Минулої середи, 11 серпня, народний депутат України п’ятого скликання Олексій Радзієвський зустрівся зі стебничанами. Він люб’язно погодився відповісти на запитання нашої газети.
– Дрогобич має багато проблем, але, мабуть, не менше їх і в Стебнику. Проте багато кандидатів у міські голови приїжджають у Стебник лише тоді, коли починається передвиборча кампанія, обіцяють золоті гори, а потім фактично нічого не роблять. Напевно, лише Ви складаєте виняток, бо й досі в Стебнику говорять, що Ви багато зробили для міста, – і мова йде не лише про той час, коли Ви були першим секретарем Дрогобицького міськкому партії, а й коли були міським головою Дрогобича в демократичні часи – в 1998-2002 роках. Скажіть, будь ласка, які Ви бачите основні проблеми Стебника і як, на Вашу думку, їх можна і треба розв’язувати?
– Я з Вами згідний, що у Стебнику ще гірша ситуація, ніж у Дрогобичі, ще більш драматична. І вся причина лежить у тому, що єдине бюджетоутворююче підприємство міста Стебника – “Полімінерал” – вже багато років не працює. Не працює воно після тієї аварії на хвостосховищі, глобальної катастрофи. Його потужності почали скорочуватися, зменшуватись. І таким чином головним завданням буде реанімація цього підприємства. Хай у менших обсягах, у два-три рази менших, але підприємство повинно запрацювати. Воно повинно видавати на-гора готову продукцію – калійні добрива. І такі технології є. І якщо ця мета досягається, а вона реальна на сьогоднішній день, Стебник починає перетворюватись на нормальне звичайне українське місто. Інших варіантів я не бачу. Ті відрахування, які йдуть від дрібного бізнесу, не покривають навіть на 20 відсотків потреби міста в своєму життєвому функціонуванні. Єдиний вихід – реанімація підприємства “Полімінерал”.
Чому я кажу, що це реально? Якщо ми подивимось з точки зору європейської ситуації, то побачимо, що в Європі сьогодні складається великий дефіцит калійних добрив. Тому що поклади таких добрив у Німеччині, в Італії, в Іспанії вичерпані станом на сьогоднішній день. Їх залишилось трошки в Білорусі, а основні поклади з європейської точки зору знаходяться у нас з вами під ногами. І це єдине місце на мапі України, де є колосальні поклади калійних руд. І якщо подивитися з геополітичної точки зору, то, безумовно, сюди прийдуть інвестори – колись, якщо влада нічого не буде робити. А нам потрібно, щоб вони прийшли зараз. І цієї мети треба добиватись. І в тому зацікавлена і держава Україна, і Європа, яка без калійних добрив не може жити, оскільки природні умови, якість землі така, що вона потребує калійних добрив. Але нам треба прискорити цей процес і не чекати, коли через 20 чи 50 років сюди прийде хтось. Треба залучати ці кошти.
Що для цього потрібно? Для цього насамперед треба переконати наші державні органи управління в Україні – Кабінет Міністрів, міністерство промисловості, Фонд державного майна, щоби припинити ту практику, яку в народі називають таким містким виразом, що “поводить себе, як собака на сіні”. І сама не може з’їсти, але й нікого не підпускає. У нас під ногами, ще раз повторюю, золоті запаси, які потрібні всій Європі. Треба сміливо, енергійно, ініціативно рухатись по цьому шляху. І бажаючих є достатньо, і я про це точно знаю. Це перший момент.
Друге. Вже багато років підприємством “Полімінерал” керує прекрасна людина, грамотний інженер, досвідчений інженер, один з провідних інженерів-гірняків у нашому регіоні, – Микола Іванович Яковлєв. І ця людина б’ється з проблемами і надпроблемами сам-на-сам. Цей керівник покинутий напризволяще. І тільки завдяки його енергійності хоч щось, але підтримується в якийсь спосіб, для мене незрозумілий, але якось хоч щось там робиться на підприємстві. Це недобра практика, це неправильне розуміння, це, знову ж таки повторюю, майже злочинна позиція влади. Влада повинна підставляти плече таким керівникам, як Микола Іванович Яковлєв. І вона повинна відігравати свою роль у тих напрямках, які дозволять реанімувати підприємство й дати робочі місця, дати прибуток, дати відрахування у міську казну. Я не можу привести хоч один приклад, щоби влада продемонструвала свою рішучість, наполегливість і уміння повоювати за інтереси того чи іншого підприємства, в тому числі й “Полімінерала”.
І останнє. Безумовно, треба буде зробити інвентаризацію всіх невикористаних ресурсів і резервів у місті Стебнику. Мені відомо, що там якось ідуть процеси продажу землі, якихось ділянок. У який спосіб це робиться, я не знаю. Але ті ділянки землі, які годяться для забудови чи для організації будівництва якихось закладів, у Стебнику є. І цим скарбом також треба розумно і по-господарськи розпоряджатися. Треба провести інвентаризацію можливостей малого і середнього бізнесу, хоча там середнього бізнесу в Стебнику, мабуть, і немає, але дрібний бізнес там є. І треба подивитися, що заважає представникам цього дрібного бізнесу працювати більш ефективно, створити для них ці умови, щоби у підприємців виникло бажання іти далі, розширювати свій бізнес. В свою чергу, це створить можливості додаткових надходжень у місто Стебник. Ось так я бачу ситуацію в Стебнику і шляхи оздоровлення.
– Олексію Васильовичу, чи не простіше пустити Стебник у “вільне плавання”? Я маю на увазі, що вже давно ведуться розмови про те, аби відокремити Стебник від Дрогобича, в тому числі й бюджети двох міст, і зробити якийсь особливий статус Стебнику.
– Це можна розглядати як один із теоретичних варіантів на сьогоднішній день. Я твердо знаю і розумію як досвідчена людина, яка володіє цим питанням, раптово це робити не можна. Місто треба підготувати до “вільного плавання”. В місті Стебнику є школи, дитячі садки, ліцей, Народний дім, лікарня, музична школа і таке інше, там ціла інфраструктура міського господарства, інфраструктура, яка створена для підтримки і задоволення життєвих потреб людей. І якщо раптово, теоретично ми давайте подивимось, якщо раптово зараз відпустити Стебник у “вільне плавання”, цей корабель може не витримати першої ж маленької бурі.
– Ще й Дрогобич за собою потягне.
– І потягне ще й авторитет Дрогобича. Тому, за великим рахунком, можна йти на те, щоби надати інший статус і щоби Стебник був містом обласного значення. Але його треба до цього готувати. Треба вивести економіку на належний рівень, треба дуже уважно порахувати джерела наповнення міського бюджету вже з огляду на те, що це місто могло би бути самостійним. І якщо кінці з кінцями зійдуться, і ми побачимо баланс, тоді можна йти на цей крок. Сьогодні поки що про це думати зарано. Без Дрогобича, без дотацій дрогобицького міського бюджету Стебник не витримає.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень