Не просто письменники

Зустріч

В рамках свого турне містами Львівщини брати Капранови відвідали 27 жовтня Трускавець. В кінці робочого дня (17.00 – 18.30) в Народному домі в теплій, невимушеній атмосфері пройшов творчий вечір під назвою «Любіть українок». Однойменний вірш (гумористичний переспів з відомим «Любіть Україну» Володимира Сосюри), покладений на музику, став завершальним акордом офіційної частини зустрічі. А потім була можливість поспілкуватися з письменниками, зробити спільне фото, купити книжку, у тому числі для того, щоб відразу передати її на передову, нашим воїнам. Бійці АТО часто просять саме хорошу книжку, яку можна було б почитати в перерві між запеклими сутичками чи обстрілами…

Зустріч з братами Капрановими організував авторський проект «Перехресні стежки» за підтримки відділу культури Трускавецької міської ради. Модератор творчого вечора, громадська активістка (а водночас кума Капранових) Анна Литвин висловила подяку за сприяння в організації вечора начальнику відділу культури ТМР Тетяні Татомир. Присутній на вечорі-презентації міський голова Трускавця Андрій Кульчинський щиро подякував братам Капрановим за ті приємні миті, які вони подарували в цей осінній вечір своїм читачам, глядачам, слухачам. Мер міста-курорту вручив на згадку братам-письменникам книги Ігоря Сеніва «Трускавець на давній поштовій листівці».

Книги

Віталій та Дмитро Капранови розпочали свою зустріч з трускавчанами зі свого … закону. Ще в 2005 році брати-письменники довели, що чим менше в регіоні бібліотек, тим більша підтримка Януковича. В 2005 році! Найменше бібліотек на душу населення в Україні виявилося в Донецькій, Луганській області та в Криму…

Люди, які читають, керують тими, хто дивиться телебачення. Цю просту істину давно зрозуміли брати Віталій та Дмитро. Своєю творчістю, та зрештою всією своєю багатовекторною діяльністю вони намагаються просвітити людей, повернути їм історичну пам`ять. Власне про історичну пам`ять і йдеться в новій книзі «Забудь-річка», одній із презентованих на зустрічі в Трускавці. Як жартують брати, для жінок це любовний роман на історичному тлі, а для чоловіків – історичний роман на тлі мелодрами.

«Щоденник моєї секретарки» – це книга про Майдани. Історія її написання проста – за основу взято щоденник однієї з секретарок у видавництві братів Капранових, які та вела в робочому зошиті. Дівчина писала все, що думала, у тому числі про свою безпосередню начальницю, за що пізніше і поплатилася. Коли один з братів перечитував цей щоденник, йому в око впав такий запис: «Сьогодні Віталій Віталійович пригостив мене яблуком. Я не взяла. Я вважаю, що ми ще не в тих стосунках, коли я можу взяти в нього яблуко».

Цей запис не просто розсмішив письменника, а заставив задуматися і перечитати вже весь щоденник, детально, а не по діагоналі. Так почалася історія цієї книжки.

«Мальована історія незалежності України», «Я like Україну» та інші новинки видавництва «Зелений пес» зацікавили трускавчан; кожен шукав щось для себе, для душі. Нові книги Капранових – це завжди цікаво, особливо якщо ти прочитав давніші, наприклад «Кобзар-2000» у версії light чи hard, «Розмір має значення» або ж «Приворотне зілля»…

Пісні та гумор

Але Віталій та Дмитро – не тільки письменники. Пісні у їхньому виконанні – це те, що треба просто послухати. Причому пісні у різному стилі. Брати жартують: «Блюз – це коли хорошій людині сумно. Шансон – це коли поганій людині весело. А реггі – це коли людині весело без причини». Щоправда, шансону брати не співають, але реггі та блюз – так. На слова талановитого поета з Вінниці Сергія Татчина та слова класиків.

Грають брати «кобзу-реп», а тематика їхніх пісень – найрізноманітніша. «Гарем» – жартівлива пісня, взята з Літопису УПА. Переспів Шевченкових «Думи мої». Колискова у стилі джаз (поєднання музики Гершвіна на мотив «Ой ходить сон коло вікон» та мелодії «Туман яром…»). «Чатанунга чуча» про Яремче та рідний для письменників Очаків. Лірична пісня про жовтень. І багато інших пісень, неспіваних за браком часу, які проте пам’ятає тарабан (панська кобза) – дещо чудернацький інструмент, на якому грає один з братів.

Зрештою, братів-письменників-видавців-виконавців-громадських діячів теж можна назвати чудернацькими. Їхній стиль не всім подобається, але в цьому їхня своєрідність. Їхня чітка та свідома громадянська позиція створювала їм чимало проблем, але вони вистояли і перемогли. Ну а їхній гумор – це взагалі окрема тема. Хто читав книги братів Капранових, той зрозуміє. Хто ж не читав, але був на зустрічі, міг досхочу посміятися з текстів пісень чи з коротких та влучних висловів.

«В бізнесменів нема поняття добра та зла, а є доходи та видатки» – хіба такий жарт не заставить замислитися?

Цікавою є і оригінальна концепція мальованої історії України, де на кожній сторінці – ціла епоха. В тоненькій книжечці можна прочитати та зрозуміти більше, ніж у нудних товстезних томах.

А завершити наші хаотичні враження від зустрічі у Трускавці хочемо словами самих письменників.

«Ми – Брати Капранови. Ви – наш улюблений читач. Ми любимо наших читачів з трьох причин. По-перше, без вас не існує нас. Письменник без читача – все одно що детонатор без гранати – клацає, але не вибухає. По-друге, без читача не існує книжки. Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва. По-третє, український читач – найкращий у світі. У цьому ми переконуємося щоразу, коли випадає поспілкуватися», – пишуть брати на своєму офіційному сайті www.kobzar.com.ua

Володимир Ключак

До теми.

Вірш «Любіть українок»

Любіть українок, як сонце любіть,

Як землю батьківську – без тями.

Не бійтеся щирість свою проявить

Словами, губами, руками…

За карії очі, за вигин спини,

За коси русяві – як жито.

За викот глибокий, і те, що за ним…

За все, що зуміли вхопити

У спальні, на кухні, у свіжій траві,

В машині, в коморі, у гаю

Любіть українок, де стрінете ви –

І хай вам Господь помагає!

Любіть галичанок, бойкень та лемкинь

Гуцулок любіть, подолянок

Таврійські дівки, слобожанські жінки –

Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких

Угорок, грекинь, караїмок

І кримських татарок – бо люблячи їх

Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!

Даруйте вірші їм і квіти,

Бо кожна нелюблена, втрачена мить

Примушує жінку старіти

Любіть українок – щотижня, щодня

А буде можливість – і двічі

Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять –

Робота така чоловіча

Життя в Україні дає нам урок –

Затямте, Тарасові діти:

Єдина можливість приборкать жінок –

Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

About WOLODYMYR

Błogosławieni którzy wprowadzają pokój, albowiem oni będą nazwani synami Bożymi.