Ринок на центральній площі Трускавця – ганебне явище, оскільки мова не йде про жодну промоцію міста, а виключно про чиєсь збагачення. І це очевидно. Як очевидним є переслідування козирною командою підприємців та творчих людей і то не тільки тих, які заробляють на прожиття та дбають про імідж міста в центральній парковій частині міста. Приклад нещодавнього спалення символіки «Фронту змін» на Довженка, 1 є показовим – люди вже не мають ні сили, ні бажання терпіти тих знущань, на які їх прирікає козирна влада.
Боротися з корупцією потрібно – приймаються закони, розробляються стратегії, час від часу правоохоронні органи ловлять на гарячому корупціонерів. Та всіх ще не виловили. Боротися з беззаконням потрібно. Хтось протестує мовчки, хтось просто плаче в хустинку, а хтось іде на пікети, кричить «Ганьба!» та «Геть!». Та є ще такий шлях боротьби із беззаконням та порушенням прав людини як суд. І хоча «справа Зварича» дещо підірвала авторитет судової гілки влади в Україні, та суд на те він і є суд, щоб вершити справедливість. Тому надзвичайно приємною звісткою стала інформація про те, що Трускавецька міська рада програла судову справу за позовом фізичної особи-підприємця про визнання нечинними рішень Трускавецької міської ради Львівської області шостого демократичного скликання №98 від 31 березня 2011 року «Про затвердження Положення «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавець» та №114 від 14 квітня 2011 року «Про попереднє погодження місця розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності». А справа якраз і стосується зловживань трускавецької влади, які суд підтвердив – влада перевищила свої повноваження. Мова про те, про що неодноразово писав «Трускавецький вісник»: своїм – все, чужим – нічого. Тільки от чужі в даному випадку для трускавецької влади – це наші, трускавчани.
Отже, пропонуємо Вашій увазі витяги з Постанови Трускавецького міського суду від 13 березня 2012 року.
«Позивач … свої вимоги обґрунтовує тим, що вказані рішення прийняті всупереч ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. та ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та поза межами визначеної вказаними законами компетенції Трускавецької міської ради, а також порушують його права та охоронювані законом інтереси як суб’єкта правовідносин, у яких ці акти застосовуються, а тому, повинні бути визнані незаконними у судовому порядку.
Представник відповідача – Трускавецької міської ради проти пред’явленого позову заперечила, вказала, що у відповідності до Закону України «Пре основи містобудування», Закону України «Про місцеве самоврядування» до компетенції міської ради належить затвердження відповідно до законодавства державних стандартів, норм і правил, про поведінки місцевого значення, вважає, що оскаржені рішення прийняті в межах повноважень Трускавецької міської ради. Письмового відзиву на позов суду не представлено.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 14 квітня 2011 року фізична особа-підприємець звернувся на ім’я голови Трускавецької міської про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, а саме стаціонарного кіоску на бульварі Юрія Дрогобича у м. Трускавець Львівської області для ведення роздрібної торгівлі сувенірною продукцією. Вказана заява зареєстрована, відмітка про що зроблена в тексті заяви. Цього ж дня ФОП звернувся ще із одною заявою про розміщення тимчасової споруди для веденні роздрібної торгівлі сувенірною продукцією на площі Незалежності у м. Трускавець. Вказана заява зареєстрована, відмітка про що зроблена на тексті заяви.
Листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради вих. № 03/0-609-610 від 15.04.11 р. за підписом міського голови м. Трускавця, ФОП повідомлено, що у відповідності до рішення Трускавецької міської ради №98 від 31.03.2011 р. «Про затвердження Положення «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавець» питання надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності буде розглядатися після погодження та затвердження у встановленому порядку схеми розміщення тимчасових споруд по бульвару Ю. Дрогобича і пл. Незалежності. Листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 78-в від 29.04.2011 р. за підписом міського голови м. Трускавця, ФОП також повідомлено про те, що у відповідності до рішення Трускавецької міської ради №114 від 14.04.2011 р. «Про попереднє погодження місця розташування групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» попередньо погоджено розташування групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності – КП «Парк курортний» по вул. Ю. Дрогобича і на пл. Незалежності. Запропоновано ФОП звернутися із заявою про розміщення тимчасової споруди на іншій території у відповідності до затвердженої схеми розміщення тимчасових споруд.
Згідно ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, чинного на час прийняття оскаржуваних рішень, мала архітектурна форма – невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об’єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади документальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об’єкти, визначені законодавством.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницьке діяльності – одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельник виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Таким чином, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмежовує малі архітектурні форми та тимчасові споруди для здійснення підприємницьке діяльності.
Згідно ч. 4. ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури,
У відповідності до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення». Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Як вбачається із змісту рішення Трускавецької міської ради №98 від 31.03.2011 р, «Про затвердження Положення «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавець» таке рішення винесено на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.09 р. №982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності». Вказаним рішенням затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавці (надалі Положення) (додаток №1). Пп.2.1 Положення передбачає, що розміщення тимчасових споруд здійснюється на підставі рішення Трускавецької міської ради, а для власників земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету міської ради з урахуванням містобудівної концепції розміщення малих архітектурних форм і перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм в м. Трускавець. Пп.2.7. Положення передбачає право міської ради приймати рішення про попереднє погодження місця розташування тимчасової споруди. Пп.2.10 Положення передбачає, що міська рада протягом місяця після реєстрації документів (на черговій сесії міської ради) приймає рішення щодо розміщення тимчасової споруди та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.
За таких умов, суд приходить до висновку, що Рішення Трускавецької міської ради Львівської області № 114 від 14 квітня 2011 року «Про попереднє погодження місцерозташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» прийняте на підставі та в межах повноважень, визначених в Положенні про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавці (додаток №1) до оскаржуваного Рішенням №98 від 31.03.2011 р.
Таким чином відповідач у справі – Трускавецька міська рада приймаючи оскаржуване рішення самостійно визначила порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Трускавці та віднесла до своїх повноважень вирішення питань щодо розміщення таких споруд.
Вирішуючи даний спір судом також взято до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.09 р. №982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», на підставі якої прийнято оскаржуване рішення Трускавецької міської ради, регламентувався порядок розміщення малих архітектурних форм, якими визнавались тимчасові одноповерхові споруди соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що мають по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту. Відтак, така Постанова, на думку суду, суперечить ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, в силу пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону, не могла бути підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144; 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається., що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Поряд з тим, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено право місцевих рад встановлювати порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та надавати дозволи на розміщення таких споруд.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання недійсним акта суб’єкта владних повноважень е невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.
Оцінюючи зібрані по справі докази та враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що пред’явлений адміністративний позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17-20, 94, 159-163 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця до Трускавецької міської ради Львівської області задовольнити.
Визнати нечинним Рішення Трускавецької міської ради Львівської області шосте сесії шостого демократичного скликання № 98 від 31 березня 2011 року «Про затвердження Положення «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Трускавець».
Визнати нечинним Рішення Трускавецької міської ради Львівської області сьомої сесії шостого демократичного скликання № 114 від 14 квітня 2011 року «Про попередні погодження місця розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницьке діяльності».
Стягнути із місцевого бюджету м. Трускавця на користь ФОП 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої Інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення – з дня отримання копії цього рішення. Суддя /підпис/ Марчук В. І.».
На момент отримання нами документу постанова суду ще не набрала законної сили. Подано апеляцію, та рішення суду першої інстанції показує, що трускавецька влада ПЕРЕВИЩУЄ свої повноваження, тобто діє за рамками чинного законодавства України.
Підготував Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень