Пікет, сесія та червоні депутати

З червоними депутатами я загнув. Ніхто з них не був кольору куртки Євгена Бродзінського, лідера ГМ «Опора» у Трускавці. Нікому не було соромно. Майже ніхто з них не став захист людей, котрі у четвер, 29 березня, прийшли під міську раду вимагати відміни рішення виконкому про підвищення квартплати. Майже ніхто з них до людей і не підійшов. Складалося враження, що вони совісті і не мали ніколи. А від демагогії було просто гидко, хотілося вирвати, плюнути та й вийти. Що люди й зробили. Правда, без відригувань та плювків.

Зранку біля десятої кілька десятків трускавчан, переважно похилого віку (бо ж будній день) прийшли на пікет. Сказати, що з ними ніхто не спілкувався, було б неправильно. Мер Руслан Козир, обласний депутат Петро Іванишин, заступник Юрій Яворський. Ніби все. Потім підійшли ще Мирон Мицько, член виконкому та заступник керівника КП «Трускавецьжитло» і Петро Нестерівський, ще один заступник мера. Стояла обабіч і думала, напевно, як хтось сміє приходити заважати проводити реформи, ще одна жіночка з команди мера. Міські ж депутати або чекали в сесійній залі (Народний дім), або курили під залою.

Розмова мера з народом не була довгою. «Я вам пенсії не встановлюю» – це до пенсіонерів, котрі запитували, з чого ж їм сплачувати квартплату та «Було їх вести до того, хто вас фінансує» – це до Євгена Бродзінського, котрий відксерював написані від руки оголошення, щоб організувати людей, пробудити в них громадянську свідомість. Цікаво, а хто, на думку пана Козира, фінансує Євгена Бродзінського? Невже і тут він бачить «руку Грицака»?

Коли ж хтось запитав пана Козира, за що він отримує премію, голова просто гонорово від людей втік. Вірніше, пішов із гордо піднятою головою розпочинати чергову сесію. Люди – за ним. Правда, в залі вже була одна група людей – парафіяни УПЦ КП, котрі домагалися отримати земельну ділянку на Івасюка під будівництво церкви. Домоглися та отримали, адже присутність людей – це певного роду тиск. Хоча краще будувати церкви, ніж тюрми.

Та головним в цей день стало тарифне питання, хоча його ніхто й не пропонував навіть включити до порядку денного. Депутати повторювали один одного, говорили гучні фрази, бідкалися над долею людей. Запевняли, що потрібно створювати комісію, обговорювали, хто в тій комісії має бути, дискутували, чи приймати рішення про скликання позачергового виконкому чи ні і коли той позачерговий виконком скликати. Фактично один лише Ігор Ластовецький, депутат від КУН, виступив за негайну відміну рішення виконкому. Та це був голос волаючого у пустелі. Відверто розчарували такі «захисники народу» часів попередньої каденції як п. Пілько та п. Шиманська. Перший пропонував розглянути ситуацію за закритими дверима, без участі преси та громадськості (сам ніби й журналіст) і в жодному разі не відміняти рішення виконкому, бо це «крок назад». Друга запевнила, що не лише 8 депутатів, котрі підписалися під пропозиціями виходу із ситуації, є за людей, а що «тут всі за людей».

«Ви їх сюди привели, ви їх звідси і виведіть» – наче про якусь отару говорив про людей перший чоловік міста до пана Бродзінського. Секретар ради Петро Шумин зачитав пропуски депутатів, але з дуже дивною логікою. Виявилося, що найбільше пропусків має Європейська партія – і це при тому, що пан Євген Юник є одним із найсумлінніших депутатів. «Потягнула» вниз статистику пані Зануда. Депутат, який не пропустив жодного засідання – Олег Ярема з УНП. Пофракційно найменше пропусків у «свободівців».

Депутати досить некомфортно себе почували у присутності мешканців. Здавалося, що й мешканцям було соромно, що вони обрали собі ТАКИХ слуг народу. Ніби й вибирати було з кого. Коли люди покинули зал, то зітхнули з полегшенням, що вийшли з такої задухи як в прямому, так і в переносному значенні. Зітхнули і депутати, як ті жаби, коли бачать, що бузьки відлетіли. Розпочалася «звичайна» робота, коли все визначено наперед, коли кнопкодави лише здійснюють запрограмовані механічні рухи. Фінансова ситуація, порядок денний, робота на благо громади.

Людей позбулися, та проблема залишилася. Намагання перевести все в політичну площину, мовляв, є замовник акції, який все проплачує, є недолугою потугою міської влади перевести стрілки, вкотре шукати винних. Це нагадує анекдот, як Івасьо шукав цицьки у Мариськи ззаду, бо спереду вже шукав, та «їх там нема». Проблема соціальна, а не політична. Проблема гостра ще й тому, що жодне інше місто регіону чи області не знає цієї проблеми – ніде тариф на квартплату не підвищували з початку 2012, та ще й втричі, як це є в Трускавці. Трускавецький «Фронт змін» хоче імпічменту Президента – заявив під час депутатських запитів чи то формування порядку денного пан Сергій Мицик. Більшість трускавчан не проти б замінити слово «Президента» у цьому словосполученні на «міського голови Трускавця». Принаймні тоді б у залі були бурхливі оплески. Втім, без оплесків теж не обійшлося – двоє-троє депутатів рідкими аплодисментами зустріли інформацію від міського голови, що Трускавець якась там міжнародна екологічна комісія визнала найчистішим містом України. Принаймні хоч якась добра новина, якщо інформація відповідає дійсності.

Володимир Ключак