У святочний Різдвяно-Новорічний час не хочеться нічого говорити про погане. Навіть не те, що говорити, а й думати не хочеться. Але погань сама лізе в очі, немов той чорт, паскудить і провокує, випробовує терпіння порядних людей. Прикриваючись оманою правдолюбства і порядності погань бреше, очорнює, перекручує, маніпулює, псує настрій, сіє розбрат, замішання та ненависть. Диявол – батько брехні – працює.
Минулого тижня довелося мені побувати на суді. Петро Іванишин та Леся Дідик подали позов «про захист честі, гідності та ділової репутації», як би смішно це не звучало. І одне з засідань по цій справі відбулося власне минулого тижня, а саме 22 грудня.
«Цехмейстер відрікся від «Трускавець онлайну», а Поливка – від власного тексту, озвученого на радіо» – під таким заголовком вийшов опус – опис суду від Ольги Куц, подружки позивачів. Це один з небагатьох опусів, підписаних справжнім прізвищем на сайті «Джерела Трускавця», бо більшість чорноти та пасквілів там пишуть як не «Микола Петрів», то «Дарина Кравець», як не «Ірина Романова», то «Галина Улинець» та інші неіснуючі персонажі. Безкарність та безвідповідальність, замовне вибілювання чи очорнення – ось чим займається зараз газета, яка колись була однією з поважаних у Трускавці. Була в час, коли очолював її Любомир Поливка, до свого виїзду за кордон (тобто, в 2000-х). І стала гнилим багном, відколи прийшов «Нестор-інвестор».
Але повернімося до зали суду та до того, як слухання в цій справі подали «Джерела…». Почалося з виправдовування – мовляв, минулого разу Леся Дідик на слухання не з`явилася, бо була хвора на ГРВІ, а оскільки має фармацевтичну освіту, то й довідки про хворобу не брала. А те, що в цей самісінький день пані Дідик була при повному залі в музеї історії міста-курорту і не пчихала ані не сякала носом – це так, дурниці. Як і вся та інформація, що про неї оприлюднив волонтер та громадський діяч Сергій Розора. Звісно, який лікар буде себе підставляти і давати довідку про ГРВІ «публічній» особі?
Лють та замішання викликали у позивачів чіткі та безкомпромісні відповіді Руслана Цехмейстера, одного з відповідачів. Після слів Руслана про його теологічну (богословську) освіту почувся скрегіт зубів, а пані ззаду почала нервово шелестіти папірцями від цукерок. І вже втретє (!) під час слухань по цій справі одна й та ж людина допитувалася у депутата де він працює і чому на Фейсбуку його сторінка є особистою, а не депутатською. Нервові запитання про те, чи знайомий відповідач з позивачами, як і намагання «загнати на слизьке» свідчили, що перед адвокатом хтось поставив чітке завдання – будь-якою ціною дискредитувати депутата-християнина. Всім відомо, що християни для масонів – як більмо в оці.
Руслан Цехмейстер – не лише депутат міської ради, журналіст та помічник пастора церкви «Добра Новина». Він ще й голова ГО «Журналістська агенція «Трускавець Онлайн». Під час суду не прозвучало жодної репліки, що він зрікається цієї ГО, чи що він вийшов зі співзасновників «Онлайну», чи що він не поширював «Казку про Лесеньку та Петеньку». Так, не він створював цей фейлетон, а коли почув цю казку (саме Ольга Куц та Леся Дідик надали депутату можливість ознайомлення з фейлетоном), то сприйняв її з гумором та поширив на Фейсбуку.
А що пише Ольга Куц? Обзиває депутата «зрадником», «боягузом», а до того ще так нервується, що допускає ряд граматичних помилок типу «немає стосунку» замість «не має стосунку» та інші. А ще вслухайтеся у «мелодику» тексту Ольги Куц: «перелякані не на жарт горе-писаки», «жалюгідний пасквіль, у якому автор верзе нісенітниці», «недолуга писанина», «шановний писака має потяг до графоманії».
Суд. Бачу впевненого в собі, зі щирими та добрими очима Руслана Цехмейстера. Він нагадує мені християн на судах часів Нерона і Калігули. Бачу Любомира Поливку, якому неприємно (це видно неозброєним оком!) не те що спілкуватися з Лесею Дідик та її адвокатом, але й бачити їх. Бачу справжнього професіонала своєї справи, адвоката Наталію Потічну, яка згідно пункту закону, посилаючись на рішення Пленуму та інші законодавчі та підзаконні акти, роз`яснює ряд моментів по цій справі, відстоюючи не так Руслана Цехмейстера та ГО «Трускавець Онлайн», як справедливість в цілому. І бачу Лесю Дідик…
Я знаю, що Руслан Цехмейстер як християнин молиться за своїх ворогів. Бо він впевнений – кожен грішник може навернутися, і йому треба в цьому допомогти. Я теж як син своєї Церкви не забуваю молитися за ворогів своїх і всього роду людського. Хоча, звісно, важко інколи молитися за ворогів Церкви і ворогів України. Особливо тих, які живуть з тобою в одному місті і діють як зрадники та боягузи. Пишучи пасквілі і підписуючи їх псевдонімами. Будучи тісно пов’язаними з агентами Кремля, «політтехнологами-біженцями» і бізнесовими ниточками з Рашкою. Але я знаю, що молитва мури ломить. Колись саме молитва обмежила вплив «козирних» у Трускавці, переламавши ситуацію восени 2015-го на користь правди. Тож колись молитва своїм наслідком матиме те, що вороги України та роду людського згинуть, розтопляться «як віск від вогню».
Різдво Христове та Новий Рік – це радісні свята. Люди з чистою совістю і сплять спокійно, і святкують як належить. Натомість дехто шукає в задниці меду, виколупує негатив і пробує зліпити з цього докупи як не пасквіль, то хоча б інформаційний привід. Піна мусить крутитися, інакше вона пропадає, тож «трускавецька піна» бовтається у своєму лайні, живе у створеному московськими пройдисвітами світі, маючи примарну надію, що можна двічі ввійти в ту ж річку і знову стати «халіфом на годину». Але піна – не вершки, а обдурити громаду двічі поспіль тими ж казочками і безногими пам’ятниками не вийде.
Українці святкують. Вірячи, що Бог змилосердиться над нашим краєм, що війна закінчиться, Путін здохне, а Московія розпадеться. Українці пробують одночасно і будувати державу, і ремонтувати її, і замести, щоб в хаті було чисто. Але сміття (як це буває при будівництві та при ремонті) є надто багато. Нехай в 2018 році цього сміття стане значно менше. І в Україні, і в Трускавці.
Щодо суду над Любомиром Поливкою та Русланом Цехмейстером та відносно позивачів, то хочеться сказати одне – крім суду земного, трускавецького, який би він присуд не виніс у цій справі, є ще суд Божий. І там все лицемірство, вся неправда, вся підлість, вся фальш, всі маніпуляції, всяка погань будуть осуджені. Тож нехай буде так!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень