Під час карантину – до театру

Людина – істота соціальна, тож теперішній експеримент з так званим «коронавірусним» карантином для багатьох став болючим та нестерпним випробуванням. Сиди вдома, нікуди не виходь, навіть на Службу Божу не можеш піти. Діти та дорослі поступово починають розуміти яке життя в їхніх пташок та тваринок у клітках – у папужок, хом`ячків, кроликів, канарок. «Держава в смартфоні» стала реальністю, от тільки постійне бездумне сидіння перед монітором ноутбука чи екраном телевізора не радує. А може так і було задумано – щоб вже зовсім народ отупів і нічого крім поданої телеінформації не сприймав?

Проте карантин має ту перевагу, що позбавлені можливості реально мандрувати люди звернули увагу на іншого типу мандрівки. Для прикладу, можна помандрувати в музеї, в оперу, оглянути цікавинки тих чи інших міст та країн.

А любителі театру отримали можливість переглядати вистави не виходячи з дому. Одним з театрів, який подбав про свого глядача і пропонує перегляди як дитячих, так і дорослих вистав, є Мукачівський драматичний театр. Під час карантину на його сторінці в мережі Facebook щонеділі з’являються посилання на перегляд вистав – дитячої о 12.00 та дорослої о 17.00.

Перша «карантинна» вистава в Мукачеві відбулася 15 березня. Трьохгодинна драма «Голем» розповідає єврейську легенду про зліпленого з глини велетня Голема, котрого рабин оживив, щоб той врятував громаду Праги. Історія вартує того, аби її знати, адже в кожній єврейській легенді є мудрість. Мудрість легенди про Голема – не вір жінці, покладайся на власні сили, не уникай Божої волі, на все свій час.

Натомість 22 березня Мукачівський драмтеатр показав п`єсу «Зона душі» за мотивами твору Януша Гловацького «Попелюха». Історія про те, як до жіночої (дівчачої) виправної колонії завітала команда для зйомок авангардного фільму про Попелюшку. Дівчата повинні не лише грати роль героїв казки, але й оголювати душу перед режисером та оператором, відповідаючи на найсокровенніші запитання. Все це робиться за сприяння адміністрації закладу в рамках так званої «Програми розвитку особистості». Але кожна з дівчат сама для себе вирішує наскільки готова відкритися. Непокірних карають, тож деякі трюки директорки закладу чимось нагадують дії директора тюрми з фільму «Втеча з Шоушенка». Тільки фінал не такий радісний.

Виставка на 1 год. 10 хвилин є спільним проєктом Мукачівського драматичного театру та Ужгородського інституту культури і мистецтв. Теми побуту виправних закладів, насильства та «влізання в душу», безвиході та честі висвітлені доволі вдало завдяки прекрасній грі акторів. Подібно як в «Големі», «Зона душі» залишає сум`ятя в душі, змушує думати, отже час перегляду витрачено недаремно, а з користю для розвитку особистості.

Також Мукачівський драмтеатр 22 березня показав для дітей «Лиса Микиту» за мотивами однойменного твору Івана Франка.

Ініціатива Мукачівського драматичного театру вартує не лише оплесків, а й глибокого поклону. Тим більше, що глядач може переглядати вистави в час карантину цілковито безплатно. Звісно, після завершення пандемії можна буде віддячити театру персональними відвідинами театру і відповідним грошовим внеском. А поки що – щире «Дякуємо!» від імені віртуально-реальних глядачів як з Мукачева, так і з-поза меж славного міста на Латориці.

Володимир Ключак, м. Трускавець,

фото автора з березня 2019 р.