“Зміни в роботі автобусного маршруту № 147. Виконком Трускавецької міської ради ухвалив рішення про внесення змін в роботу маршруту № 147. Кінцевою зупинкою маршруту Дрогобич-Трускавець буде автостанція. Управління розвитку інфраструктури має внести відповідні зміни до договору з фірмою, яка обслуговує цей маршрут. Разом з тим розпочато переговорний процес щодо зниження тарифу на ці перевезення. Серед причин, що спонукали до прийняття рішення про зміну маршруту, стали зокрема численні звернення мешканців вулиці Воробкевича, а також намагання розвантажити центральну частину міста від габаритного транспорту. Крім того, Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачає кінцевою зупинкою міжміських сполучень – автостанції”.
Вищенаведений текст – із офіційного сайту Трускавецької міської ради. Він свідчить про те, що міська влада має намір обмежити рух маршруту “Дрогобич – Трускавець” по місті-курорті, тобто, кінцевою зупинкою стане автостанція. Здавалося б, все в межах закону, проте як бути із порушенням та обмеженням прав мешканців міста? Чому маємо платити більше? Якщо таке рішення прийнято, значить, комусь це вигідно. І то дуже вигідно. Гадаємо, зрозуміло, що без ініціативи монополіста з внутрішньоміських перевезень тут не обійшлося.
У “Трускавецькому віснику” № 13 від 4 листопада 2008 року ми вже торкалися цієї теми. Тоді сесія ТМР дала добро на те, що в 2011 році погодив міськвиконком – на зміну кінцевого пункту руху маршруту “Дрогобич – Трускавець”. Щоправда, згодом через протести мешканців влада змушена була поступитися. Авто на Дрогобич вже не відправлялося із площі Чорновола, як раніше, а від залізничного вокзалу. І вовк був ситий, і коза ціла. Та це соломонове рішення стало неприємною новиною для мешканців вулиці Воробкевича, котрі почали активно звертатися в мерію, в тому числі і в письмовій формі, скаржачись на загазованість, шум і прохаючи забрати ці автобуси з Воробкевича. Нагадаємо, що від залізничного вокзалу курсує не тільки дрогобицька маршрутка, але і стебницька маршрутка і внутрішньоміська “двійка”. Окрім них, до вокзалу під’їжджають автобуси від ряду санаторіїв, котрі забирають відпочивальників, а це і “Перлина Прикарпаття”, і автобус від ЗАТ “Трускавецькурорту”, і машини “Шахтаря”, “Карпат”, інших санаторіїв. Якщо до них ще долучити велику кількість таксі та приватних машин, котрі теж їдуть або до ринку, або до залізничного вокзалу, то мешканців Воробкевича можна реально зрозуміти – шум та загазованість вони не вигадали.
Та от тільки чому рішення виконкому стосувалося єдиного дрогобицького маршруту? Бо він давно став більмом в оці для №1, №2 та №3 внутрішніх перевезень, адже мешканці їдуть з Дрогобича прямо під власні будинки і не потребують пересідати на інший вид транспорту. В попередньому номері вісника ми вже розповідали про цю проблему, та від її обговорення вона автоматично не вирішиться. Їдучи з Дрогобича до Трускавця, пасажир оплачує 3 гривні і в цю суму входить проїзд не тільки до автостанції. Зменшення вартості проїзду на якихось 25 – 50 копійок (суто гіпотетично) не компенсує втрат пасажирів, котрі їздитимуть після нововведень за більшу ціну, з пересадками та значними незручностями. У холодні зимові вечори попробуй добратися з автостанції до IV мікрорайону. Незрозуміло, яким чином відбуватиметься посадка біля автостанції на цей автобус до Дрогобича, адже місце, де тепер автобус зупиняється, непристосоване для стоянки машин. Якщо врахувати, що саме біля автозаправки (а зовсім не на автостанції) відбувається посадка на внутрішні маршрути, то навряд чи таке нововведення зменшить кількість ДТП, радше навпаки – сприятиме їм.
Те, що з центру міста потрібно виводити великогабаритний транспорт, зрозуміло. Були діячі, котрі навіть пропонували залізничний вокзал перенести за межі міста, щоб не перекривати так часто для руху найбільш завантажену вулицю Мазепи. Та від того, що маршрут “Дрогобич – Трускавець” обмежать автостанцією, екологія в місті не покращиться, як і не буде врегульоване питання вивільнення вулиці Мазепи від сильного автонавантаження. Очевидно, що влада правильно робить, що шукає виходів із ситуації, та вкотре вона це робить не там, де треба і не так, як треба. Тому що “чесна”…
А шляхи розв’язання є, навіть декілька. Одним із них мало б стати вирішення справи із внутрішніми маршрутами, котрі накладаються один на другий і давно потребують перегляду. Якщо навіть не йти радикальним методом скорочення їх до одного маршруту, котрий курсував би приблизно за схемою, котра діяла в радянські часи, то принаймні можна було б розробити два маршрути, котрі не їздили б одними і тими самими дорогами, а тільки перетиналися в окремих пунктах. Так, та ж вулиця Мазепи могла б бути у схемі тільки одного маршруту, а не трьох, як тепер. В той же час із поля зору маршрутних перевезень випали клініка професора Козявкіна, кілька вілл та готелів, а мешканці вулиць Помірецька, Бориславська, Грушевського та ряду інших теж не дуже задоволені схемами руху. Можна було б розглянути і рух по колу. Та всім не вгодиш. Перегляд схеми руху внутрішніх перевезень може призвести до збільшення прибутків перевізників внаслідок зменшення їхніх видатків, а також зніме з порядку денного тему зняття продовженого маршруту дрогобицької маршрутки (мається на увазі не до автостанції, а до залізничного вокзалу).
Наступним кроком, котрий можна зробити назустріч мешканцям невеличкої вулиці Воробкевича (а фактично не всім, а кільком господарям, котрі проживають біля залізничного вокзалу) – це реально підшукати іншу кінцеву точку для маршруту “Дрогобич – Трускавець”. Це міг би бути або майданчик біля магазину “Колібріс”, або площа Чорновола між податковою та магазином “Плазма”, або авто на Дрогобич могло б навіть відправлятися від міської лікарні і тоді відпала б потреба у маршруті № 3. Та це тільки пропозиції, до яких можна прислухатися, або й не прислухатися. Є посадові особи, котрі краще поінформовані в цьому власне питанні і котрі мали б знайти вихід із ситуації, котрий задовольняв би всіх, а особливо мешканців IV мікрорайону, а не лише кількох перевізників.
Надіятися на депутатів не випадає – вони в абсолютній більшості “моторизовані” і проблеми “доїжджаючих” їх не обходять. Виконком, давши свою згоду на такий абсурдний вихід із ситуації, показав себе явно не з найкращої сторони і навіть тільки за це вартував би бути розпущеним. Бо дуже вже хочеться знати – хто із членів виконкому запитав про думку громади, чи вона “за” чи “проти” такого рішення. Варто провести невеличке опитування, щоб зрозуміти що й до чого. Або поїхати одним рейсом із Дрогобича і побачити, що частина пасажирів виходить на автостанції, кілька на вулиці Мазепи, а абсолютна більшість їде або до стебницького кільця, або ж до базару чи до кінцевої зупинки, залізничного вокзалу.
Мінуси рішення виконкому – це мінуси як для влади, так і для людей. Влада ризикує стати громовідводом всіх бід населення, котрі ніколи не забудуть такого непопулярного рішення. Міська казна від такого рішення не поповниться ні на копійку, можуть поповнитися незаконним способом тільки кишені тих, хто пролобіював це рішення, проте нехай це досліджують правоохоронні органи. Не покращиться і екологія, а розвантаження вулиці Мазепи буде мізерне і зовсім не відчуватиметься. Про розвантаження центру міста не йдеться, бо дрогобицькі маршрутки через центр не їздять. В майбутньому авто могли б їздити вулицею Макомацького, проте надії, що ця вулиця буде введена в експлуатацію за цієї влади, фактично немає. Отже, владі від такого рішення – жодного плюсу, якщо не враховувати матеріальну зацікавленість лобістів та монополіста-перевізника по місту.
Люди натомість отримують масу незручностей та невигод, котрі прокльонами лягатимуть на голову тих, хто при владі. Збільшиться лихослів’я, бо навряд чи спокійно можна буде сприйняти той факт, що прийдеться добиратися додому чи на роботу із більшими труднощами, за більші гроші та ще й мерзнути, очікуючи на пересадку. Кількість ДТП може значно зрости, адже знайдуться люди, котрі йтимуть пішки, щоб зекономити цих півтора гривні, переходитимуть цю ж вулицю Мазепи, де є кілька небезпечних ділянок і не виключено, що ввечері, в хурделицю, вони не доберуться додому живими-здоровими. Хтось скаже – це згущування фарб. Ми ж відповімо – краще біду попередити, ніж на неї нариватися.
Те, що тариф до Дрогобича ніхто не перегляне – ні в кого не викликає сумніву. Результатом недолугих рухів трускавецької влади може стати факт, що проїзд з Дрогобича до нашого міста-курорту і надалі коштуватиме 3 гривні, прибутки перевізників зростатимуть, для мешканців Трускавця та тих, хто працює в нашому місті, умови транспортного сполучення суттєво погіршаться, влада змушена буде виправдовуватися, та дороги назад не буде. В ЛОДА скажуть “поїзд пішов” і переглядати по кілька разів одне й те саме рішення ніхто не буде. Ні влада, ні громада не виграють, бо громада заможнішою не стане, а про чесність влади взагалі треба буде перестати говорити.
Ще не пізно виконкому відмінити прийняте ним же рішення. Бо краще пізно, ніж ніколи. Людей не потрібно буде організовувати на протести – вони організуються самі, адже мова йде про їхню кишеню, в якій влада безсоромно хоче порядкувати. Адже ні покращення комфорту перевезень, ні збільшення наповнюваності міської скарбниці, ні турботи про людей – нічого цього вищезгадане рішення виконкому не принесе.
“…Ви зрадили тих студентів, які їдуть до Дрогобича вранці на науку і пізнім пополуднем повертаються з неї, ви зрадили тих простих працівників, які добираються на 8 чи 9 годину до Дрогобича на роботу, ви зрадили пенсіонерів, які змушені їхати до сусіднього міста, щоб купити собі продукти та речі за дешевшими цінами, бо ціни трускавецькі розраховані не на нас, місцевих людей, а виключно на відпочиваючих. Ви брешете, що ви дбаєте про екологію та безпеку руху – то тоді зробіть Стебницьку, Мазепи, Сагайдачного та інші вулиці зонами пішохідного руху…” – це уривок із звернення, опублікованого на “Трускавецькому віснику” за 04.11.2008. Як же актуальний цей уривок і сьогодні, через три роки від тодішніх спроб нашкодити людям і через рік після місцевих виборів. “Не нашкодь” – такою мала б бути головна заповідь будь-якої влади, а особливо місцевої.
Володимир Ключак
До теми. “Подбали” про людей
Рішення міськвиконкому Трускавця зробити кінцевою зупинкою пасажирського маршруту № 147 «Дрогобич-Трускавець» Трускавецький автовокзал мотивувалось скаргами мешканців вулиці Воробкевича, приписами санстанції та намаганням розвантажити від автотранспорту вулиці міста. Однак важко не погодитися з тими, хто це рішення вважає лобіюванням інтересів місцевих перевізників і намаганням здерти останню копійку з пасажирів.
Справді, як свідчать багатолітні спостереження, біля автовокзалу виходить близько 20-25% пасажирів з Дрогобича, решта їде до Стебницького кільця, ринку, залізничного вокзалу. Тепер ці люди будуть або решту шляху долати пішки, або пересідати на місцеві маршрутки доплачуючи ще півтори гривні. Така ж проблема постане перед тими, хто буде їхати в Дрогобич – на автовокзал Трускавця маршрутки приїжджають вже наповненими, а то і переповненими. Залишається додати, що маршрут № 147 найчисельніший за кількістю пасажирів, багато людей, зокрема працівників ЗАТ «Трускавецькурорт», ним щодня їздять на роботу. Тепер транспортні видатки цих пасажирів зростуть.
Правда, на засіданні міськвиконкому намагалися трохи «підсолодити» непопулярне рішення. Чиновники будуть звертатися в Львівську облдержадміністрацію з проханням зменшити вартість проїзду цим маршрутом у зв’язку зі зменшенням кілометражу. Такі дорослі, а в казки вірять! Про збільшення тарифів за перевезення пасажирів останніми роками доводиться чути занадто часто. Але чи чули ви про зменшення? Отож бо!
Орест Лещишин, газета “Трускавецькурорт”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень