Три години висловлення думок, претензій, наболілого. Вихлюпнути із себе внутрішні думки та переживання, в тому числі і за долю міста, щоб хтось нарешті почув. Надія розпочати діалог, якого нема вже чотири роки. Так коротко можна б окреслити зустріч голів трьох профспілкових організацій Трускавця з обласним депутатом. Профспілкові організації – це незалежна профспілка ЗАТ «Трускавецькурорт» (голова Оксана Вирста), вільні профспілки трускавецьких туристів (голова Віктор Пиців) та таксистів (голова Роман Бучкович). Обласний депутат – це Петро Іванишин.
Крім названих чотирьох людей в залі Народного дому у четвер, 20 листопада, зібралися і представники ЗМІ, громадські активісти Ігор Кісак, Святослав Грабовський, Олег Багрій, Андрій Пристай та інші, голова ГО «Майдан-Трускавець» Анатолій Томашівський, очільник трускавецького АвтоМайдану Олександр Богуцький, депутати ТМР Руслан Крамар та Володимир Попик – всього кілька десятків людей.
Депутат має про що звітувати
Петро Іванишин, обраний до Львівської обласної ради не по мажоритарці, а за партійним списком «Фронту змін», перед трускавчанами звітувати не боїться. Після вступного слова ведучого зустрічі Романа Бучковича Петро Кирилович коротко розповів про свою діяльність в облраді. Розпочав з такого:
– Я завжди високо цінував роль громадських організацій, які беруть активну участь в житті міста чи області. Громадські організації мають бути тим локомотивом, який тягне громадськість вперед, який критикує владу і який одночасно допомагає владі вирішити те чи інше питання.
Депутат розповів про свою особисту роль у громадському русі на прикладі ГО «Асоціація підприємців та роботодавців міста Трускавця», створеної в 2004 році. Але громадською діяльністю в місті Петро Іванишин займається, як він сказав, ще з 2000 року, коли його фірма «Альфа» мала мільйонні обороти. Після створення Асоціації підприємців та роботодавців міста Трускавця, до якої увійшло 33 підприємства різних галузей, в яких працювало понад 3 тисячі робітників, розуміння потреби бути в авангарді громадськості зростає. Організація починає займатися не тільки місцевою проблематикою, а й питаннями обласного та загальноукраїнського рівня, про що свідчать хоча б титуловані особи, які в той чи інший період брали участь у ініційованих Асоціацією зустрічах (Яценюк, Єхануров, Буца, Олійник, Сеник тощо). З 2006 по 2010 рік Петро Іванишин був депутатом Трускавецької міської ради, причому одним із найактивніших, що ніхто і не оспорює. І ось в 2010 році нова висота – депутатство у Львівській обласній раді.
Оскільки про діяльність в облраді в 2011-2012 році Петро Іванишин звітував, то зараз він зупинився на тому, чим займався в 2013-2014 рр. Це в першу чергу лобіювання інтересів Трускавця, в тому числі щодо виділення коштів – на ремонт доріг, на вирішення питання по конкретних мікропроектах (в 2014 році Трускавець виграв два мікропроекти на суму 160 тисяч грн. – по 80 тисяч грн. на ремонт фасаду СЗШ № 1 та на ремонт системи теплопостачання НВК «СЗШ №2-гімназія»), на потреби курортного парку. Ці питання підтримував і депутат від Трускавця Олексій Балицький, зазначив Петро Іванишин. Оскільки двоє депутатів представляють дві найбільші фракції в облраді («Свобода» та «Фронт змін»), то їхня співпраця на благо Трускавця вартує поваги та наслідування.
Ряд мікропроектів готується і на 2015 рік, зокрема по реконструкції СШ № 3, БУТ, міської лікарні, д/у «Сонечко». Згадав Петро Іванишин і про пропозицію міжнародного грантового проекту по ремонту дороги від польського кордону за участю наших міст-побратимів у Польщі через різні програми транскордонного співробітництва ЄС. Але від нас успіх цього проекту фактично залежить дуже мало.
ЗАТ «Трускавецькурорт»: дружити не можна воювати
Тема ЗАТ «Трускавецькурорт» як найбільшого працедавця у Трускавця стала наступною на зустрічі в Народному Домі. Спочатку виступила голова Незалежної профспілки ЗАТ «Трускавецькурорт» Оксана Вирста, яка зачепила ряд болючих тем, які фактично є темами загальноміськими. Це і низька заробітна плата (люди працюють на неповне навантаження), а відповідно і відплив розумних та талановитих людей з міста, це і занепад міста-курорту взагалі. «Трускавець перетворюється в Стебник», – гірко констатувала пані Оксана. Середня зарплата у Трускавці є найнижчою в області і однією за найнижчих в Україні. Що робити, як жити і що буде далі? – ці гіркі запитання так і залишилися без відповідей. Оксана Вирста очолює профспілку, до якої входить більше ста осіб (всього в ЗАТ «Трускавецькурорт» працює біля трьох тисяч людей – такі дані озвучив Петро Іванишин), але до них ніхто не прислухається, а буває, що й принижують. Як бути з ЗАТом? Чи можна з ним дружити чи варто повоювати? – таке запитання хоча й чітко не прозвучало, але явно зависло у повітрі.
Відповідати обласний депутат почав здалека – ще від 2006-2007 рр., коли він пробував вирішити питання «по-доброму» з головою Наглядової ради Павлом Якубенком. У відповідь почув: «А хто ви тут такі?». Це настільки образило Петра Іванишина, що він у річницю початку Революції Гідності рекомендує шини нести в першу чергу під ЗАТ «Трускавецькурорт» (зауважимо, що абсолютна більшість в залі висловилася, що шини як нагадування про Майдан і як символ того, що нічого від часу Революції Гідності тут не змінилося, слід нести саме під Трускавецьку міську раду).
ЗАТ «Трускавецькурорт» має великі прибутки від реалізації «Нафтусі» та розсолів, має потужну юридичну службу, котра виграє практично всі суди з міською радою і має досвід недотримування угод, але з цим пора покінчити, вважає депутат. Щодо «Нафтусі», то Петро Іванишин нагадав, що в 2015 році закінчується дія ліцензії ЗАТу і тоді, мовляв, ми їм покажемо – не дамо дозвіл чи погодження на землю. Але при цьому депутат або забув, або не знає, що згідно закону про ліцензування дозвіл чи погодження від органу місцевого самоврядування зараз абсолютно непотрібний, тому шантажувати цим ЗАТ «Трускавецькурорт», щоб той погодився на спільну чи навіть комунальну власність надкаптажних споруд навряд чи вийде. Бо може вийти так, як в ситуації з орендною платою за землю – коли влада Трускавця не прорахувала все до кінця і вирішила підняти цю плату з мінімальних 3% до максимальних 12%, то ЗАТ «Трускавецькурорт» просто не заключив угоди на оренду і платить лише 1%, на чому економить сотні тисячі гривень. Від «мудрості» чинної трускавецької влади громада міста втратила живі гроші, але про це ніхто не говорить.
Втім, реальних пропозицій як змусити ЗАТ «Трускавецькурорт» поважати владу міста так і не прозвучало – або ця влада явно заслабка, щоб її поважали, або у влади немає жодного уявлення, як цього домогтися. Як не парадоксально це звучить, та ЗАТ «Трускавецькурорту» при цій владі живеться набагато краще, ніж при попередній, бо міський голова Лев Грицак був набагато потужнішою фігурою, ніж той мер, що маємо його зараз…
Проблемна вулиця Шевченка
Тема ЗАТ «Трускавецькурорту» плавно перейшла у тему вулиці Шевченка, якою цікавляться не тільки таксисти, а вся прогресивна громадськість Трускавця. Бо те позорисько, в яке перетворилася ця вулиця, ця «притча во язицех» – це обличчя чинної влади Трускавця, демонстрація як не треба господарювати. Вулицю починають замощувати бруківкою, не проклавши додаткову каналізацію чи не замінивши існуючу (Ігор Кісак), вулицю перегороджують для руху всупереч коригованому Генплану міста, без жодного рішення сесії чи виконкому та не провівши громадських слухань з цього питання (Роман Бучкович), вулицю починають ремонтувати, хоча ЗАТ «Трускавецькурорт» дав гарантійний лист, що сам відремонтує її (Петро Іванишин), вулицю Шевченка вперто «роблять» пішохідною зоною, так, начебто це була проблема № 1 для Трускавця. Хіба не можна було цю бруківку використати для замощення доріжок в курортному парку? А може, це відмивання коштів, «прання брудних грошей»?
Петро Іванишин як міг захищав проект переведення вулиці Шевченка в пішохідну. Але відчувалося, що тут йому явно бракувало аргументів. Ні те, що Держархбудінспекція буцімто тенденційно підійшла до теми порушень при проектуванні, ні те, що ця вулиця нібито є пішохідна ще з 1992 року, ні те, що громадські слухання переважно не цікавлять людей, а отже, не зацікавили б і по темі вулиці Шевченка, присутніх не переконали. Особливо коли мова зайшла про комунікацію влади міста та громадськості, зокрема і через офіційний сайт мерії. Вперше ситуація почала загострюватися і в город влади полетіли камінці-звинувачення у непрозорості, невідкритості, до яких потім додалися більш серйозні звинувачення в утисках підприємців, переслідуванні неугодних, а навіть корупційних діяннях.
Особисті питання
Фрази на кшталт «міська рада банячила» дуже обурювали Петра Іванишина. Але й більш делікатні висловлювання нервували депутата. Двоє людей, які порушили виключно особисті питання, а це Олег Багрій та Олександр Богуцький, навіть нарвалися на злість та погрози.
Олег Багрій – корінний трускавчанин, хоча і Петро Іванишин, як він сам висловився, «не зайда». Питання просте як борщ – навіть не як до обласного депутата, а як до виконавчого директора ТзОВ «Трускавецький водоканал», яким Петро Іванишин є вже біля півроку: «Про яке ефективне господарювання Ви говорите, коли Ваші працівники ліквідовують витоки методом забиття кілка?». Збільшився тиск – кілок вибило – і як результат приватна оселя п. Олега Багрія на вул. Дрогобицькій залишилася без водопостачання. Невже важко було заварити трубу? «Це Ваші проблеми», – каже Петро Іванишин. «Але ж ця труба не на моїй земельній ділянці, а зірвали водозапірну арматуру самі працівники водоканалу!», – апелює чоловік до совісті посадовця. «А у Вас совість є дзвонити мені пів восьмої зранку? Ми Вас взагалі без води залишимо», – оце відповідь-погроза посадовця та виконавчого директора водоканалу. Не вдаючись у тонкощі справи, скажемо, що слухати цей діалог було явно неприємно. «У Вас, Петре Кириловичу, залишилися ті ж самі старі методи комсомольського ватажка», – нагадав депутату його минуле Олег Багрій та покинув зустріч.
Ситуація з Олександром Богуцьким була дещо іншою. Очільник трускавецького Автомайдану озвучив багато питань, які турбують і мешканців міста, і його особисто. Озвучував з перервами, оскільки його намагалися постійно перебивати – як не депутат, то хтось із залу. Попросив відразу не відповідати, з надією, що буде ще одна зустріч, на якій можна буде все обговорити у конструктивному діалозі. Були питання загальноміські, як повалення пам’ятника Франку, чи відсутність реакції на протести підприємців міста у 2012 році, але й були суто особисті, як, наприклад, перешкоджання ведення підприємницькій діяльності, вибіркове продовження дозволів, словом те, що можна охарактеризувати навіть як корупційні діяння, що обов’язково візьме під свій контроль Антикорупційне об`єднання, представництво у Трускавці якого очолює автор цих рядків.
Та останнє одкровення пана Богуцького практично вбило наповал – виявляється, Петро Іванишин написав запит у міліцію щодо перевірки легальності діяльності Романа Бучковича та Олександра Богуцького. Відповідно міліція, яка ніби й непідконтрольна міській владі, рада була старатися. До речі, міліція теж виїжджала (по 10-12 осіб) на територію курортного парку після кожної прогулянки мера – щоб «діставати» непокірних підприємців.
Петро Іванишин чесно зізнався, що запит у міліцію на пп. Бучковича та Богуцького він подавав. А далі полилася така лавина обвинувачень на адресу депутата 2002-2006 років О. Богуцького, що прийшлося відкласти ручку, щоб не впадати у спокусу записувати це все. Це ж яким злопам’ятним треба бути, щоб згадувати в деталях всі чужі гріхи? Втім, Петро Кирилович каже, що він тоді сильно постраждав – двічі здійснювали замах на його життя: одного разу ввечері біля хати, а другого – біля «Оріани» (врятували майбутнього депутата люди, які приїхали поїздом). А коли зайшла мова про провокації, то обласний депутат заявив, що про провокації знає набагато більше, ніж хтось міг би собі подумати. Цікаво…
Непрозорість влади, ігнорування громадськості, корупція
Третім головою профспілки, який мав повне право виступити як один з ініціаторів зустрічі, був Віктор Пиців. До свого виступу він підготувався досить ґрунтовно, тому одразу почав оперувати незаперечними фактами.
Перше – влада у Трускавці відразу після приходу в 2010 році почала намагатися здійснювати регуляцію відносин між суб’єктами підприємницької діяльності. А по ідеї мала б займатися протилежним – дерегуляцією.
Друге – влада створила нові комунальні підприємства, явно непотрібні, які можна назвати трутнями, які живуть за рахунок підприємців. Замість того щоб поповнювати міський бюджет, ці підприємства працюють самі на себе, часто виконуючи функції, які явно суперечать записаному у їхньому Статуті. За приклад Віктор Йосипович навів КП «Парк курортний», яке «рішає» питання з МАФами, і інформаційно-курортний центр, який претендує на зайняття туристичною діяльністю, навіть не маючи ліцензії.
Третє – влада у Трускавці є закрита, нікому не підзвітна, а в багатьох випадках некомпетентна.
Четверте – влада займається утисками підприємців, залякуваннями, вносить розкол у підприємницькі ряди.
Якщо хтось вважає, що ці звинувачення голослівні та не підкріплені доказами, то це не так. Оплата послуг готівкою, вирішення питань за 30-50% відкату, нав’язування «охоронних послуг» від фірми, якою керує близький приятель міського голови, чіткий поділ підприємців на «своїх» та «чужих» (такий поділ, до речі, стосується і санаторіїв, і політиків, і журналістів, і громадських діячів, і просто людей-мешканців Трускавця) – це далеко не повний перелік зловживань цієї влади, за дії якої обласний депутат Петро Іванишин теж відчуває себе відповідальним. Обливання брудом громадських діячів через радіо та офіційний сайт мерії, «сприяння» тому, щоби неугодні трускавецькій владі були мобілізовані та якнайшвидше відправлені в зону АТО (при тому, що не був мобілізований жоден з депутатів чи «наближених» до «тіла»), подарунок для «своїх» у вигляді будівель санстанції та дитячої лікарні – ці зловживання трускавецької влади, якщо будуть доведені, в майбутньому можуть бути кваліфіковані як злочини. Пролунала і сумна пропозиція: під санстанцію та дитячу лікарню покласти траурні вінки «від трускавецької влади».
Слід сказати, що Петро Іванишин гідно слухав та намагався відповісти на всі закиди. Але було зрозуміло, що відповідати мав би не він, а хтось інший, більш демонічний та менш розумний. Блискучий розум Петра Кириловича, його вроджена хитрість та вміння скеровувати ситуацію у потрібне русло відіграли, напевно, головну роль у тому, що саме він мусів стати тим громовідводом, який приймає на себе удар трускавецької громади, розлюченої безкарними зловживаннями влади. Намагання роз’яснити все по пунктах та донести свою позицію громаді, у тому числі за посередництвом найбільш рейтингового у місті-курорті «Трускавецького вісника» – це не що інше як спроба Петра Кириловича рятувати цю недолугу команду. Бо якщо не він, то хто? Хтось з управління розвитку курорту, секретар ради чи мер, який до болю повторюється у своїх завчених кліше? Звичайно, що рівень Петра Кириловича значно-значно вищий.
Закритість трускавецької влади проявляється також в ігноруванні листів та запитів, або ж у звичайнісіньких відписках, каже Віктор Пиців. Жодного опублікованого звіту депутатів на офіційному сайті ради, жодного звіту депутатської комісії. Натомість біографії мера та заступників та «новини» на кшталт «мер номінований на людину року». Заяви Петра Кириловича, що веб-сайт ТМР є кращим в області, викликали сміх. Щодо публікування проектів рішень в 20-денний термін – можливо й так. А щодо відкритості? «Пишіть нам на електронну пошту, ми розглянемо Ваші пропозиції», – це так каже одна з осіб, відповідальних за зв’язки з громадськістю від мерії. Або ще краще: «Ми це не опублікуємо, але Ви нам напишіть офіційний лист і ми Вам дамо офіційну відмову». Хоча й це не йде в жодне порівняння з тим, коли Олександра Богуцького придворні писаки мера звинуватили у … вбивстві. Не говорячи вже про ярлики, які безкарно вішають всім, хто не подобається з тої чи іншої причини. Причому за кошти платників податків.
Петро Іванишин захищався як лев. Сипав цифрами, переконував, що комунальні підприємства мають право на існування, що вони – благо для міста. Казав, що зробить порівняльний аналіз, чим цей мер кращий для Трускавця, ніж попередній. Наводив за приклад неефективне КП «Наше місто», звинувачував декого з присутніх у роздаванні трускавецької землі, запевняв, що в інформаційно-курортному центрі мають право цілоденно чаювати та кавувати, бо ж вони на себе заробляють.
Трутні! – загуло у відповідь. На факти, як залякують директорів турфірм обласний депутат не мав що відповісти. Як і на те, що ці комунальні підприємства, створені міською владою, не мають бажання працювати у правовому полі. Бо зрозуміло – у каламутній водичці легше рибку ловити. І навіть там, де влада нібито дослухається до думки громадськості, як на прикладі створення комісії з розслідування діяльності комунального АТП, все закінчується наперед вирішеним «радою чотирьох» у кабінеті мера чи його шиї-заступниці. Тобто, всі пропозиції громадськості місцева влада мала … в носі.
Питань, які потребують обговорення, у Трускавці дійсно багато. Межі міста та стосунки з сусідами, водопостачання та відносини з Дрогобицьким водоканалом, можливість відновлення функціонування дитячої лікарні, першочерговість ремонту тих чи інших вулиць, надання житлово-комунальних послуг, зворотній зв’язок виконавчої та законодавчої влади міста з громадськістю, питання першої санітарної зони та відселення людей з 32 будинків на вулиці Франка, статус озера, вплив на процес формування заробітної плати, залучення нових кадрів до управління містом, слабка юридична служба мерії, що визнав і Петро Іванишин. В одній публікації важко охопити ці та інші озвучені проблеми, та й навряд чи варто. Набагато важливіше здійснювати нормальний діалог у цивілізованій формі, до якого аж ніяк не звик трускавецький міні-Янукович, який дозволяє собі виганяти журналіста з наради чи цькувати підконтрольних шавок від журналістики на тих, хто йому не подобається. Спрага спілкування з владою призвела до того, що люди під час зустрічі по кілька разів дякували Петру Іванишину за те, що він їх слухає, що обіцяє вияснити те чи інше питання, що він відкритий на відміну від тих, кого привів до влади у Трускавці.
Попри гарячу атмосферу зустрічі та те, що вона фактично була такою собі «говорильнею» без видимих результатів, Петро Кирилович Іванишин може бути гордим – він вийшов-виїхав з цієї зустрічі справжнім лицарем на білому коні, «добрим поліцейським», який легенько посварить-пожурить «поганого поліцейського» – того, якого можна би не добираючи слів назвати навіть бандитом. І якщо ця влада в Трускавці після місцевих виборів 2015 року утримається, залишиться в своїх кріслах, то це буде в першу чергу завдяки таким сильним особистостям як Петро Кирилович Іванишин.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень