Ось і завершився VI Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат». Він залишиться для учасників, гостей, глядачів яскравим, незабутнім осіннім спогадом, фестивалем на межі літа та осені. Так, перший день, відкриття фестивалю – спека, справжнє літо. Наступні дні – похолодання, дощі, справжня осінь.
Про фільми, які були презентовані в перший день «Корони Карпат» (16 вересня), вже написано в публікації «Нотатки з кінофестивалю» (http://protruskavets.org.ua/notatky-z-kinofestyvalyu/). Перший день був найбільш насичений подіями, але кульмінацією став день третій. Саме в похмуру дощову днину неділі, 18 вересня, зал кінотеатру «Злата» зібрав аншлаг. Проходила прапрем`єра (закритий показ) художнього фільму «Осінні спогади».
«Осінні спогади» вийдуть на широкі екрани 6 жовтня. Тому неетично було б коментувати сам фільм, хвалити його чи вказувати на якісь недоліки. Тим більше неетично переповідати сюжет. Але, гадаємо, факт, що кожен був під сильним враженням від фільму, ніхто не піддаватиме сумніву. Війна, кохання, любовний трикутник, рідні краєвиди, блискуча гра акторів, теми біженців, вірності, вдячності зробили цей фільм просто неповторним. Ну а кращу назву годі було й придумати.
Але не єдиними «Осінніми спогадами» жив фестиваль. І не одними переглядами фільмів. Важливим елементом «Корони Карпат» стали ворк-шопи – творчі майстерні. Ті, хто взяв у них участь, або просто в захопленні, або вважають, що це було дуже корисно. Хоча слід зазначити, що такі заходи – не для всіх, а для вузького кола дійсно зацікавлених, залюблених у мистецтво зйомок.
Інший елемент Трускавецького кінофестивалю – благодійність. Генеральний директор «Корони Карпат» Олег Карпин – не лише депутат міської ради та підприємець. Він ще й активний учасник Ротарі-клубу. Те, що робить ця організація для знедолених дітей, особливо для дітей-сиріт та дітей-інвалідів в інтернатах у нашому регіоні, часто залишається поза увагою громадськості та преси. От і зараз, коли головна увага зосередилася на фільмах та акторах, на зустрічах та ворк-шопах, якось в стороні залишилася тема благодійності. Але треба було бачити хлопчика в інвалідній колясці, який дуже круто себе почував (у крутій, хвацько повернутій набік кепці) поруч із Віктором Андрієнком після перегляду мультфільму «Кирило Кожум`яка»! Можливо, заради одного такого моменту вартувало було приїхати знаменитому «довгоносику» до Трускавця. Але радості та гордості на дитячих личках було значно більше – хоча б під час візиту до них, у Бориславський будинок-інтернат для дітей з вадами опорно-рухової системи, артиста Дмитра Лінартовича, виконавця однієї з головних ролей у стрічці «Осінні спогади». Подія відбулася в останній день фестивалю, 19 вересня.
Якщо говорити про благодійність, то необхідно закцентувати увагу і на тому, що весь фестиваль – благодійний, адже вхід на покази всіх фільмів був безкоштовним. І це великий дар Олега Карпина та всіх організаторів фестивалю для трускавчан і гостей міста-курорту: як відпочивальників, так і жителів сусідніх міст та сіл.
Що ще можна сказати про фестиваль «Корона Карпат»? Промоція нового українського кіно і стимулювання його творення, пропагування якісного зарубіжного кіно, популяризація кіномистецтва, жваві дискусії на тему майбутнього кіноіндустрії в Україні. Цей перелік можна продовжувати багатьма іншими позиціями. Певною проекцією фестивалю стали і живі спілкування з творцями фільмів (режисерами, акторами, продюсерами), це зокрема стосується фільмів «Гетьман» та «Осінні спогади».
Чи є за що критикувати фестиваль? Можливо, так. Довелося почути про окремі «проколи», а деякі й побачити самому, як, наприклад, опущені нижче рівня екрану субтитри українською мовою в фільмі «Вино для злочинців» («Vino para robar»). Можливо, фільм «Гетьман» міг бути не такої антипольської спрямованості, можливо, в «Гнізді горлиці» чи «Осінніх спогадах» варто було робити субтитри українською, коли головні герої розмовляли італійською чи англійською. Але це дрібні зауваження, а зовсім не критиканство. Адже такі дрібнесенькі недопрацювання лише показують величину заходу. І добре, що недоброзичливцям більше нема до чого «придертися».
Цьогоріч VI Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат» проходив у дещо іншому форматі, ніж попередні – не було журі, не визначався фільм-переможець. Причина – суто фінансова, так економніше. Та від цього не програв ніхто, адже конкурс та визначення переможця – це майже завжди певна образа тих, хто Гран-прі не отримав.
Який фільм на «Короні Карпат»-2016 був найкращим? На це питання навряд чи хтось може відповісти твердо, впевнено, рішуче. Різна категорія фільмів, різна мета їхнього створення. Надзвичайно зворушливу історію «Осінніх спогадів» аж ніяк не порівняєш із фільмом-викриттям про Майдан. Але й не хочеться порівнювати «Осінні спогади» з «Історією однієї каблучки», теж надзвичайно зворушливим короткометражним фільмом «Галицької кіношколи», бо обидва беруть за душу.
Ті, хто бачив «Серце мами Гонгадзе» та «Гніздо горлиці», теж могли б сказати багато хорошого про ці картини. Як зрештою і про «Ваколду», «Цвітіння кульбаби» та мультиплікаційні фільми, представлені на фестивалі. Тому економія на журі насправді зробила хорошу послугу для фестивалю – кожен фільм може вважатися не тільки лауреатом, але і переможцем.
На правах автора публікації і глядача дозволю собі висловити суб’єктивну думку, яка, зрештою, не має жодних наслідків. Особисто мені найдужче сподобався фільм «Дикі історії» (Аргентина), ця картина напевно що заслуговує на Гран-прі. «Вино для злочинців» (Аргентина), «Історія однієї каблучки» (Трускавець, Україна) та «Осінні спогади» (Іран-Чехія-Україна) – це ті три картини, які могли б претендувати на перше місце.
***
«Корона Карпат»-2016 залишилася осіннім спогадом. Кажуть, що теперішнього часу не існує, адже навіть сьогодні, те, що було хвилину тому – це вже минуле. А те, що буде за хвилину, за годину, до кінця дня – це ще майбутнє. Теперішнє – це мить, конкретна мить, яка не спиняється і з категорії майбутнього плавно чи різко перетікає в категорію минулого через фільтр цього мізерного виміру «теперішнього часу». Але інколи ці миті є прекрасними – недарма ж Мефістофель так чекав від Фауста вигуку «Спинися, мить, прекрасна ти!».
VI Трускавецький Міжнародний кінофестиваль “Корона Карпат» подарував чимало прекрасних митей. Всі вони – вже в минулому, ці вересневі числа 16, 17, 18 та 19 у 2016 році. Немов відірвані та загублені у часі і просторі листки календаря, відійшли в минуле чотири дні кінофестивалю. Наше життя так само відходить в минуле, щоденно зменшуючись на якийсь відрізок, рухаючись до кінця, безперервно перекачуючи час майбутній у час минулий. Ми не можемо додати днів до нашого життя, але можемо додати життя в наші дні, наповнити їх чимось цінним, вартісним. «Корона Карпат» дала прекрасну можливість прикрасити сірість наших буднів жовтогарячими кольорами осінніх спогадів, додати світла у похмурий дощовий настрій, задуматися над Істинами та змінитися на краще. Мистецтво – це не посередність чи вульгарність, не шумливий галас і не марна трата часу. Хто взяв активну участь у кінофестивалі, той інвестував у себе. Цим все сказано…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень