Івана Франка тричі заарештовував австрійський уряд. І ось у 2014 році в незалежній Україні, перед якою постало багато нових та задавнених проблем, за кілька кілометрів від села Нагуєвичі, де народився поет, у Трускавці «заарештували» Франка за розпорядженням міського голови Руслана Козира. Ні, звичайно, самого Каменяра вже нікому не впіймати. Тут безсилі вже і австрійці, і радянська пропаганда, і «бандерівець-патріот». Тому міський голова вирішив воювати … з пам’ятником Франкові. В час, коли «брат» біля воріт кордонів України, а в місті катастрофічно мало гостей, у Трускавці не знайшлося більших проблем і нагальніших робіт, як 25 лютого обв’язати шнурами пам’ятник Івану Франку, встановлений біля церкви Святого Миколая, і вивезти його «на зберігання» в комунальне підприємство. Мотивація варварства – не має пам’ятник достатньо … документів – мовляв, непонятно, чия скульптура, хто виготовив і по якому праву. Воістину, виходить, що без бумажки що людина, що монумент… Документи, звичайно, є. Пам’ятник має митця-автора і власника. Та хіба це головне?
Сумно… Бо, мабуть, самі того не сподіваючись, ініціативна група з відновлення пам’ятника Франку та ГО «Молода душа» встановили пам’ятник Іванові Франку дуже вдало і символічно – біля церкви. Совєтська влада безперестанку робила Франка атеїстом, ворогом УГКЦ. Іван Франко справді доволі м’яко, а деколи і різко, навіть повчально, доповнював та поглиблював послання глави УГКЦ Митрополита Андрея Шептицького, критикував, особливо трактування проблем приватної власності, сім’ї та соціальної справедливості.
Та такий аналіз митрополичого послання, назагал ґрунтовний, але не завжди об’єктивний, як і випади проти священнослужителів узагалі, не відхилили Шептицького від знаменитого письменника, а навпаки – ще дужче зацікавили. Глава З’єдиненої Української Церкви не вважає приниженням своєї людської і митрополичої гідності провідати письменника особисто. Воістину євангельська ситуація: митрополит Шептицький в гостях у “безбожника” Франка.
Багато ще списано паперу про те, що Франко відійшов у вічність без Святої Сповіді. Але відійшов тому, що був хворий, і свідомість його раз у раз затьмарювалася похмурими видіннями; з іншого боку ті отці, які пробували висповідати Івана Яковича, не були тими особистостями, які могли збагнути складну і делікатну душу генія, його маєстат як людини і письменника. Один із них був москвофілом, – а з москвофілами Франко боровся все життя, другий – православний священик румунського походження з міського гарнізону – повівся з письменником грубо, і той просто вигнав його; третій, молодий отець-василіянин Т.Галущинський, після попередньої згоди Франка на сповідь не прийшов в умовлений час, а наступного дня письменника не стало.
Сповідати Франка мав би душпастир, рівний письменникові за інтелектом, талантом і респектом у суспільстві. Тобто сам Шептицький. Але, на жаль, він перебував на засланні у Нижньому Новгороді – і самотній Франко залишився без належної духовної опіки.
У Трускавці їх знову поєднали, двох аристократів духу – Шептицького і Франка. Два пам’ятники встановили на площі біля церкви, майже навпроти одне одного. Франко знову повернувся до Церкви, від якої насправді й не відходив. Та ненадовго…
“Не люблю українців… Так мало поміж ними знайшов я характерів, а так багато дрібничковості, тісної заскорузлості, дволичності і пихи, що справді не знаю за що мав би я їх любити…» Це писав Іван Франко у своїй знаменитій передмові “Дещо про себе самого” у далекому 1897 році. Що змінилося з того часу?
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір`я»
Документ до теми. Заява ЛОО ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА» (вих. №27/03/14-01 від 27.03.2014 року)
Підтверджуємо, що Львівська обласна громадська організація «Громадянська мережа ОПОРА» надавала всіляку підтримку та сприяння ініціативній групі м. Трускавець – «За відродження пам’ятника Івана Франка» (у складі Василя Кирилича, журналіста «ТІТ»; Євгена Бродзінського, представника громадянської мережі «ОПОРА» у Трускавці; Василя Яворського та Наталії Барабаш, членів ГО «Молода душа») у встановленні нового бронзового пам’ятнику Івану Франку в місті Трускавець у 2012 році. Ми прикро вражені діями посадовців місцевого самоврядування Трускавця, які уникаючи відкритого діалогу самовільно демонтували біля церкви Св. Миколая пам’ятник Івану Франку, що є власністю вказаної ініціативної групи й споруджений за рахунок добровільних внесків і пожертв небайдужих громадян.
Ми високо цінуємо й надалі будемо підтримувати зусилля наших колег і активної громади міста Трускавця у справі збереження пам’яті і популяризації особи Великого Каменяра. Вважаємо цілком не припустимою поведінку вищих посадових осіб місцевого самоврядування, які цілеспрямовано перешкоджають реалізації громадських ініціатив та ігнорують колективні звернення місцевих громадських організацій.
Дутчак А.А., голова ЛОО ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА»
Коментар до теми. Як відомо, 25 лютого 2014 року у м. Трускавці за рішенням КП «Парк курортний» ним було демонтовано і викрадено пам’ятник Івану Франку, який знаходився на площі Січових Стрільців нижче церкви св. Миколая.
Я вважаю такі дії протиправними, оскільки комунальне підприємство згідно чинного законодавства України не має права приймати такі рішення (про демонтаж пам’ятників).
Цей пам’ятник І. Франку був встановлений 11 жовтня 2012 р. Ініціативною групою «За відродження пам’ятника Івана Франка», до складу якої входять: Янковський М.П., Грицак Л.Я., Бродзінський Є.В., Яворський В.Р., Кирилич В.М. Виготовлений пам’ятник за кошти мешканців міста та меценатів. Вартість бронзового відливу – 65 тис. грн., а вартість гранітного постаменту – 30 тис. грн., тож відповідно загальна вартість пам’ятника (без врахування вартості монтажу) становить 95 тисяч гривень.
На постаменті пам’ятника прикріплена металева табличка з написом, який роз’яснює, чому цей пам’ятник було виготовлено та хто його встановив. На табличці чітко вказано, що пам’ятник виготовила Ініціативна група «За відродження пам’ятника Івана Франка».
В жовтні 2012 року депутати Трускавецької міської ради Василь Белз, Святослав Павлечко та Володимир Симович офіційно звернулися з колективним депутатським запитом, в якому просили міську владу Трускавця поставити пам’ятник Франка на його історичне місце. Також на ім`я міського голови Трускавця Р. Козира було направлено лист-звернення від мешканців Трускавця (за підписом 160 осіб), в якому просили встановити бронзовий пам’ятник Івана Франка у скверику на розі вулиць І. Франка та С. Бандери, а реставрований гіпсовий бюст подарувати одній зі шкіл міста і назвати її іменем Франка.
Бронзовий пам’ятник І. Франка та його гранітний постамент, які були демонтовані з порушенням чинного законодавства України, зараз знаходяться в господарській зоні КП «Парк курортний». Це комунальне підприємство не має жодного відношення до цього пам’ятника і не має жодного права утримувати його. Ініціативна група «За відродження пам’ятника Івана Франка», яка має всі права на бронзовий пам’ятник та гранітний постамент, зверталася до керівництва КП «Парк курортний» з проханням повернути його Ініціативній групі, на що ми отримали відмову.
Тому ми звернулися у правоохоронні органи з проханням взяти дане питання під контроль, щоб припинити беззаконня, яке вчиняють КП «Парк курортний» та виконавчі органи місцевої влади Трускавця, та винести справедливе рішення щодо повернення пам’ятника Івана Франка Ініціативній групі.
Євген Бродзінський, голова представництва ГМ «ОПОРА» в м. Трускавці
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень