Кажуть, що українець, який вилізе наверх, намагається не допустити туди нікого зі своїх співбратів. Єврей натомість витягне своїх одноплемінників. Перший топить та зіштовхує, другий подає руку допомоги.
Навряд чи в когось є сумнів у тому, що у Трускавці більшість становлять українці. Останні події, чи, вірніше, події останнього тижня – яскраве тому підтвердження. Спокій, котрий настав у курорті після осіннього загострення (війни з ПрАТом за безплатну «Нафтусю» і гідромінеральну базу курорту), було порушено на початку червня. Питання передачі котелень у відання відділів міськради стало не лише каталізатором, а й детонатором ряду процесів, спрогнозувати завершення яких навряд чи вдасться.
Процес перший – особиста війна давніх друзів. Мова йде про Андрія Кульчинського (міський голова) та Руслана Крамара (голова ТМО партії «Батьківщина», директор КП «Трускавецьтепло», член виконкому). Якщо перший воліє або заперечувати будь-який конфлікт, або ж зводити його чисто до особистого, то другий вважає, що мер оголосив війну всій партії «Батьківщина», а не лише трускавецькому осередку. Нема жодних сумнівів у тому, що ця війна триватиме як мінімум до президентських і парламентських виборів, проте найвірогідніше, що стихне вона аж після остаточного результату виборів місцевих.
Процес другий – переформатування в міській раді. Голосування за питання котелень (7 червня) чітко показало хто є хто. Хто проголосував «проти», хто утримався чи просто не прийшов на сесію – той найвірогідніше симпатизує Русланові Крамарові. Хто віддав свій голос «за», задекларувавши лояльність до міського голови, той інколи мусів чимось пожертвувати. Навряд чи Михайло Малащак після цієї сесії зможе розраховувати на кандидування від «Батьківщини». Навряд чи Руслан Пристай йтиме на наступних виборах від «Свободи». Навряд чи стануть колись друзями два Руслани (Крамар та Цехмейстер) після тієї сесії та фейсбучних протистоянь, які стали її наслідком. Результатом переформатування в міській раді стало зменшення твердої більшості у міського голови на кілька штиків (з різних політичних сил). Кількість цих «штиків» скорочуватиметься прямо пропорційно з наближенням нових виборів згідно принципу «Чим дальше в ліс, тим більше дров».
Процес третій – «козирні» піднімають голову. Де двоє б`ються – третій користає. Для так званої «опозиції», котра у Трускавці представлена двоголовим орлом КоКі (Козир-Кісак), появився унікальний шанс просто поспостерігати за тим, як їхні недруги «мочать» одне одного. Два депутати-кунівці (група Кісака) так і зробили, утримавшись під час голосування за питання котелень. В принципі, їхні голоси і так нічого не вирішували, проте це голосування показує, що в Ігоря Володимировича є надія об`єднати навколо себе всіх, хто з тих чи інших причин незадоволений владою Андрія Кульчинського. Намагання вибудувати модель «Якщо не Кульчинський, то тільки Кісак» досягли певного успіху, і в Трускавці зараз саме Кісака бачать реальною альтернативою діючому меру. Намагання екс-мера Руслана Козира відвоювати симпатії електорату та в майбутньому досягти реваншу навряд чи матимуть успіх через недолугість його інформаційної політики, про що кілька слів скажемо нижче.
Процес четвертий – інформаційна війна. Події початку червня показали, що у діючого мера у власному розпорядженні практично немає надійних медіаресурсів. Ані офіційний сайт міськради, ані проводове радіо, не кажучи вже про бюлетень «Голос ради» не забезпечують міському голові всебічного висвітлення позитиву. Мало того – вони виявилися абсолютно безпорадні в нейтралізації негативу, який ллється на Андрія Богдановича групою КоКі і їх соратниками. Як би парадоксально це не звучало, та найбільше роз`яснень для громади і максимум інформаційної підтримки для Андрія Кульчинського досі надавали незалежні від нього медіаресурси. Червневий конфлікт втягнув ще ближче до тіла мера медіаресурс «Трускавець-Онлайн», який Андрій Богданович може потужніше використовувати у своїй війні з Русланом Крамаром. Планована ФМ-станція на базі міського радіо навряд чи запрацює та буде розкручена належним чином, щоб мати якийсь значний вплив на результати майбутніх місцевих виборів. Надійним партнером мера-лікаря залишається «Твоє радіо» Віктора Возняка, проте чи вистачить цього для протидії ЗМІям КоКі та окремим партійним виданням, котрі не щадитимуть пана Андрія? Так чи інакше, інформаційна війна, котра у Трускавці протягом останніх півроку знаходилася у млявій стадії перемир`я, в літній сезон загострилася.
Процес п`ятий – я тебе породив, я тебе і вб`ю. Факт підтримки Левом Грицаком Андрія Кульчинського на виборах 2015 року ніким не оспорюється. Потужний гравець на політичній сцені Трускавця, двічі міський голова курорту (2002-2006, 2006-2010), очільник санаторію з півтисячним персоналом Лев Ярославович Грицак доклався в різний спосіб до того, щоб Андрій Кульчинський став мером. Самодостатній і забезпечений чоловік, Лев Грицак після виборів 2015 року фактично не впливав ні на кадрові призначення нового мера, ні на його політику. Можливо, це була його помилка, бо в близькому оточенні Андрія Кульчинського опинилися і диверсанти з ворожого табору, і явні непрофесіонали-невігласи, для яких протирання штанів є найпотужнішим коефіцієнтом корисної дії, і хитрі людці, для яких меркантильні інтереси завжди стояли вище блага міста та громади. Та невеличка група порядних, чесних патріотів-фахівців у стоособовому багні ситуації кардинально не міняє. І хоча місто розвивається як ніколи досі, і хоча золоті ріки грошей течуть до міського бюджету, та значна частина з них замість підживлювати місто-сад, йде «лівими» врізками, тобто каламутними канавами в приватні кишені. Навіть якщо Лев Грицак і мовчав, знаючи чи не знаючи про такі зловживання чинної підтримуваної ним влади, то не зміг він промовчати при зраді інтересів громади щодо стану гідромінеральної бази. Осіннє загострення стосунків у трускавецькому політикумі, про яке ми згадували на початку статті, завершилося нічим, бо комунальна ГГРЕС була створена тільки на папері, без реальних кроків до втілення трускавецької мрії, щоб саме громада була власником наших цілющих джерел. І якщо тоді, восени, Лев Грицак все-таки не пішов на пряме протистояння з мером міста, то ніхто не знає, що може бути в майбутньому. Намагання Руслана Крамара представити питання котелень не як особисту війну, а як ущемлення партії «Батьківщина» може стати початком нових коаліцій, які мають шанс достроково позбавити влади діючого мера Трускавця. Але, сподіваємося, Лев Грицак не стане Тарасом Бульбою, котрий сказав «Я тебе породив, я тебе і вб`ю», а діятиме за принципом «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Бо війна Трускавцю аж ніяк не потрібна.
Процес шостий – економічний. Спостерігаючи за поєдинками павуків у банці, трускавчани практично випустили з виду найважливіший момент, а саме економічний. Попри явне зростання кількості відпочивальників на курорті (зокрема, іноземців, особливо з Польщі), попри мільйонні доходи до міського бюджету є дуже небезпечна негативна тенденція. Держава усувається від фінансування того, що вона гарантує. Якщо конкретніше, то в найближчому майбутньому весь тягар утримання бюджетних закладів (школи, садочки, лікарні, об`єкти культури, спорту, органи самоврядування, соціальні служби, пільги, компенсації та інше) ляже на плечі місцевого бюджету. Марнотратство, яке спостерігалося у Трускавці у вигляді бездумних видатків на ралі, Тіну Кароль, кошик тощо, потрібно буде припиняти. Зрозуміло, що постане питання пріоритетів. Без стратегії розвитку, обговореної та затвердженої мешканцями міста, а не грантоїдами, аж ніяк не обійтися. Болючі питання типу «дороги чи освіта», «спорт чи лікарня», «дахи будинків чи культура» поставатимуть не раз і не два. Політики спекулюватимуть на цьому, а політикани знову обиратимуться до влади, беручи виборців голим популізмом. На фоні того, що коїтиметься у Трускавці, коли потрібно буде дійсно видавати гроші на необхідне і припинити фінансування другорядного, теперішня гризня павуків у банці видаватиметься смішною та нікчемною.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень