладаєш їх на український ґрунт. Власне, тоді приходить усвідомлення, що щось подібне відбувається сьогодні в Україні.
– Якщо не таємниця, які висновки Ви зробили після спілкування із головою Ауце?
– Я був впевнений, що навколишнім населеним пунктам рекреаційної зони Карпат треба об’єднатися в єдину територіальну громаду, а після відвідин Прибалтики переконався у необхідності та доцільності такого об’єднання. Я зараз не говорю про всю Україну. Мова йде про ті громади, до яких ми звернулися із подібною пропозицію. Не хочу також заперечувати, що у своїй суті запропонована в Україні реформа є дещо «сирою» і до кінця непродуманою. Але її треба робити. Якщо ми прагнемо змін і не будемо робити для цього конкретних кроків, то у нас нічого не зміниться. У Європі адміністративно-територіальна реформа стала потужним стимулом до розвитку територій, а у нас чомусь прагнуть переконати, що реформа нічого доброго нам не принесе. Ми мусимо змінюватися самі та змінювати щось навколо себе, щоб у державі ставало краще. Якщо ми цього не робитимемо, а будемо жити так, як жили досі, то жодних змін не відбудеться. За двадцять чотири роки ми змінювали владу з десяток разів, за роки Незалежності виросло декілька поколінь депутатів, але в нашому житті мало що змінилося. Висновок напрошується сам: треба робити радикальніші кроки. Для Східниці та регіону об’єднуватися та змінювати життя на краще. Люди повинні усвідомлювати, що у кінцевому результаті нас у 2017 році об’єднають в одну територіальну громаду примусово, але стартові можливості будуть втрачені. Нещодавно дзвонили із Офісу реформ і повідомили, що Європейський Союз для громад, що вирішили об’єднатися добровільно, виділив кошти. Східниця разом із населеними пунктами рекреаційної зони Карпат має шанс їх отримати, ставши пілотним проектом реформи. Якщо ми зараз не використаємо цей шанс, у 2017 році ніхто ці кошти не дасть. Відтак вирішувати проблеми території доведеться за рахунок власних ресурсів. Для прикладу, різниця між державними та крайовими дорогами у Латвії відчувається відразу. Так, на них немає вибоїн, але вони далекі від доріг, які будуються за рахунок державних коштів і мають державне значення. Ауцівський край – це сільськогосподарська зона. Там немає великих виробництв та курортів. Край має два замки, які приваблюють туристів, у самому місті працює фабрика із пошиття одягу та невеликий деревообробний комбінат. Це два бюджетоформуючі підприємства території. Податки вони отримують за землю, з нерухомості та 80 відсотків прибуткового податку з працюючих осіб. Це те ж саме, що планується у нас.
– Чи не могли б Ви розповісти детальніше, які враження склалися у Вас про Ауце та Латвію?
– І Латвія загалом, і Ауце зокрема розвиваються. Вони рухаються вперед. Ми заїхали в Латвію звечора, відтак суттєвого враження місто на мене відразу не справило. А от зранку, коли ми пройшлися містом, я зрозумів, що перші враження не завжди є правдивими. Ауце – місто молоде, якому нема ще і ста років. Основна забудова міста відбувалася у радянські часи типовими житловими будинками совєтської епохи. Очевидно, саме ці житлові постсовєцькі квартали із типовою забудовою ввели мене в оману. Та вдень я побачив, що всі ці будинки капітально відремонтовані і доглянуті. Газони, вулички та пішохідні доріжки підметені, підсипані та покошені. Сміття позбиране, дороги полатані. Мешканці старшого віку сидять на оцих ошатних балконах доглянутих будинків. Усі ці окремі деталі створюють загальну картину Ауце, як типового європейського містечка. Мер Ауце у приватній розмові розповів, що на цей момент місто реалізовує декілька проектів із утеплення будинків та вироблення дешевої електроенергії шляхом спалення відходів сільськогосподарського виробництва та деревообробного комбінату, який, виявляється, виробляє також опалювальні палети. Тепло, отримане в результаті вироблення електроенергії, планують віддавати місту із значними знижками для опалення будинків. Усі працюють, шукають нові шляхи, які б забезпечили зайнятість населення і розвиток краю. Чогось особливого там немає. Ніхто не тримається за старе. Коли бачиш, як на кожному кроці впроваджуються нові прогресивні технології, розумієш, що країна рухається вперед і має майбутнє.
– Можливо, моє запитання видасться Вам дивним, але скажіть правду, наскільки після поїздки в Латвію Ви переконані у необхідності застосовувати європейський досвід в українських реаліях? Думаю, не відкрию Вам таємницю, що навіть у Східниці знайдуться поодинокі противники адміністративно-територіальної реформи, впровадження нових форм господарювання та нових методик у лікувально-оздоровчий бізнес.
– Знайомство із Прибалтикою тільки утвердило мою принципову позицію про необхідність реформ в Україні. Буквально декілька днів тому в мене відбулася на цю тему розмова із головою Львівської обласної ради Петром Колодієм, у якій ми дійшли спільного висновку, що реформування українського суспільства повинно проводитися інтенсивніше. Бо виглядає на те, що чим більше ми обговорюємо реформи та намагаємося врахувати інтереси людей, тим частіше такі реформи використовуються не добропорядними та нечесними людьми. Причому ці люди, як правило, не хочуть сідати за стіл переговорів і шукати компромісного варіанту, який би задовольнив обидві сторони, а категорично виступають проти будь-яких змін у житті громади, як це ми маємо сьогодні у Новому Кропивнику: «Вам буде погано: школу закриють, землю повідбирають, до ріки вас ніхто не пустить». А насправді під аргументами, які не витримують жодної критики і не мають під собою ніякого підґрунтя, ховаються вміло завуальовані інтереси конкретних людей, які у такий непривабливий спосіб намагаються втримати свій вплив на громаду. Про інтереси простих людей у подібних ситуаціях ніхто не думає. А так би не мало бути. Якщо чесно, то я є прихильником кардинальних кроків: обговорили – вирішили – зробили. Будь-яке суспільство чи громада без поступального руху вперед приречена на виживання.
– Для нікого не є таємницею, що Ви спільно із депутатським корпусом Східницької селищної ради найбільше доклалися до створення об’єднаної територіальної громади рекреаційної зони Карпат із адміністративним центром у Східниці. Чи вдалося Вам переконати громади сільських населених пунктів, щоб отримати статус пілотного проекту адміністративно-територіальної реформи, а заразом усі преференції, які з цим пов’язані?
– Мову тут треба вести не стільки про громади, скільки про окремих сільських голів. Як правило, люди по селах вірять у те, що їм вкладають у вуха. Щодо іншого, то на окремих персоналіях зупинятися не буду, а коротко скажу так. Є сільські голови, які читають і розуміють, що від реформи вони не сховаються, і їхня розважлива позиція дає шанс громаді бути попереду і скористатися тими можливостями, які дає статус першого. Із такими головами приємно мати справу, спілкуватися і працювати, бо вони знають, про що йдеться, і здатні побачити перспективу. Є сільські голови, які взагалі не приймають ніякої участі у процесах, пов’язаних із добровільним об’єднанням громад. Коли розмовляєш із ними наодинці вони розуміють усю важливість реформи і навіть підтримують її, але коли справа доходить до спілкування на рівні депутатського корпусу чи зборів громади, вони ховають голови у пісок. Є також інша категорія сільських голів, які чітко виступають проти будь-якого об’єднання. Вони твердо переконані, що ніякої реформи не буде. Проте коли пробуєш з’ясувати чому, не можуть дати жодної аргументованої відповіді.
– Як думаєте переконувати голів, які виступають проти утворення адміністративно-територіальної одиниці у гірській зоні Карпат із центром у Східниці?
– Із такими головами я знаходжуся у постійному контакті і веду аргументовану розмову щодо необхідності об’єднання. Причому подібні розмови відбуваються два, а то й три рази на тиждень. У кінцевому результаті я дійшов думки, що то все виглядає, як непорозуміння між двома посадовими особами – Східницьким селищним головою Піляком і якимось конкретним головою сільради. Тому я запропонував провести у селах відкриті позачергові сесії, де громада змогла би обговорити усі за і проти та висловити свою думку з приводу об’єднання. Коли ми виступили із пропозицією створити у рекреаційній зоні Карпат єдину територіальну громаду із центром у Східниці, інформації було дуже мало. Зараз ситуація змінилася. І треба дати можливість людям висловитися. Так чи інакше об’єднана Східницька громада буде. Пропозиція Східницької селищної ради про утворення єдиної територіальної громади у рекреаційній зоні Карпат пройшла усі необхідні експертні оцінки, і до її створення жодних питань, зауважень чи заперечень не виникало. Відтак можна з усією певністю стверджувати, що така громада буде створена у 2017 році без огляду на згоду тієї чи іншої громади села. Але два роки буде втрачено. Причому два роки розвитку втратить не Східниця. Курорт із своїм бюджетом буде інтенсивно розвиватися надалі. Можливість великими кроками рухатися вперед втрачають у першу чергу сільські населені пункти, які втратять не лише час, але й серйозну фінансову підтримку, яку може отримати добровільно об’єднана громада з боку держави та Європейського Союзу.
– Серпень завжди був для Східниці одним із найнапруженіших місяців року. Курортний сезон, як правило, у цей період сягає свого піку. Окрім того, цього року, в серпні, Східниця відзначатиме День курорту та свій 500-літній ювілей. Чи не могли б Ви детальніше розповісти про те, які заходи будуть проходити в Східниці у серпні?
– Традиційно, у рамках святкування Дня курорту 8 серпня у нас будуть проводитися урочистості до дня народження першовідкривача східницьких джерел мінеральних вод Омеляна Стоцького. Наступного дня, 9 серпня, у парку Пантелеймона Цілителя відбудеться Соборова Служба Божа. Плануємо цього разу запросити на урочисту відправу, окрім священика УПЦ КП, трьох уродженців Східниці, які здобули духовний сан і сьогодні правлять поза межами Східниці. Основні заходи з відзначення 500-літнього ювілею Східниці та Дня Незалежності України припадають на 22, 23 та 24 серпня. Саме тоді відбудеться урочисте відкриття нового амфітеатру. На урочистості, приурочені до відкриття амфітеатру, приїдуть наші партнери із польського курорту Полянчик, а також плануємо запросити делегації із інших країн Євросоюзу, із якими Східниця співпрацює впродовж останніх років. Це буде своєрідний пік «Східницького літа 2015», яке цього року ми плануємо завершити дещо пізніше. Адже маючи сучасний амфітеатр, було б гріхом не скористатися його можливостями для культурного відпочинку мешканців селища, регіону та численної армії відпочивальників, які їздять до Східниці не лише, щоб відновити здоров’я та відпочити, але й все більше, щоб набратися наснаги та українського духу, яким переповнене п’янке повітря Східницьких Бескидів.
Розмову записав Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень