Після Революції Гідності люди відчули, що потрібні зміни. На рівні Стебника влада оновилася на 70-75%. Новий мер, нові депутати. Про що це говорить? Про те, що громада вимагає реформ. Старих людей усунуто, нових обрано й дано їм мандат на реформи.
Реформи – це зміни в управлінні. Якщо поміняли мера, то мають помінятися керівники комунальних підприємств і установ, лікарень, шкіл, садочків й т.д. Старі люди не будуть робити змін. Якби вони прагнули (читай – могли, хотіли, вміли) їх робити, то вони вже б це зробили.
Виникають логічні запитання – а чи варто було міняти голову міста, якщо він не робить змін? Чи правильним був минулорічний вибір стебничан, за яким місто вкотре обрало минуле замість майбутнього, за яким добровільно відмовилось від амбіцій на гідне самодостатнє життя?
Коли верстався номер, у сусідньому Трускавці більшість дитячих дошкільних та шкільних закладів й інші “бюджетники” вже опалювались. Правда, в тестовому режимі, але тепло було. Чому? Тому що за п’ять останніх років КП “Трускавецьтепло” під керівництвом Руслана Крамара, висуванця на останніх виборах мера Стебника від Стебницького громадського руху, збудувало автономні котельні на всі дитячі установи і школи міста.
Скажете, багатий Трускавець? А я відповім, що у великій частині на будівництво цих об’єктів використовувалися не бюджетні, а власні кошти комунального підприємства. Це дало “багатому” місту економію понад 4 млн. грн. Чому “багатому”? Правильно. Тому, що має розумного керівника галузі, який проводить реформи.
Сьогодні пан Крамар завершує програму повного переходу Трускавця на індивідуальне опалення. Це суттєво скорочує споживання містом природного газу. Трускавчани ж мають у власних домівках якісне і вчасне, що не менш важливо, тепло та гарячу воду. А міг же змінювати рідний Стебник?
А що Стебник? Уроки в школах по півгодини. Але проблеми у влади міста інші. На 12 жовтня скликано чергову сесію місцевих депутатів. Впадає в око проект рішення про надання в оренду “залишків” комунального майна: на 2-ому поверсі будинку по вул. Грушевського, 2; усіх, крім першого, поверхів колишнього гуртожитку ПТУ по вул. Мельника, 4а; колишнє приміщення Ощадбанку на м-ні Шевченка, 1; приміщення по вул. Трускавецькій, 2 й 18а (де була газова служба – вже нам її повертати у місто не обов’язково – вибори ж пройшли) та, навіть, приміщення колишньої бібліотеки у Колпці.
Принагідно зауважу, що це вже третя, а то й четверта, спроба нинішньої каденції “порозорендовувати” що лишилось. І аргумент залізний – для наповнення міського бюджету! Попередні рази більшість депутатів “встояли”, але як буде тепер – побачимо вже наступного тижня.
Влада мала б показати громаді, що використовуючи її майно та витрачаючи кошти зі спільної “каси”, життя у Стебнику робить кращим. А кожен чиновник, зі своєї сторони, мав би показати, що він зробив за отриману з тої “каси” зарплатню. Раз гроші в “касу” кладуть стебничани, підприємці й не тільки, сплачуючи податки та збори, то й належить міський бюджет конкретній громаді, а не умовній “міській раді”. Але нам, громаді, і не лише стебницькій, те ще слід усвідомити.
Більше того, влада Стебника має показати свою потрібність взагалі. Уявімо картину, що раптом в Стебнику не стало влади, “пропав чи провалився під землю” весь будинок мерії. Чи дуже відчув би це у своєму повсякденному житті пересічний мешканець міста?! Питання риторичне, нехай на нього відповість сам читач. Влада в місті існує не для того, щоб вона просто була. А для того, щоб кожен день місто робити кращим. А що маємо?
В часі адміністративної реформи Стебником вже четвертий раз попихають: від самостійної громади – й до включення у велику Дрогобицьку ОТГ разом з навколишніми селами. Звісно, не провівши глибокого аналізу різних форм співжиття майбутніх об‘єднань, важко стверджувати який варіант буде для стебницької громади найкращим. Та одне є очевидним – через повну відсутність реформ в нашому місті, нинішньою владою може бути забито останній цвях у МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА.
Павло Побережний, депутат Стебницької міської ради, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень