У день, коли вся держава відзначала свято захисника України, у Трускавці молоді охоронці місцевого кафе жорстоко побили воїнів АТО. Найбільше дісталося 57-річному лікареві Анатолію Воліку, який 2014 року пішов добровольцем на фронт. Чоловіка копали по обличчю, він має поламані ребра. Певні структури хочуть «зам’яти» цю справу, але ветерани АТО кажуть, що не дозволять замовчати цю ситуацію і доведуть інформацію про неї до самого Президента України.
За українську форму – кулаком в обличчя
Коли знайомий мені розповідав історію про побиття у Трускавці ветеранів АТО – я йому не вірив. Ну, не може бути такого, щоб на четвертому році українсько-російської війни хтось міг не пустити у громадський заклад українських солдатів у парадній формі. Але, виявляється, дійсність може бути гіршою, ніж ми її уявляємо. І це не десь у проросійськи налаштованих регіонах, у протистоянні з ворогом, під час бою, а в далекому тилу, в мирному, так і хочеться сказати – патріотично-космополітичному Трускавці нападають та б’ють українських патріотів.
Цікаво, що про цей конфлікт майже ніхто в обласному центрі не чув. Мовчанка і в ЗМІ. Щоб вислухати всю цю історію з побиттям, я вирішив безпосередньо зустрітися з трускавецькими ветеранами АТО. Усі вони добровольцями пішли на фронт, служили у славному батальйоні генерала Кульчицького. За їхньою спиною – Дебальцеве, Горлівка, інші гарячі точки. Вони й думати не могли, що після боїв на Сході переживуть чи не найскладніший бій із зухвалістю, цинізмом, хамством і безкарністю, якого зазнали 14 жовтня цього року в рідному місті. Бо на передовій видно, де ворог, а в тилу, як виявляється, замаскованим ворогом, можливо, й прихильником сепаратистів, може виявитись якийсь охоронець якогось там кафе.
Як розповідає Анатолій Волік, 14 жовтня, у День захисника України та свято Покрови Пресвятої Богородиці, він із кількома своїми друзями та сином вирішили відпочити в одному з трускавецьких кафе та відзначити ці дати. Найближчим закладом громадського харчування виявилося кафе «Абордаж». Надамо слово безпосередньому учаснику цих подій, пану Воліку:
«Ми з друзями гуляли містом і вирішили зайти в якесь кафе перепочити і відзначити наше свято. Мої побратими Юрій та Євген були в парадній військовій формі. Вони першими заходили в бар «Абордаж». Але якісь хлопці, що стояли на вході, сказали, що до їхнього закладу вхід у військовій формі заборонено, бо в них, бачите, дрес-код інший. Це нас вразило. Я почав тим охоронцям спокійно пояснювати, що сьогодні свято і взагалі ненормально у воюючій країні не пускати в громадські місця людей у формі. Попросив покликати адміністратора. Вони в грубій формі, з лайкою та образами почали мені відповідати та шарпати. Я витягнув мобільний і почав знімати цю розмову на телефон. Це їм не сподобалося і так сталося, що вони скинули мене на землю і почали копати. П’ятеро на одного накинулися! Втрутилися мої друзі. Одному з наших атовців вибили зуба. Мій син відразу викликав швидку допомогу та поліцію, які, дякувати Богу, приїхали дуже оперативно. Бійка припинилася, але я був непритомний».
Кримінально-антиукраїнський «Абордаж»?
За фактом побиття людей поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 125 ККУ. Подробиці розслідування не розголошують, але його перебіг викликає багато запитань. Так, у «державній лікарні» рентген не показав, що в пана Воліка поламані ребра. Але лікар з приватного медзакладу чітко побачив на знімках перелом двох ребер без зміщення. Тепер ці світлини має оглянути експерт у Львові, проте трускавецька поліція ось уже третій тиждень не може їх передати до обласного центру: не мають чим відвезти. Смішно? Та ні, плакати хочеться. Так само відео з камер спостереження: на них мало б чітко бути видно, як дискусія переросла в побиття, але подейкують, що запис бійки «дивом» не зберігся.
Трускавецькі ветерани АТО об’єднані в громадську організацію учасників АТО «Меч Арея». Вони скерували звернення щодо цієї неординарної ситуації своєму колезі-волонтеру, голові Львівської обласної ради Олександрові Ганущину. Атовці твердо вирішили зробити все, щоб цю ситуацію правоохоронці не спустили на гальмах, а винних у побитті ветеранів АТО покарали.
«У Трускавці всі говорять, що клуб-кафе «Абордаж» належить відомому в місті підприємцю Іванові Торському. Власники прислали на розмову з побитими атовцями молоденьку дівчину-менеджера Катерину. Вона просила не піднімати «кіпішу». Буцімто хлопці на охороні погарячились. Обіцяла компенсувати усі витрати на лікування. Але справа тут не в грошах. Тут справа у принципі: якісь ниці люди дозволяють собі по-хамськи знущатися з воїнів АТО, ображати українського солдата, його форму, казати, що ми ідіоти, бо пішли боронити рідну землю. Як ви уявляєте, щоб ми тут промовчали?! Мені 57 років, я – лікар, прожив життя вже і буду боятися в рідному місті демонструвати любов до своєї країни і до своєї армії? Та ніколи! Більше того, кажуть, що таке жорстоке поводження охорони цього «Абордажу» зі своїми клієнтами непоодиноке. Я в хірурга не перший, і не другий, і навіть не третій клієнт, який з цього кафе потрапив відразу до лікарні», – зазначає Анатолій Волік.
Він підкреслює: якщо власник клубу акцептує таке поводження зі своїми клієнтами, не звільняє знахабнілу охорону, то це принаймні дивно. Хіба що там є що охороняти від стороннього ока. Недарма в Трускавці правоохоронці відзначають проблеми з незаконним обігом наркотиків, неадекватною поведінкою «золотої молоді», яка зловживає алкоголем та має асоціальну поведінку.
Найближчим часом ветерани АТО, яких побили у трускавецькому «Абордажі», мають намір провести прес-конференцію у Львові, на якій планують розповісти всій Львівщині про беззаконня та жорстоке ставлення до українських солдатів. До речі, один із побратимів-атовців Анатолія Воліка й нині служить на Сході країни. Він є десантником, розвідником і лише на кілька днів завітав до Трускавця у відпустку. І повернувся на фронт з відчуттям гіркої розпачі та бажанням домогтися правди у всій цій дикій історії з побиттям українських воїнів-захисників України в трускавецькому «Абордажі».
Андрій Болкун, Leopolis.news
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень