У регіоні поширилася інформація про візити до осель наших земляків людей, котрі називають себе «соціальними працівниками». Дуже часто після візиту таких осіб люди залишаються без грошей, найчастіше жертвами стають пенсіонери.
Сьогодні говорити будемо не про шахраїв чи злодіїв, що маскуються «соціальними працівниками», а про людей із соціальних центрів, державних службовців, котрі мають чітке завдання «виявляти родини, які опинилися у складних життєвих обставинах». Мета, нібито, благородна – допомогти людям. Але насправді має приховану ціль: підготувати ґрунт для впровадження ювенальної юстиції. Оскільки ювенальна юстиція в Україні була відхилена, її окремі механізми приховано проштовхуються в інших проектах. На рівні європейських проектів, що фінансуються з-за кордону, це різні так звані дослідницькі групи, а на рівні держави – мережа соціальних працівників. Їх мета: збирати й накопичувати інформацію про «неблагополучні сім’ї». Спочатку соціальні працівники під цим терміном говорять про насилля в сім’ї, дітей, що виховуються без батьків, чи таке інше. Вони вірять, чи принаймні так кажуть, що роблять благородну справу, бо виявляють неблагополучні сім’ї і якимось чином допомагають їм – то продуктовий набір дадуть, то ще щось. Можуть переконувати, що до ювенальної юстиції не мають жодного відношення. Хоч факти, що надходять звідусіль, говорять про інше.
У Львові працівники уже перейшли до наступної стадії збору інформації: у сім’ях, де ці люди здійснюють візити, випитують про те, чи мають їхні діти окремі кімнати й ліжечка, чи повноцінно харчуються, чи житлова площа відповідає нормам і таке інше. Куди ця інформація потрапляє, візитери не повідомляють та й люди за своєю простотою й наївністю навряд чи випитують, бо вірять, що їм прийшли допомогти. Інше запитання: звідки корені у такої активізації сьогодні соціальних працівників?
Улітку 2012 року вийшло розпорядження віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка про прийняття на роботу 12000 соціальних працівників, одним із завдань котрих є збір відомостей про сім’ї. У народі їх уже назвали «соцполіцаї» через те, що вони вишукують проблеми, випитують умови проживання, доходи та іншу конфіденційну інформацію, на основі якої потім можна буде пред’явити претензії до сім’ї. У жовтні 2012 на Форумі сім’ї Сергій Тігіпко заявив, що планується збільшити кількість соцпрацівників майже до 46 000(!), щоб вони «досліджували кожну родину». Чому теми «неблагополучна сім‘я», «насильство в сім’ї» є головними і під гаслами яких вводять ювенальну юстицію? Їх мета: закріпити в суспільстві образ родини як місце небезпеки для дитини, звідки її потрібно «рятувати» і вилучати. Серед громадськості активно пропагується ідея захисту дітей від непридатних і жорстоких батьків. А тому метою уже перших візитів соціальних працівників є збір інформації про «родини, які опинилися у складних життєвих обставинах».
Ювенальні технології проникають у наше повсякденне життя й іншими шляхами: вже сьогодні в школах наші діти заповнюють різні анкети, де їх запитують, які зарплати у батьків, чи застосовуються в сім’ї тілесні покарання. Там розповідають також, як подати до суду на дорослих. Вже зараз у школах скрізь проводяться лекції про «права дитини», на яких дітям вселяють неповагу і недовіру до батьків і пропонують запам’ятати телефон, за яким вони можуть скаржитися на «поганих» тата й маму. Вже сьогодні педіатри, учителі, соціальні педагоги зобов’язані з найменшого приводу доносити на батьків в соціальні служби і органи опіки. У кожній школі ви можете побачити стенд з переліком прав дитини, а якщо батьки не забезпечують їх, то держава береться це «виправити».
Варто ще раз зазначити, що у нашій країні хоч був відхилений закон про впровадження ювенальної юстиції, але його щупальця усе-таки проникли в законодавчу базу України. Так 20 жовтня 2011 року набрав чинності новий Кримінально-процесуальний Кодекс, в якому вводяться поняття спеціалізованих (ювенальних) судів та слідчих для неповнолітніх, а також такі ювенальні технології як «медіація» і «пробація».
Ради справедливості слід зазначити також, що у цьому ж 2011 році проти ювенальної юстиції виступили депутати деяких областей та районів, зокрема, Львівської міської ради. Відповідні заяви вони надіслали Президентові України й у Верховну Раду України. Активно виступили проти цього проекту Євросоюзу і деякі християнські конфесії. Але водночас всупереч цьому за авторством священика (!) в одному з релігійних інформаційних видань було надруковано статтю «Протести проти ювенальної юстиції і гомосексуалізму приховують небезпеку».
Соціальним працівникам, котрі сьогодні фактично стали «гвинтиками» впровадження ювенальної юстиції, збираючи інформацію про «неблагополучні сім’ї», не завадить нагадати одну сумну сторінку з нашої історії. У 1934 році в Україні активно збирали інформацію про кобзарів та лірників, котрі мешкали переважно в селах. Мета була, нібито, благородна: показати українську народну творчість. Наприкінці цього ж року, у грудні, їх усіх знищили…
І насамкінець дуже коротко про основне: що ж таке це дивне словосполучення «ювенальна юстиція» і чим воно небезпечне для України? Кількома словами, це прийняття закону про систему правового і судового захисту прав неповнолітніх за допомогою спеціальних судів і організацій, які будуть допомагати судам. Туди зможуть звертатися діти зі скаргами на своїх батьків, педагогів та інших дорослих. Усе робиться під гаслом розвитку «Міжнародна Конвенція з прав дітей». У західних країнах вже впроваджена ювенальна юстиція і має жахливі наслідки – там щороку відбирають у батьків сотні тисяч дітей. Якщо ж сказати одним реченням, то ювенальна юстиція: крок від моралі до Європи
Василь Кирилич
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень